Справа № 172/679/25
Провадження № 1-кп/172/79/25
24.04.2025 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
представника потерпілого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в селищі Васильківка обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025041420000099 від 18.03.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в сел. Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області, військовослужбовець військової служби за контрактом під час мобілізації на особливий період, у посаді старшого навідника мінометного відділення 2 мінометного взводу 6 мінометної батареї 3 механізованого батальйону, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "старший солдат", на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 338 КК України, -
Старший солдат ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом під час мобілізації на особливий період, у посаді старшого навідника мінометного відділення 2 мінометного взводу 6 мінометної батареї НОМЕР_2 механізованого батальйону, військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст.ст. 3,17,28,29,65,68 Конституції України, п.п. 1,2 ст.1, п.4 ст. 2 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", ст.ст. 11,16, 28-33, 127, 218 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст.ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 16 березня 2025 року близько 17.00 год. перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов на територію Чаплинського ліцею Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області за адресою: вул. Західна, 20 в сел. Чаплине, Синельниківського району Дніпропетровської області де підійшовши до центрального входу приміщення Чаплинського ліцею, будучи в публічному громадському місці, побачив зліва від входу флагшток, на якому був піднятий Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, який відповідно до ст. 20 Конституції України є Державним символом України та який згідно постанови Верховної Ради України №19 від 28.01.1992 року "Про державний прапор України" являє собою прямокутне полотнище, що складається з двох рівних за шириною горизонтальних смуг, верхньої синього кольору, нижньої жовтого кольору. В цей момент ОСОБА_6 на грунті раптово виниклого умислу, спрямованого на публічну наругу над Державним Прапором України, шляхом грубого та образливого відношення з даним Державним символом України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та розуміючи, вони порушують порядок використання державних символів України, діючи з винятковим цинізмом, що виразився в демонстративній зневазі до Державного Прапора України, підійшов до Флагштоку, що представляв собою металеву трубу, на краю якої була пластикова трубка, на якій закріплений Державний Прапор України та демонструючи дії, які спрямовані на приниження тих цінностей, до яких громадяни України ставляться з повагою, підстрибнув та шляхом ривку зігнув пластикову трубку, з якої зірвав закріплений на ній Державний Прапор України. Після чого, ОСОБА_6 загорнувшись в Державний Прапор України зайшов до приміщення ліцею, де ходив окутаним в прапор по приміщенню ліцею. Продовжуючи свої протиправні дії, о 17.07 год. в коридорі ліцею підпалив Державний Прапор України запальничкою та о 17.09 год. використовуючи Державний Прапор України не за призначенням, почав витирати об'єктив камери відео спостереження в приміщенні ліцею. Після чого, ОСОБА_6 залишив приміщення ліцею та вийшов на територію двору Чаплинського ліцею та знаходився біля запасного входу, де завершуючи свої злочинні дії, спрямовані на публічну наругу на Державним символом, демонстративно, утримуючи Державний Прапор України в руках, підпалив полотнище, залишив його палаючим на генераторі, що знаходився на території двору Чаплинського ліцею, при цьому передбачаючи, що його дії стануть очевидними для невизначеного кола осіб та призведуть до обурення і образи почуттів гордості за свою Батьківщину як мешканців сел. Чаплине так і інших громадян України. Після вчинення вказаних дій ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення втік. Вказані протиправні дії ОСОБА_6 спостерігали через вікно з приміщення ліцею ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які і потушили палаючий Державний Прапор України.
Своїми діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 338 КК України, а саме: публічна наруга над Державним Прапором України
26 березня 2025 року між прокурором Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_9 і підозрюваним ОСОБА_6 укладена угода про визнання винуватості відповідно до вимог ст. 472 КПК України.
Відповідно до цієї угоди прокурор ОСОБА_9 і підозрюваний ОСОБА_6 , за участю захисника ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 1 ст. 338 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке має понести обвинувачений у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Сторони розуміють наслідки укладення та затвердження цієї угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а саме обмеження права оскарження вироку згідно зі ст.ст. 394, 424 КПК України.
Обвинувачений розуміє зміст положення абз. 1 та 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має таке право: допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. Обвинувачений розуміє вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Сторони розуміють наслідки невиконання цієї угоди, передбачені ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.
Представник потерпілого ОСОБА_4 надала прокурору письмову згоду на укладення угоди у зазначеному кримінальному провадженні.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину визнав повністю, просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Прокурор та захисник вважали за можливе затвердити угоду про визнання винуватості.
Вирішуючи питання про затвердження угоди, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, згідно зі ст. 12 КК України віднесений до нетяжкого злочину, потерпілому відшкодовані матеріальні збитки завдані злочином, тобто угода відповідає вимогам закону.
Суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_6 розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, зокрема вимогам ст.ст. 57, 65 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_6 погоджується на призначення йому узгодженого покарання.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та підозрюваним ОСОБА_6 .
Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлений. Заходи забезпечення кримінального провадження на досудовому розслідуванні не застосовувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 373-374, 473-475 КПК України, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 26 березня 2025 року між підозрюваним ОСОБА_6 та прокурором Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_9 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025041420000099 від 18.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 338 КК України.
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 338 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень;
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку обвинуваченим, захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди.
Прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Суддя ОСОБА_1