Справа № 199/3770/25
(1-кп/199/670/25)
іменем України
24.04.2025 м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі кримінальне провадження № 12025052230000038 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.01.2025, відносно:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Білозерське, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та непрацездатних осіб зареєстрованого у квартирі АДРЕСА_1 та проживаючого у квартирі АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-08.05.2015 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, згідно ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
-11.11.2016 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, згідно ч.1 ст. 71 КК України приєднано строк за вироком Добропільського міськрайонного суду від 08.05.2015 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;
-27.11.2020 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, згідно ст. 75, 76 КК звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, відповідно до вироку апеляційного суду Донецької області від 11.03.2021 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
-23.05.2024 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.1 ст.309 до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;
-28.06.2024 Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, згідно ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23.05.2024 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць з конфіскацією майна;
-27.01.2025 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.309, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією майна;
-14.03.2025 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.309, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців з конфіскацією майна;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.263 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_4
обвинувачений - ОСОБА_3
захисник - ОСОБА_5
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 в порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року №622, вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане з незаконним обігом бойових припасів.
Так, 13.01.2025 року, приблизно о 09:00 годин ОСОБА_3 , перебуваючи біля смітникових баків, розташованих біля будинку №2 по вулиці Східна, міста Білозерське, Покровського району, Донецької області, знайшов поліетиленовий пакет, в якому виявив предмети зовні схожі на гранати у кількості 2 штуки. Вищевказані гранати, ОСОБА_3 вирішив залишити їх собі, таким чином їх незаконно придбав. В подальшому, ОСОБА_3 незаконно, без передбаченого законом дозволу, переніс дані боєприпаси до місця свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_3 , де незаконно, без передбаченого законом дозволу, зберігав до 14.01.2025 року.
14.01.2025 року близько о 10:10 годин ОСОБА_3 , маючи при собі поліетиленовий пакет з знайденими раніше гранатами в кількості 2 штуки, та проходячи біля будинку №2 по вулиці Східна, м. Білозерське, Покровського району, Донецької області був зупинений працівниками поліції ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області з метою перевірки документів на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» № 1456 від 29.12.2021, ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12 травня 2015 року, та ст.ст.32, 34 Закону України «Про Національну поліцію», під час чого останній повідомив, що в нього при собі маються гранати.
Після чого, 14.01.2025 року, в період часу з 11:56 годин по 12:39 годин знаходячись біля будинку №2 по вул. Східна, м. Білозерське, Покровського району, Донецької області, ОСОБА_3 в присутності двох понятих, надав для огляду поліетиленовий пакет з гранатами у кількості 2 штуки, які є:
- корпусом оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1, виготовленим промисловим (заводським) способом, який споряджений вибуховою речовиною, який до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці), конструктивно передбачено спорядження даних корпусів гранат, вибуховою речовиною групи бризантних (тротил) масою 50-56 грам;
- корпусом осколкової ручної гранати типу М67 іноземного походження, виготовленим промисловим (заводським) способом, споряджений вибуховою речовиною, який до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці), передбачено спорядження даних корпусів, вибуховою речовиною групи бризантних типу «В» масою 180-185 грам;
- засобом підриву (засобом детонування) уніфікованим запалом ручної гранати модернізований дистанційної дії типу «UZRGM» іноземного виробництва, виготовлений промисловим (заводським) способом, який споряджений вибуховою речовиною, який до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці), конструктивно передбачено спорядження детонатора даного запалу вибуховою речовиною групи ініціюючих та бризантних;
- засобом підриву (засобом детонування) запалом ручної гранати типу М213 іноземного виробництва, виготовлений промисловим (заводським) способом, споряджений вибуховою речовиною, який до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці), констуктивно передбачено спорядження детонатора даного запалу вибуховою речовиною групи ініціюючих та бризантних. У конструкційному поєднанні корпуси гранат типу «Ф-1», «М67» та запали типу «UZRGM», «М213», являються оборонною осколковою гранатою типу «Ф-1» та осколковою ручною гранатою типу «М67» які відносяться до категорії бойових припасів та є придатними для здійснення вибуху.
