Справа №344/24175/23
24 квітня 2025 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О.О., секретаря судового засідання Двібородчин І. В. розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду селища Богородчани цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на стороні відповідача) - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання добросовісним набувачем транспортного засобу з можливістю зняття його з обліку та здійснення без обтяжень державної реєстрації на нового власника в сервісних центрах України,
26 грудня 2023 року ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на стороні відповідача) - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання добросовісним набувачем транспортного засобу з можливістю зняття його з обліку та здійснення без обтяжень державної реєстрації на нового власника в сервісних центрах України, направлена до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області за підсудністю.
13 березня 2024 року до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області надійшла судова справа №344/24175/23.
Ухвалою від 14 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Після цього позивач та його представник жодного разу не з'явились у підготовче судове засідання 02 квітня 2024 року, 24 квітня 2024 року(відкладено за клопотання представника позивача адвоката Сікомаса С.В. а.с.96), 23 травня 2024 року, 12 червня 2024 року, 09 липня 2024 року (відкладено за клопотання представника позивача адвоката Сікомаса С.В. а.с.147), 27 серпня 2024 року, 28 листопада 2024 року.
18 грудня 2024 року представник позивача адвокат Сікомас С.В. подав до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання за відсутності сторони позивача (а.с.176).
Ухвалою суду від 18 грудня 2024 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
В подальшому у судове засідання 21 січня 2025 року позивач та його представник адвокат СікомасС.В. не з'явися на адресу суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його участю в розгляді іншої справи (а.с.191).
У судові засідання 24 лютого 2025 року, 24 березня 2025 року, 24 квітня 2025 року позивача його представник повторно не з'явились, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов'язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі N 558/9/18 (провадження N 61-13892св20).
Суд констатує, що від позивача, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надходило.
При цьому суд вважає за необхідне вказати і на те, що позивач залучив до розгляду справи свого представника адвоката Сікомаса С.В.
Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі, на чому акцентувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі N 9901/278/21.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду справи, повторно не з'явилася в судове засідання та від неї не надходило заяв про розгляд справи у її відсутності.
Суд має розглянути справу у розумні строки.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням процесуальної дії.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави (рішення у справі "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 року, рішення у справі "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 року).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому, судом враховуються відповідні положення законодавства, згідно яких п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Тобто, не вказано про врахування поважності причин повторної неявки позивача. Зазначені зміни до законодавства внесені з метою недопущення зловживання особами, які беруть участь у справі, своїми процесуальними правами. Положення п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України повинні враховуватись у системному та логічному зв'язку із положенням ст. 223 цього Кодексу, згідно з якою суд відкладає розгляд справи лише в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними, при повторній неявці належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду. Отже, законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду (другої підряд). Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Крім того, таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 121 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. При цьому, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 р. та "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. У зв'язку з наведеним, положення п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, якими передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.89 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. N 11 "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Позивач (заявник) має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
З огляду на те, що сторона позивача повторно не з'явилась в судове засідання та не подала заяву про розгляд справи за її відсутності, а відтак, вищевказана позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 257, 258 - 261, 353 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на стороні відповідача) - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання добросовісним набувачем транспортного засобу з можливістю зняття його з обліку та здійснення без обтяжень державної реєстрації на нового власника в сервісних центрах України - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: