Справа № 352/2572/24
Провадження № 1-кп/352/112/25
про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
24 квітня 2025 р. м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючої - судді ОСОБА_1
з участю прокурора ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду об'єднаного кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024096250000099 від 03.09.2024 та № 12024091250000316 від 11.09.2024, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого і жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України,
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України, зокрема, в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, та умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 .
Ухвалою від 13.09.2024 слідчий суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_8 застосував до обвинуваченого в рамках цього кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 09.11.2024.
Ухвалою від 25.02.2025 Тисменицький районний суд продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 25.04.2025, без визначення розміру застави.
Прокурор подав до суду клопотання, яке підтримав у судовому засіданні, просив продовжити обвинуваченому, якому висунуто обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, для запобігання таким ризикам, як переховування від суду, незаконний вплив на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави.
Обвинувачений та захисник у судовому засіданні заперечували щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили обрати йому цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання сторони обвинувачення, виходячи з таких підстав.
У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд ураховує вимоги п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до практики ЄСПЛ доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, як підстава для втручання у право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
З урахуванням того, що прокурором доведено наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки вироком Тисменицького районного суду від 17.12.2024 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, останній також обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України; з огляду на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років; ураховуючи недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаному ризику, - суд приходить до висновку про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому суд ураховує, що обвинувачений на час вчинення інкримінованого злочину рініше не судимий на підставі ст. 89 КК України, має сталі соціальні зв'язки та постійне місце проживання, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Суд уважає за доцільне на цьому етапі судового розгляду визначити розмір застави, який відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, враховуючи обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, його тяжкість, майновий і сімейний стан обвинуваченого та вказаний вище ризик.
Суд визначає розмір застави у межах 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) грн (3028 х 50), оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у цій ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
На підставі наведеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави задоволити частково.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» на строк два місяці, тобто до 24 червня 2025 року включно.
Визначити розмір застави у межах 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок № UA158201720355259002000002265 ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 26289647, банк отримувача (МФО) 820172.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 у разі внесення застави такі обов'язки:
- прибувати на виклики до суду;
- не відлучатися з населеного пункту, у якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в цій ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави ОСОБА_3 уважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_9