Зазначені бойові припаси, ОСОБА_3 , незаконно придбав, носив та зберігав, без передбаченого законом дозволу.
Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились в придбанні, зберіганні та носінні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 у суді.
Як пояснив ОСОБА_3 суду, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених вище, він визнає повністю і у вчиненому кається. Не оспорюючи фактичні обставини справи обвинувачений, підтвердив обставини про час і місце вчиненого ним кримінального правопорушення. ОСОБА_3 пояснив, що він дійсно знайшов бойові припаси та залишивши їх собі, приніс до місця мешкання, але його дії були викриті працівниками поліції.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується, окрім визнання ним своєї вини, письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні.
Так,відповідно до протоколу огляду місця події від 14.01.2025 в присутності понятих за участю ОСОБА_3 оглядалась ділянка місцевості за адресою: Донецька область, Покровський район, м.Білозерське, вул.Східна, біля будинку №2, де було зупинено гр. ОСОБА_3 , який мав при собі заборонені предмети схожі на гранати. Після чого, ОСОБА_3 з добровільної згоди видав працівникам поліції гранати, які знайшов на землі біля будинку №2 по вулиці Східній у місті Білицьке Покровського району Донецької області, залишивши та зберігаючи їх при собі.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/105-25/504-ВТХ від 24.01.2025 представлені на дослідження об'єкти є : -корпусом оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 (1 од.), виготовленим промисловим (заводським) способом, який споряджений вибуховою речовиною. Корпус гранати Ф-1 до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці). Конструктивно передбачено спорядження даних корпусів гранат, вибуховою речовиною групи бризантних (тротил) масою 50-56 грам; - корпусом осколкової ручної гранати типу M67 (1 од.) іноземного виробництва, виготовленим промисловим (заводським) способом, споряджений вибуховою речовиною. Корпус гранати M67 до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці). Конструктивно передбачено спорядження даних корпусів, вибуховою речовиною групи бризантних типу «В», масою 180-185 грам; - засобом підриву (засобом детонування) уніфікованим запалом ручної гранати модернізований дистанційної дії типу UZRGM (1 од.) іноземного виробництва, виготовлений промисловим (заводським) способом, який споряджений вибуховою речовиною. Запал до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці). Конструктивно передбачено спорядження детонатора даного запалу вибуховою речовиною групи ініціюючих та групи бризантних; -засобом підриву (засобом детонування) запалом ручної гранати типу M213 (1 од.) іноземного виробництва, виготовлений промисловим (заводським) способом, споряджений вибуховою речовиною. Запал М213 до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці). Конструктивно передбачено спорядження детонаторів даних запалів вибуховими речовинами групи ініціюючих та групи бризантних. У конструкційному поєднанні корпуси гранат Ф-1 (1 од.), М67 (1 од.) та запал типу UZRGM (1 од.), М213 (1 од.), являються оборонною осколковою ручною гранатою типу Ф-1 (1 од.), осколковою ручної гранатою типу M67 (1 од.), вказані гранати відносяться до категорії бойових припасів. 2. В результаті проведення експериментального випробування встановлено, що - заряд вибухової речовини, яким споряджені надані на дослідження корпуси осколкових ручних гранат Ф-1 (1 од.), М67 (1 од.) придатний для здійснення вибуху та руйнування корпусу з утворенням характерних осколків, при наявності засобу дідриву (ініціювання вибуху) або при утворені необхідних для цього умов; - надані на дослідження запали UZRGM (1 од.), М213 (1 од.) придатні для здійснення вибуху у якості засобів підриву (ініціювання вибуху).
