Справа № 199/11245/23
(2/199/201/25)
Іменем України
09.04.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., за участі прокурора Тешнер Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , третя особа: Дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки,-
У грудні 2023 року перший заступник керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Маріупольського району Донецької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 25.03.2020 державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Попруженком А.В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №36122862 про право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421784400:04:000:1420, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Малоянісольської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
Підставою для внесення запису вказано наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 1205-СГ від 10.03.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності».
Вказаним наказом начебто ОСОБА_1 передано з земель державної власності у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421784400:04:000:1420, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Малоянісольської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
Водночас, Лівобережною окружною прокуратурою опрацьовано дані офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua) щодо прийнятих цим органом наказів.
За результатом опрацювання встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймався наказ № 1205-СГ від 10.03.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 безоплатно передано з земель державної власності у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421784400:04:000:1420, площею 2 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малоянісольської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
Згідно з відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5.0.3-107/2-23 від 20.01.2023 наказ № 1205-СГ від 10.03.2020 щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою на земельну ділянку 1421784400:04:000:1420 Головним управлінням не приймався.
Крім того, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області надано належним чином завірену копію наказу № 1205-СГ від 03.03.2020, але іншого змісту, а саме про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Новоукраїнської сільської ради Марийського району Донецької області за межами населених пунктів, розмір земельної ділянки 2,0000 га.
При цьому, під наказом № 1205-СГ від 10.03.2020 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», копія якого міститься у реєстраційній справі зазначені посада та прізвище підписанта - «начальник ОСОБА_3 ».
Наказ №1205-СГ від 03.03.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Новоукраїнської сільської ради Марийського району Донецької області за межами населених пунктів, розмір земельної ділянки 2,0000 га підписано в.о. начальника Тетяною Підгорною з накладенням її особистого підпису.
Тобто, зміст наказу № 1205-СГ від 03.03.2020, не відповідає змісту наказу з тим же номером, але іншою датою, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421784400:04:000:1420.
Крім цього, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №10-28-0.152-8694/2-23 від 17.08.2023, встановлено, що 03.03.2020 року та 10.03.2020 обов'язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області виконувала Підгорна Т.О.
Таким чином, саме Підгорна Т.О. мала повноваження на підписання наказів з питання розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення 03 березня та 10 березня 2020 року.
Тобто, ні 03 березня 2020 року, ні 10 березня 2020 року Якименко І.В. не мав повноважень на підписання наказу № 1205-СГ«Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 нібито, надано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421784400:04:000:1420.
Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-2136/2-23 від 26.09.2023, ОСОБА_1 зверталась до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №4242-СГ від 03.09.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Малоянісольської сільської ради Нікольського району Донецької області.
Проте наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_1 . Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймався.
Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.62-2246/2-23 від 09.10.2023 всі документи, зокрема накази з питань розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення реєструються в автоматичному режимі в автоматизованій системі діловодства СЕД «ДОК ПРОФ», починаючи з 01.10.2019.
Також Головним управлінням зазначено, що за результатами державної експертизи технічного захисту інформації встановлено, що комплекс засобів захисту надійно забезпечує захист інформації, розміщеної у системі «СЕД «ДОК ПРОФ».
Тобто підстави вважати, що накази, надані Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області є недостовірними, відсутні.
Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421784400:04:000:1420, а остання вибула з державної власності поза її волею.
У зв'язку з викладеним позивач просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Кальчицької сільської ради Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2 га з кадастровим номером 1421784400:04:000:1420 для ведення особистого селянського господарства на території Малоянісольської сільської ради Нікольського району Донецької області.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2025 року було відкрито провадження по справі.
У судовому засіданні прокурор позов підтримала повністю, просила його задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник третьої особи надав суду відзив, в якому вказав на те, що між підприємством та відповідачем 28 вересня 2020 року було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач передала, а третя особа прийняла в строкове платне користування строком на 15 років земельну ділянку, право оренди зареєстроване належним чином. Підприємство фактично не володіє земельною ділянкою (не тримає її у себе) з березня 2022 року через бойові дії та окупацію військами російської федерації території Маріупольського району Донецької області. У зв'язку з бойовими діями, які розпочались 24.02.2022 року, підприємство втратило все майно та документи, в т.ч. договори оренди землі з більше ніж 15000 (п'ятнадцятьма тисячами) орендодавців та проектні документи на орендовані земельні ділянки, що знаходились в його офісі в м. Маріуполь, що зумовлює відсутність можливостей щодо отримання і надання доказів чи заперечень. Представник ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» посилається на те, що дії державного органу у справі не свідчать про відсутність волі щодо прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність в межах процесу приватизації, оскільки згідно з ч. 9 ст. 118 ЗКУ не передбачало підстав для невидання Наказу щодо відповідача. Відповідач отримала право власності на земельну ділянку на підставі документів, які видав уповноважений на те державний орган, та не мала підстав для сумнівів у законності отримання земельної ділянки. Твердження про вибуття земельної ділянки з державної власності без волі уповноваженого державного органу не відповідає дійсності, ГУ Держгеокадастр приймав відповідні рішення та мав можливість належним чином встановити будь-які порушення щодо приватизації землі в Донецькій області. В наданій відповідачу засвідченій копії наказу щодо відповідача допущена описка («Якименко» замість когось іншого) не може бути належним та достатнім доказом підробки документу чи відсутності волевиявлення держави щодо приватизації земельної ділянки. Також зазначає, що прокурором не доведено незаконні дії відповідача, в т.ч. що реєстрація права власності на земельну ділянку відбувалась на підставі підробленого наказу, як того вимагає ст. 387 ЦКУ;не доведено відсутність правової підстави для набуття відповідачем земельної ділянки, яка з'явилась як предмет цивільного обігу виключно завдяки діям відповідача та ГУ Держгеокадастру,надані прокурором докази свідчать про недотримання ГУ Держгеокадастру норм, встановлених нормативними актами та власних процедур; дії ГУ Держгеокадастру підтверджують наявність волевиявлення державного органу на передачу Земельної ділянки у власність Відповідача Держгеокадастру, відповідно у позивача та прокурора не має підстав для витребування Земельною ділянки на свою користь на підставі ст. 387 та 388 ЦКУ.
Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 29 серпня 2019 ОСОБА_1 звернулася із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення безоплатно у власність.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 05 вересня 2019 року № 4242-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Малоянисольської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 10 березня 2020 року № 1205-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку кадастровий номер 1421784400:04:000:1420, площею 2,0000 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Малоянисольської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 03 березня 2020 року № 1205-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_2 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Новоукраїнської сільської ради Мар'їнського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
25.03.2020 державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Попруженком А.В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №36122862 про право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421784400:04:000:1420, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Малоянісольської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
Підставою для внесення запису вказано наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 1205-СГ від 10.03.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності».
28 вересня 2020 року між ДП «Ілліч-Агро Донбас» і ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_1 передала ДП «Ілліч-Агро Донбас» в платне користування земельну ділянку кадастровий номер 1421784400:04:000:1420 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, строком на 15 років.
Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».
Відповідно до пункту 58 вищевказаного Закону України розділ Х «Перехідні положення» ЗК України був доповнений пунктом 24, яким визначається, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, перелік яких визначений законом.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (пункт 24 розділ Х «Перехідні положення» ЗК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція)).
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).
Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п'ята статті 12 ЦК України).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), на яку посилається заявник, сформульовано правовий висновок про те, що, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України в поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи виснувати про наявність підстав для втручання в мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно із статтею 118 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 373/1810/16-ц (провадження № 61-13700св19), указано, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки.
У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 139/997/21 (провадження № 61-12898св22), зазначено, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Отже, у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).
Згідно з вимогами статті 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Процедура державної реєстрації земельної ділянки визначена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051).
Відповідно до пункту 107 Порядку № 1051 (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (пункт 109 Порядку № 1051).
Пункт 110 Порядку № 1051 передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ.
Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.
До поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (пунктом 112 Порядку № 1051).
Пунктом 113 Порядку № 1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.
Матеріали справи містять інформацію із системи електронного документообігу «ДОК ПРОФ» наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 03 березня 2020 року № 1205-СГ зі змістом про відмову у наданні дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою. Оригінал вказаного наказу оглянутий судом у судовому засіданні.
У той же час судом встановлено, що воля держави, спрямована на приватизацію спірної земельної земельної ділянки відповідачем, підтверджується діями державного органу - ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, який 03.09.2019 відповідним наказом № 4242-СГ надав відповідачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою на підставі ч. 7 ст. 118 ЗКУ, що прокурором не заперечувалось. До 13.11.2019 погодив документацію з землеустрою щодо земельної ділянки, відповідно до ч. 8 ст. 118, ст. 186-1 ЗКУ без такого погодження не могла бути зареєстрована земельна ділянка, якої ще не існує в Державному земельному кадастрі. 13.11.2019 державний кадастровий реєстратор відділу у Нікольському районі ГУ Держгеокадастру, тобто безпосередньо підпорядкований ГУ Держгеокадастру, згідно закону зареєстрував земельну ділянку в ДЗК відповідно до ст. 79-1 ЗКУ, що підтверджується відповідним витягом, тобто з цього моменту земельна ділянка вперше з'явилась як об'єкт цивільних прав. 10.03.2020 наказом № 1205-СГ затверджено проект та надано земельну ділянку відповідачу у власність відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗКУ, що в даній справі, а саме видання наказу оспорюється прокурором. Керуючись ч. 9 ст. 118 ЗКУ, ГУ Держгеокадастру не мало підстав для невидання Наказу щодо відповідача, більше того такий наказ мав бути виданий не пізніше 27.11.2019 року. А твердження позивача про те, що Наказ щодо відповідача нібито не видавався, підтверджує невиконання державним органом вимог ч. 9 ст. 118 ЗКУ під час здійснення діяльності щодо приватизації землі.
Надана ГУ Держгеокадастром відповідачу копія Наказу щодо відповідача стала підставою для того, що 25.03.2020 було зареєстроване право власності відповідача на Земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, дії державного органу у даній справі не свідчать про відсутність волі щодо прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність в межах процесу приватизації, оскільки згідно з ч. 9 ст. 118 ЗКУ не передбачало підстав для невидання наказу щодо відповідача. Прокурором не надано оригіналу наказу від 03 березня 2020 року № 1205-СГ зі змістом щодо відведення та надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, що унеможливлює його дослідження на встановлення факту підробки
Доводи прокурора, що особа, яка значиться підписантом наказу від 03 березня 2020 року № 1205-СГ зі змістом щодо відведення та надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки не працювала на той час, не спростовує сам факт волі держави щодо надання відповідачу земельної ділянки та не може бути підставою для її повернення.
Відповідно до частини п'ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 1421784400:04:000:1420, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І, навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п'ята статті 12 ЦК України).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність набуття права власності ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим номером 1421784400:04:000:1420, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, суд вважає за необхідне судові витрати прокурора у вигляді судового збору віднести за його рахунок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 386,387 ЦК України,ст.ст.152-155 ЗК України, суд-
У позові Заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , третя особа: Дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки,-відмовити.
Судові витрати прокурора у вигляді судового збору віднести за його рахунок.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.
Повне рішення складено 21 квітня 2025 року.
Суддя В.В. Руденко