Справа № 522/18727/17
Провадження по справі № 1-кп/522/2443/25
(повний текст)
14 квітня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017160000000922 від 10.07.2017 стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Болград Одеської області, громадянки України, маючої вищу освіту, не заміжньої, маючої на утриманні малолітню дитину, обіймаючої посаду головного спеціаліста Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,-
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченої - ОСОБА_3 ,
Згідно з наказом начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 396-к від 12.07.2016 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначена на посаду головного спеціаліста Приморського районного відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» вона є працівником правоохоронного органу, на якого відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, покладено обов'язки діяти лише в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцією України та Законами України, а також вона є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, передбаченим ст.3 Закону України «Про запобігання корупції».
Так, 13.07.2017 близько 16 години 30 хвилин (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_3 , будучі службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди з використанням наданого їй службового становища, перебуваючи у службовому кабінеті № 1 приміщення Приморського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Градоначальницька, 33, здійснила перевірку повноти та належності документів для отримання посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_6 , сформувала на своєму робочому комп'ютері заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну від імені ОСОБА_6 , та одержала від останнього неправомірну вигоду у розмірі 1100 (одна тисяча сто) доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.07.2017 складало 28501 гривень, після чого була затримана безпосередньо на місці злочину співробітниками правоохоронних органів.
В діях обвинуваченої ОСОБА_3 вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України - одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
Обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України визнала, заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку зі звільненням у зв'зяку із закінченням строкі давності.
Адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію своєї підзахисної.
Прокурор не заперечувала щодо закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 368 КК України, у зв'язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України.
Судом роз'яснено обвинуваченій ОСОБА_3 що закриття кримінального провадження у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КПК України не відноситься до числа реабілітуючих обставин, що передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді та вичерпані можливості їх отримати), проте обвинувачена ОСОБА_3 надала згоду на закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності.
Розглянувши клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, заслухавши думку прокурора, захисника, суд вважає, що клопотання обвинуваченої про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, підлягає задоволенню.
Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КПК підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09.04.2019, справа № 760/18016/15-к.
З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності, слідує наступне.
Строк давності - це передбачений статтею 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є:
- притягнення особи як обвинуваченого;
- згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284-288 КПК).
Положеннями статті 49 КК визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтями 49, 106 КК є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
Санкція ч. 1 ст 368 КК України (станом на момент вчинення злочину) передбчала покарання у виді штрафу від однієї тисячі до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття ч. 1 ст. 368 КК України (чинна редакція) передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 368 КК України, відносилось до нетяжких злочинів.
Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.
Відомості щодо притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності за інші злочини чи знаходження обвинуваченої у розшуку, - відсутні
Таким чином, кримінальне правопорушення, інкриміноване обвинуваченій ОСОБА_3 , передбачене ч. 1 ст. 368 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, за які, відповідно до ст. 49 КК України обвинувачена ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, а саме п'ять років з дня вчинення нею кримінального правопорушення, а кримінальне провадження щодо неї підлягає закриттю.
Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України за № 12 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, відшкодування судових витрат тощо.
Відповідно до ст. 18 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються із:
1) витрат на правову допомогу;
2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;
3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;
4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Тобто положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК. Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначені главою 9 КПК. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Натомість шкода у кримінальному провадженні пов'язана не з процесуальними відносинами, а з матеріально-правовими - вчиненням кримінального правопорушення чи іншого суспільно-небезпечного діяння.
Ч. 1 ст. 124 КПК встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Ч. 1 ст. 126 КПК визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Таким чином суд прийшов до висновку, що кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат, пов'язаних із залученням спеціалістів.
Зазначені обставини знайшли свого підтвердження також відповідно до рішення Верховного Суду України від 17.06.2020 року (справа № 598/1781/17 Провадження № 13-47кс20).
Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК). Оскільки ст. 126 КПК визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, ВП ВС зробив висновок, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.
Разом з цим, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Вказана правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року (справа №203/241/17).
Судові витрати підлягають покладенню на державу.
Долю речових доказів слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.
Цивільний позов по справі, - відсутній.
Керуючись ст. 49 КК України, ч. 2 ст. 284, 376 КПК України, суд,
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.
ОСОБА_3 на підставі ст. 49 КК України звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, - закрити на підставі ч. 2 ст. 284 КПК України.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 15.07.2017 (справа № 522/12932/17, провадження по справі № 1-кс/522/12950/17) про арешт майна, вилученого в ході огляду кабінету № 1 приміщення Приморського РВ у м.Одесі ГУ ДМС України в Одеській області за адресою: м.Одеса, вул. Градоначальницька, 33, - скасувати.
Речові докази:
- мобільний телефон Meisu біло-золотистого кольору Imei: НОМЕР_1 , мобільний телефон Samsung чорного кольору Imei: НОМЕР_2 |1 чорного кольору, - повернути ОСОБА_3 за належністю;
- грошові кошти у сумі 1100 (одна тисяча сто) доларів США номіналом по 100 (сто) доларів США у кількості 11 (одинадцять) штук з наступними серійними номерами: LF37299388К, LB43612435A, LB34794376G, LB27375004Q, LG17202707E, LB26344546V, LD40258209C; LG76484598C, LB27735091A, LF72545094F, LB40311646M, які зебрігаються у прозорому поліетиленовому файлі в камері зберігання речових доказів першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області, - вважати повернутими ОСОБА_6 за належністю;
- системний блок від ПК № 87Х350015610, - повернути в Приморський РВ у м.Одесі ГУ ДМС України в Одеській області за належністю;
- Пакет документів, які надані ОСОБА_6 , а саме: заяву ОСОБА_6 про надання дозволу на імміграцію в Україну - 1 арк.; нотаріально засвідчений переклад паспорта громадянина Іраку ОСОБА_6 від 30.05.2017 р.- 2 арк.; копію посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_6 - 1 арк.; копію паспорта громадянина Іраку ОСОБА_6 - 7 арк.; копію свідоцтва про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - 1 арк.; копію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 - 1 арк.; копію довіреності ОСОБА_8 на ОСОБА_9 - 1 арк.; копію Витягу з Реєстру права власності на нерухоме майно - 1 арк.; копію паспорта ОСОБА_8 - на 1 арк.; копію паспорта ОСОБА_9 - 1 арк.; заяву ОСОБА_9 щодо надання згоди на реєстрацію місця проживання ОСОБА_6 - 1 арк.; лист Посольства Республіки Ірак в Україні щодо підтвердження місця проживання ОСОБА_6 - 1 арк.; копію паспорта ОСОБА_10 - 2 арк.; нотаріально засвідчений переклад паспорта громадянина Іраку ОСОБА_6 від 23.06.2017 р.- 2 арк.; конверт з шістьма фотокартками розміром 3,5х4,5 та квитанцією про сплату бюджетного платежу на суму 179 гривен 74 копійки від 05.07.2017, - повернути ОСОБА_6 за належністю.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застосований до ОСОБА_3 ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02.08.2017 у вказаному кримінальному провадженні, сплив.
Судові витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням комплексної судової експертизи хімічних виробництв і спеціальних хімічних речовин та судової технічної експертизи висновок № 23374-Х/418-П від 26.09.2017 у сумі 1484 (тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривень 40 (сорок) копійок - віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом семи діб з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст ухвали суду складено та проголошено 17.04.2025 о 16:00 годині в залі суду №131.
Головуючий суддя ОСОБА_11