Відповідно до постанови про визнання речових доказів від 25.01.2025 в якості речового доказу визнано уламки корпусу гранати типу Ф-1, М67 та запалів типу УЗРГМ, М213, які зберігаються у камері зберігання ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 20.03.2025 за участі підозрюваного ОСОБА_3 , його захисника та спеціаліста-криміналіста, в присутності понятих було проведено слідчий експеримент, на якому ОСОБА_3 з добровільної згоди відтворив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, а саме як він 13.01.2025 побачив на землі поліетиленовий пакет, який містив 2 гранати, які в подальшому він залишив зберігати у себе. Так, 14.01.2025 він вирішив, що вони йому не потрібні та узявши вищевказаний поліетиленовий пакет з гранатами вирушив до м.Білозерське Покровського району Донецької області, де його дії були викриті працівниками поліції.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні. Об'єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаного в суді обвинуваченого у суду немає, оскільки ОСОБА_3 суду пояснив, що він добре розумів протиправність своїх дій, як і добре розумів їх наслідки.
При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.
3.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як такі, що виразилися у придбанні, зберіганні та носінні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
4.Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Суд відносить щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину обвинуваченим до обставин, що пом'якшують покарання, оскільки він визнав свою вину, проявив дійове каяття, що характеризуючи суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Обставиною що обтяжує покарання обвинуваченому згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину, оскільки ОСОБА_3 вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, маючи судимість за умисні кримінальні правопорушення.
5.Мотиви призначення покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, який скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, за місцем проживання скарг не надходило, перебуває на обліку у лікаря нарколога, раніше неодноразово судимий.
Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:
вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ч.4 ст.70 КК України; позицію обвинуваченого та захисника, які просили призначити мінімально можливе покарання, також суд враховує наявність обставин, що пом'якшують покарання та обтяжують покарання обвинуваченому, дані про його особу, суд вважає за необхідне призначити покарання виключно у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 263 КК України, із застосуванням як вимог ч.1 ст. 71 КК України так і положень ч.4 ст. 70 КК України.
Оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_3 після ухвалення відносно нього 28.06.2024 вироку Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст.307 КК України, але до повного відбуття покарання, вчинив нове кримінальне правопорушення за даним вироком 13.01.2025.
Крім вказаного, обвинувачений ОСОБА_3 злочин за даним вироком вчинив до вироку відносно нього ухваленого 14.03.2025 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.309 КК України.
Наведені висновки суду узгоджуються із постановою ОП ККС від 22 січня 2024 року - справа № 236/4167/20 (провадження 51-1565кмо23), https://reyestr.court.gov.ua/Review/116704923 (по суті перед ОП ККС постало питання щодо визначення алгоритму призначення покарання у ситуації, якщо після постановлення вироків буде встановлено, що засуджений винен в кримінальних правопорушеннях, частина яких вчинена до постановлення першого вироку, а інша - між першим і другим вироками.)
Тому, саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 , виключно в умовах ізоляції від суспільства із реальним відбуванням покарання, при цьому, суд враховує схильність ОСОБА_3 до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки він маючи 6 не знятих і непогашених судимостей, вчинив злочин за даним вироком, що вказує на систематичність його злочинних дій.
Тому, саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому призначення покарання із застосуванням вимог ст. ст. 75,76 КК УКраїни, не буде відповідати меті покарання, буде суперечити вимогам ст.65 КК України і не сприяти вихованню ОСОБА_3 в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством тощо.
6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 - не обирався.
За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, із ОСОБА_3 , необхідно стягнути на користь держави витрати пов'язані із проведенням судової експертизи.
Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до п.9 ст. 100 КПК України.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України ОСОБА_3 до призначеного покарання частково приєднати покарання невідбуте за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28.06.2024 за яким ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст. 307 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 9 (дев'ять) місяців з конфіскацією майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком з покаранням за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 березня 2025 року остаточно призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 10 (десять) місяців,з конфіскацією майна, зарахувавши в строк остаточно призначеного основного покарання частково відбуте покарання за вироками Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27.01.2025 та від 14.03.2025, починаючи з 14 січня 2025 року до дня ухвалення цього вироку.
Строк відбування ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі обраховувати з моменту проголошення даного вироку.
До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_3 в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» в порядку п. 12 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Речові докази:
- уламки корпусу гранати типу Ф-1, М67 та запалів типу УЗРГМ, М213 (зберігаються в камері схову ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області під порядковим номером №346) - знищити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати пов'язані із проведенням судових експертиз в сумі 6367,20 гривень.
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Суддя Амур-Нижньодніпровського
районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_6