Справа № 515/1971/24
Провадження № 2/515/37/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
24 квітня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Луцюка В.О.,
при секретарі судового засідання Комерзан Л.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Татарбунари в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,
У грудні 2024 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивувала таким.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Борисівка Білгород-Дністровського району Одеської області помер її чоловік ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, у тому числі і на будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач є спадкоємцем за законом. 02 лютого 2024 року їй видано Свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, на якій розташований спадковий житловий будинок.
Однак, за життя спадкодавець не встиг зареєструвати за собою право власності на вказаний будинок, у зв'язку з чим, за відсутності правовстановлюючого документу на нерухоме майно, нотаріус відмовив у посвідченні спадкових прав.
Факт того, що житловий будинок належав спадкодавцю підтверджується Випискою з облікової карти об'єкта погосподарського обліку.
Враховуючи викладене, позивач просить визнати за нею право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка.
В підготовче засідання сторони не з'явилися.
Позивачка подала суду заяву, в якій просила справу слухати у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області надав суду відзив, у якому просив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав повністю.
Згідно з ч. 4 ст. 200 ЦПК України суд за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
За таких обставин, суд ухвалив слухати справу у підготовчому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Борисівка Білгород-Дністровського району Одеської області помер ОСОБА_2 , про що 10 жовтня 2016 року в Книзі реєстрації смертей Татарбунарського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області вчинено актовий запис №369 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 7).
Після його смерті відкрилася спадщина, у тому числі і на будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 є позивачка у справі та дружина померлого ОСОБА_1 . На підтвердження перебування у шлюбі позивачкою надано копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого на підставі актового запису № 2 від 12 лютого 1965 року Борисівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області (а.с. 8).
Згідно з копією спадкової справи до майна померлого №29/2022, заведеної 12 лютого 2022 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П., з заявою про прийняття спадщини звернулася дружина спадкодавця ОСОБА_1 , якій видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Інші спадкоємці відсутні (а.с.37-46).
Згідно з довідкою старости с. Борисівка Виконавчого комітету Борисівської сільської ради А.Руденко від 18 лютого 2025 року вих. № 15, разом із ОСОБА_2 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дружина та позивачка у справі; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (онука) - а.с. 64.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.
Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом - ст. 1217 ЦК України.
В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Місцем відкриття спадщини, за нормою ст. 1221 ЦК України, є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини - ст. 1222 ЦК України.
Згідно з ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
По положенню ст. ст. 1258, 1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.
Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
02 лютого 2024 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок, який підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно (а.с. 10).
За п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. За ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Права, що виникли до набрання чинності вказаним Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав - ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення будівництва.
За даними технічного паспорту, виготовленого 06 грудня 2023 року, будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: житлової будівлі - А, загальною площею 116,6 кв.м, житловою 70,3 кв.м, площею основи забудови 164,8 кв.м; погрібу - а, площею основи забудови 17,1 кв.м; навісу - а1, площею основи забудови 16,9 кв.м; літньої кухні - Б, , площею основи забудови 8,4 кв.м; сараю - В, , площею основи забудови 18,5 кв.м; гаражу - Г, площею основи забудови 22,9 кв.м; сараю - Д, площею основи забудови 17,8 кв.м; сараю - Е, площею основи забудови 5,4 кв.м; навісу - Ж, площею основи забудови 36,3 кв.м; сараю - З, площею основи забудови 41,3 кв.м; навісу - І, площею основи забудови 48,6 кв.м; воріт - 1, площею основи забудови 5,8 кв.м; огородження - 2, площею основи забудови 4,8 кв.м; басейну - 3, воріт - 4, площею основи забудови 8,5 кв.м; огородження - 5, площею основи забудови 12,0 кв.м, рік будівництва 1968-1980 роки (а.с. 13-21).
Питання набуття права власності на той час регулювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.
Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
Пунктом 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог вказаного законодавства.
Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 175/2254/15.
Крім того, по приватних житлових будинках, що збудовані до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення в експлуатацію при оформленні права власності. Таким чином, за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи (п. 3.2 Листа ВССУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").
Згідно з п. 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (далі - Інструкція), яка втратила чинність 19 січня 1996 року, передбачалася реєстрація будинків і домоволодінь на підставі записів у погосподарських книгах.
За змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року (втратила чинність 07 липня 1994 року) підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Згідно з Витягами з погосподарських книг Борисівської сільської ради Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с. 12, 49-61):
за період 1967-1969 роки у будинку проживали ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (голова домогосподарства) та члени її сім'ї: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (донька); ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (донька); ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (син); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (невістка); ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (онук); ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (онук), суспільно група господарства: колгоспне;
за період 1971-1972 роки проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (голова домогосподарства) та члени його сім'ї: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дружина); ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (син); ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (син); ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (син), рік забудови - 1968, суспільно група господарства: колгоспне;
за період 1974-1976 роки проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (голова домогосподарства) та члени його сім'ї: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дружина); ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (син); ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (син); ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , рік забудови - 1968, суспільно група господарства: колгоспне;
за період 1977-1979 роки проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (голова домогосподарства) та члени його сім'ї: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дружина); ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (син); ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (син); ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (син); ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (донька), рік забудови - 1968, суспільно група господарства: робітниче;
за період 1980-1982 роки проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (голова домогосподарства) та члени його сім'ї: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дружина); ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (син); ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (син); ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (син); ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (донька), рік забудови - 1968, суспільно група господарства: робітниче;
за період 1983-1984 роки проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (голова домогосподарства) та члени його сім'ї: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дружина); ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (син); ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (син); ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (син); ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (донька); ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (донька), рік забудови - 1968, суспільно група господарства: колгоспне;
за період 1986-1989 роки проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (голова домогосподарства) та члени його сім'ї: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дружина); ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (син); ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (син); ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (син); ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (донька); ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (донька), рік забудови - 1968, суспільно група господарства: робітниче, колгоспне;
за період 1991-1995 роки проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (голова домогосподарства) та члени його сім'ї: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дружина); ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (син); ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (донька); ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (донька); ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (донька), рік забудови - 1968, суспільно група господарства: колгоспне. Згідно з довідкою старости села Борисівка виконавчого комітету Татарбунарської міської ради А.Руденко від 10 березня 2025 року вих.№ 14, за даними по господарських книг на 1991 по 1995 роки членами колгоспного двору в АДРЕСА_1 були ОСОБА_2 (голова домогосподарства) та ОСОБА_1 (друдина) та їх діти: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (неповнолітня); ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (неповнолітня). Діти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 фактично у цей період не проживали у даному господарстві (а.с. 67);
за період 1996-2000 роки проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (голова домогосподарства) та члени його сім'ї: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дружина); ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (син); ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (донька); ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (донька), рік забудови - 1968, суспільно група господарства: робітниче;
за період 2001-2005 роки проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (голова домогосподарства) та члени його сім'ї: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дружина); ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (донька); ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (донька), рік забудови - 1968, суспільно група господарства: колгоспне;
за період 2006-2010 роки проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (голова домогосподарства) та члени його сім'ї: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дружина); ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (донька); ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (донька), рік забудови - 1968, суспільно група господарства: колгоспне;
за період 2011-2015 роки проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (голова домогосподарства) та члени його сім'ї: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дружина); ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (донька); ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (донька), рік забудови - 1968;
за період 2019-2020 роки проживали ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (позивачка), члени сім'ї відсутні;
за період з 2021-2025 роки головою домогосподарства є ОСОБА_1 (позивачка у справі), члени сім'ї відсутні.
Відповідно до довідки старости села Борисівка Виконавчого комітету Татарбунарської області А. Руденко від 05 лютого 2025 року вих. № 10 за даними по господарських книг з 1968 року по 2016 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . За даними по господарської книги № 5, особовий рахунок № НОМЕР_3 з 2020-2025, ОСОБА_1 є головою домогосподарства після смерті чоловіка (а.с. 63).
Ринкова вартість житлового будинку з будівлями та спорудами станом на 30 травня 2024 року становить 77 956,00 грн, що підтверджено звітом про незалежну ринкову вартість, виготовленого ФОП ОСОБА_13 (а.с. 23-24).
Як вбачається з копії Свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. серії НТА № 839841 та зареєстрованого у реєстрі за № 186, земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5125080800:02:001:0105, належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 590933, виданого 26 травня 2010 року Відділом Держземкомзему у Татарбунарському районі Одеської області (а.с. 11).
За інформацією ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» вих. №643, згідно з архівними даними БТІ станом на 31 грудня 2012 року право власності на будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстроване. При проведенні поточної інвентаризації самочинного будівництва не виявлено (а.с.22).
Остільки, позивачка довела наявність спадкового майна, підстави до його успадкування, неможливість реалізації спадкових прав у інший спосіб, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та ухвалює про їх задоволення.
На прохання позивача суд не стягує з відповідача судовий збір.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 200, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою с. Новоселівка Саратського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями за адресою: АДРЕСА_1 , зі складовими: житлової будівлі - А, загальною площею 116,6 кв.м, житловою 70,3 кв.м, площею основи забудови 164,8 кв.м; погрібу - а, площею основи забудови 17,1 кв.м; навісу - а1, площею основи забудови 16,9 кв.м; літньої кухні - Б, площею основи забудови 8,4 кв.м; сараю - В, , площею основи забудови 18,5 кв.м; гаражу - Г, площею основи забудови 22,9 кв.м; сараю - Д, площею основи забудови 17,8 кв.м; сараю - Е, площею основи забудови 5,4 кв.м; навісу - Ж, площею основи забудови 36,3 кв.м; сараю - З, площею основи забудови 41,3 кв.м; навісу - І, площею основи забудови 48,6 кв.м; воріт - 1, площею основи забудови 5,8 кв.м; огородження - 2, площею основи забудови 4,8 кв.м; басейну - 3, воріт - 4, площею основи забудови 8,5 кв.м; огородження - 5, площею основи забудови 12,0 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 24.04.2025.
Суддя В.О. Луцюк