Справа № 159/1683/25
Провадження № 2/159/859/25
(заочне)
23 квітня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Денисюк Т.В.
за участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», фінансова компанія, товариство) через систему «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 588320 про надання споживчого кредиту від 30.01.2023 у сумі 123569,98 гривень, з яких 15000 гривень - основного боргу, 108570 гривень - заборгованість за відсотками.
В обґрунтування позовних вимог зазначає таке:
30.01.2023 ОСОБА_1 у спосіб, передбачений Законом України «Про електронну комерцію», уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі - ТОВ «Селфі Кредит») договір про надання споживчого кредиту № 588320 і отримала кошти в сумі 15 000 гривень шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу (банківської картки № НОМЕР_1 ) на строк 140 днів з періодичністю платежів зі сплати відсотків кожні 10 днів, стандартною процентною ставкою 2,2% в день.
На виконання умов договору відповідач сплатила: 08.02.2023 - 0,01 гривню на часткове повернення тіла кредиту, 3300 гривень відсотків; 18.02.2023 - 3300 гривень відсотків; 02.03.2023 - 0,01 гривню на часткове повернення тіла кредиту, 3960 гривень відсотків.
Відповідно до договору факторингу №01022024, укладеного 01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», право вимоги (згідно з Реєстром боржників) за договором споживчого кредиту №588320від 30.01.2023 перейшло до позивача.
ОСОБА_1 отримані в кредит кошти на час пред'явлення позову не повернула.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов'язань позивач просить стягнути з ОСОБА_1 123569,98 гривень кредитної заборгованості, 2422,40 гривень судового збору та 5000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач відзив на позовну заяву не подала.
Ухвалою від 24.03.2025 на підставі пункту 2 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві та заяві від 18.04.2025 клопотав про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою, судовий виклик за зареєстрованим місцем проживання не вручений через відсутність адресата.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.
Окрім того, ухвала про відкриття провадження у справі скерована відповідачу на її електронну пошту, що відображено у системі документообігу суду від 25.03.2025.
Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв'язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК України).
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
30.01.2023 ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Селфі Кредит» договір № 588320 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», за умовами якого відповідачу надається кредит в сумі 15 000 гривень (п.1.3 договору) шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок відповідача № НОМЕР_1 (п.2.1 договору), на строк 140 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 10 днів (п.1.4 договору).
У договорі сторони погодили, що проценти за користування кредитом становлять 2,2 % в день (стандартна процентна ставка, фіксована) та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.
Договір про споживчий кредит укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», договір та додатки до нього підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора Х073, який надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить пункт 9.6 договору. Також за умовами договору відповідач зобов'язується повернути отриману суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом у порядку, строки та терміни передбачені у договорі (п.1.2 договору).
ОСОБА_1 підписала договір, вказала паспортні дані, номер мобільного телефону, ідентифікаційний код (п.10 договору).
Між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 аналогічним чином підписаний Паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені загальні умови кредитування.
Факт перерахування кредитних коштів в сумі 15000 гривень на платіжну картку відповідача підтверджений листом ТОВ «Пейтек» № 20250103-70 від 03.01.2025.
Згідно з розрахунком Товариства, відповідачу відсотки нараховувалися з 30.01.2023 до 25.01.2024, відповідач сплатила:
- 08.02.2023 - 0,01 гривню на часткове повернення тіла кредиту, 3300 гривень відсотків;
- 18.02.2023 - 3300 гривень відсотків;
- 02.03.2023 - 0,01 гривню на часткове повернення тіла кредиту, 3960 гривень відсотків.
Станом на дату звернення до суду відповідач ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 123569,98 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 14999,98 гривень, заборгованість за відсотками 108570 гривень.
Між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 01.02.2024 укладений договір факторингу №01022024, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до боржників.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №58820 від 30.01.2023 в сумі 123569,98 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 14999,98 гривень, заборгованість за відсотками 108570 гривень.
Після відступлення права вимоги новим кредитором проценти за користування кредитом не нараховувалися.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 641 ЦК України).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом ( стаття 642 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закону).
Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
Суд встановив, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису. ОСОБА_1 при укладенні договору проходила ідентифікацію за ідентифікаційним кодом, паспортними даними, номером мобільного телефону.
Відповідач, підписавши вказаний договір, не лише погодила умови договору, але й скористалася кредитом, який перерахований на вказаний нею картковий рахунок,та здійснила платежі на його повернення.
Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за кредитним договором.
У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.
Позивачем на підтвердження права вимоги до відповідача надані копія договору факторингу, витяг з реєстру боржників, акт прийому-передачі реєстру боржників за спірним кредитним договором, тому суд вважає, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтвердило факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором №588320 від 30.01.2023, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Селфі Кредит».
Відповідач не надала суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору, тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до нього право вимоги, позовні вимоги є підставними.
При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з наданим позивачем розрахунком за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором про споживчий кредит в загальному розмірі 123569,98 гривень. Вказана заборгованість виникла перед первісним позичальником, позивач додаткових нарахувань не здійснював.
Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 14999,98 гривень з урахуванням здійснених відповідачем двох платежів по 0,01 гривні кожен (08.02.2023 та 02.03.2023) на часткове погашення тіла кредиту (15000-0,01-0,01 = 14999,98) .
Крім тіла кредиту, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 108570 гривень, які обраховані станом на 25.01.2024, тобто поза межами строку кредитування (кредит наданий 30.01.2023 строком на 140 днів, тобто до 19.06.2023).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша - четверта статті 1056-1 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Таким чином, при вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов'язання і природа нарахованих процентів.
У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У договорі про надання споживчого кредиту № 588320 від 30.01.2023 сторонами погоджений строк кредиту 140 днів. Доказів пролонгації цього договору матеріали справи не містять.
Позивач не ставить вимогу про стягнення процентів на підставі статті 625 ЦК України, тому суд визначає заборгованість лише в межах строку кредитування за договором про споживчий кредит.
А тому з відповідача, окрім тіла кредиту, підлягають стягненню відсотки, розмір яких згідно з розрахунком заборгованості станом на 19.06.2023 (закінчення строку кредиту), з урахуванням сплачених 08.02.2023 (3300 гривень), 18.02.2023 (3300 гривень), 02.03.2023 (3960 гривень), становить 35970 гривень.
Відповідно до вимог частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідач розмір заборгованості не спростувала, в свою чергу обсяг наданих суду доказів є достатнім для часткового задоволення позову.
Отже, із заявлених в позові 123569,98 гривень (14999,98 гривень основного боргу та 108570 гривень нарахованих відсотків), суд стягує з відповідача 50969,98 гривень (14999,98 гривень тіла кредиту та 35970 гривень процентів).
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір пропорційно до задоволених вимог - 999,24 грн. (2422,40х41,25%).
Щодо розміру витрат на правничу допомогу, то позивач заявив на відшкодування 5000 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога ТОВ «Коллект Центр» надавалася адвокатом Усенко М.І. адвокатського об'єднання «Апологет» на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024.
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги надані витяг замовлення до договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024 про вартість послуг по боржнику ОСОБА_1 на суму 5000 гривень, детальний опис послуг від 19.02.2025 (усна консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складання позовної заяви і подання позову), копія рахунку на оплату послуг № 34 від 24.02.2025 на загальну суму 10000 гривень за комплексний супровід справ щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Відповідач не скористалася своїм правом подати заперечення щодо зазначеного розміру судових витрат.
Водночас суд вважає необхідним застосувати приписи частини другої статті 141 ЦПК України та стягнути з відповідача 2062,50 гривень витрат на правничу допомогу (5000х41,25:100), що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог, відповідає принципам розумності та справедливості.
Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 89, 137, 141, 247, 263, 265, 274, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3,6, 207, 509, 512, 514, 526, 530, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 588320 від 30.01.2023 в розмірі 50969,98 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 98 копійок, з яких 14999,98 гривень - основного боргу, 35970 гривень - заборгованість за відсотками.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 24 копійки сплаченого судового збору та 2062 (дві тисячі шістдесят дві) гривні 50 копійок витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус №28.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 23.04.2025.
ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК