Справа № 521/13822/24
Номер провадження № 2/521/980/25
24 квітня 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Громік Д.Д.,
при секретарі - Котигорох Н.С.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
встановив:
У вересні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_4 , посилаючись на те, що 06 квітня 2024 року приблизно о 13 год. 25 хв. ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Infinity», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Овідіопольська дорога зі сторони вул. Аеропортівська в напрямку вул. С. Ріхтера під час виконання розвороту навпроти буд. № 7 по вул. Овідіопольська дорога, допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , який рухався по вул. Овідіопольська дорога зі сторони вул. С. Ріхтера в напрямку вул. Аеропортівська. Внаслідок ДТП вказані транспорті засоби отримали механічні пошкодження.
Водій автомобіля «Volkswagen» - ОСОБА_5 , отримав тілесні ушкодження: забій обох колінних суглобів та ліктьового суглобу, множинні садна, садняну рану тім'яної області та був доставлений до КНП «МКЛ №1». Пасажир цього ж автомобіля - ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді забиття м'яких тканин грудної клітини та забійної рани губ, у зв'язку з чим і була доставлена до КНП «МКЛ № 11».
Зазначила, що транспортний засіб марки «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 (VIN: НОМЕР_3 ), належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Цивільно правова-відповідальність власника автомобіля «Infinity», державний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «СК «Євроінс Україна». У зв'язку з цим, 05 липня 2024 року страховою компанією на користь ОСОБА_3 було проведено виплату страхового відшкодування в сумі 157 500,00 грн. (за вирахуванням франшизи), однак, в іншій частині збитки, завдані майну ОСОБА_5 , досі не відшкодовані.
Вказувала, що відповідно до Висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 17 червня 2024 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП, що сталося 06 квітня 2024 року складає: 52 082,00 грн.; вартість автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, державний номер НОМЕР_2 , з урахуванням фактичного стану, пошкодженого в результаті ДТП, що сталося 06 квітня 2024 року складає 11 106,10 грн.
Також, під час виконання транспортно-товарознавчого дослідження експертом було встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, державний номер НОМЕР_2 становить 1 715 080,87 грн.
Визначена експертом ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, державний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП складає: 524 082,00 грн.
Посилаючись на порушення своїх прав, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь суму збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 06 квітня 2024 року в сумі 355 475,90 грн., витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження в сумі 4 000,00 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн. та витрати та оплату судового збору та витрати на надання правової допомоги.
Ухвалою суду від 03 вересня 2024 року у справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 12 грудня 2024 року залучено до участі в справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 12 грудня 2024 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ПрАТ «СК «Євроінс Україна», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою суду від 12 грудня 2024 року підготовче провадження по справі було закрите, справа призначена до судового розгляду.
Представник позивача, діючий на підставі ордеру від 29 серпня 2024 року, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача, діючий на підставі ордеру від 24 вересня 2024 року в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Раніше надав відзив на позов, в обґрунтування якого зазначив, що до позовної заяви не доданий договір зі страховою компанією, з якого усім було би зрозуміло яка сума страхового полісу і чи виконала страхова компанія свої зобов'язання за страховим договором.
Зазначив, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Відповідач стверджував, що відсутність договору страхування та не залучення до справи страхової компанії позбавляє можливості об'єктивного розгляду позову та законності винесеного рішення.
Також відповідачем зазначено, що дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при керуванні ним транспортного засобу не досліджувались та не розглядались на предмет порушення ним правил дорожнього руху, так як учасники ДТП мали певні домовленості щодо відшкодування збитків, і визначили суму вказаного відшкодування. Вказані збитки були визначені сторонами та відповідачем сплачено 2 000,00 доларів США ОСОБА_5 , відповідно до розписки, написаної власноручно, однак зазначена сума не вказана в позові та не зменшується позивачем.
ОСОБА_4 стверджував, що у зв'язку з вказаними обставинами він був впевнений, що всі питання вирішені в позасудовому порядку та не звертався до поліції з приводу встановлених дій та порушення ПДР самим ОСОБА_5 .
У жовтні 2024 року представником позивача було подано відповідь на відзив, в якому він зазначив, що сума, яка була відшкодована, відповідає граничному розміру відшкодування за вирахуванням франшизи, вказана обставина сторонами не оспорюється. Більш того, Позивач особисто підтвердила здійснений розрахунок між нею та страховою компанією, тому, відомості щодо договору зі страховою компанією предмету позову не стосуються.
Вказував, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів врегулювання між позивачем та відповідачем спірних відносин саме у частині відшкодування збитків, заподіяних майну власниці автомобіля «Volkswagen», та тим більш доказів того, що нібито певні домовленості між сторонами є підставою для не притягнення ОСОБА_5 до відповідальності.
В той же час, правовідносини між відповідачем, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та спосіб врегулювання спору між ними - предмету позову жодним чином не стосуються, оскільки транспортний засіб не належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та зміст правовідносин, наявних між вказаними особами не є предметом доказування в рамках даної справи.
Третя особа - ОСОБА_5 про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте до судового засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, з будь якими клопотаннями не звертався.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що о 13 годині 25 хвилин 06 квітня 2024 року, в м. Одесі, ОСОБА_4 керуючи автомобілем «Infiniti», державний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по вул. Овідіопольська дорога зі сторони вул. Аеропортівська в напрямку вул. С. Ріхтера виконував розворот напроти буд. 7 вул. Овідіопольська дорога та допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснював рух по вул. Овідіопольська дорога зі сторони вул. С. Ріхтера в напрямку вул. Аеропортівська, чим ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 2.3 б, 10.1, 10.4, 16.6 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Внаслідок зіткнення, автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року у справі № 521/7419/24 ОСОБА_4 було визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Тому, суд при винесенні рішення не з'ясовує обставин справи, які підтверджують вину відповідача ОСОБА_4 у спричиненні механічних пошкоджень автомобілю марки «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 .
Встановлено, що внаслідок вказаного ДТП автомобіль марки «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, що доведено в судовому засіданні.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 посилалася на те, що згідно з висновком експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 43/24-Е, складеним 27 17 червня 2024 року судовим експертом Вітвіцьким І.В. вартість матеріального збитку, завданого власника автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП, що сталося 06 квітня 2024 року, складає 524 082,00 грн., а з урахуванням фактичного стану, пошкодженого внаслідок ДТП, складає: 11 106,10 грн.
Вказана судова експертиза виконана згідно вимог статті 7-1 Закону України «Про судову експертизу», а також згідно статей 102 та 106 ЦПК України, де передбачено можливість проведення судової експертизи та надання експертного висновку на замовлення учасника справи.
Судом встановлено, що позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , належить автомобіль марки «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 (VIN: НОМЕР_3 ).
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна», яке 05 липня 2024 року виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 157 500,00 грн. (за вирахуванням франшизи).
Зі змісту постанови Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц вбачається, що з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зобов'язання про відшкодування шкоди це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідно до частин 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини 1, 2 ст. 1166 ЦК України).
Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що за загальним правилом шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, елементами якого є: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).
Боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 1166 ЦК України).
Зі змісту постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вбачається, що у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину.
Аналогічна правова позиція у спірних правовідносинах висловлена у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 522/2891/20.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері врегульовано, зокрема Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Законом України від 05 липня 2012 року № 5090-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який набрав чинності 05 лютого 2013 року, до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» були внесені зміни, які полягали, зокрема в тому, що із вказаної статті виключено пункт 30.3., яким передбачалося, що якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП, а право на залишки транспортного засобу отримує страховик.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в чинній редакції транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Отже, для визнання автомобіля фізично знищеним згода власника транспортного засобу фактично не потрібна, оскільки вказівку на це вилучено із вказаної статті Закону, а пункт 30.3 - взагалі виключено.
Подібні висновки були зроблені також в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 362/3680/17, за обставин визнання транспортного засобу фізично знищеним, коли сума страхової виплати не покривала у повному обсязі заподіяної шкоди, Верховний Суд виходив з того, що винні в ДТП особи зобов'язані відшкодувати потерпілим різницю між розміром завданої шкоди (при тому, що до цього розміру не входить вартість залишків транспортного засобу) і сумою страхової виплати.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 207/2838/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 211/3277/20.
В правових висновках, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 754/1108/15-ц, зазначено, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Згідно з вимогами ч. 6-9 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України закріплено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Докази понесення судових витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження № 43/24-Е від 17 червня 2024 року в сумі 4 000,00 грн. подано представником позивача у визначений ст. 141 ЦПК України строк.
Клопотання про зменшення розміру витрат на оплату послуг експерта від відповідача чи його представника не надходили.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимога про стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат в частині витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження №43/24-Е від 17 червня 2024 року в сумі 4 000,00 грн. є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, співмірною зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим експертом на виконання роботи, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, пропорційності задоволених позовних вимог, а, отже, є такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд вважає, що внаслідок пошкодження з вини відповідача транспортного засобу «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 , позивачу безсумнівно була заподіяна моральна шкода, що полягає у його переживаннях внаслідок такого пошкодження майна, яке виключає його подальшу експлуатацію за цільовим призначенням. Позивач також докладав додаткові зусилля для отримання компенсації за пошкодження транспортного засобу.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Окремо суд акцентує увагу на тому, що розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 грудня 2020 у справі 752/17832/14-ц.
Також, суд враховує, що ОСОБА_4 після скоєння ДТП не вчинив жодних дій, спрямованих на усунення негативних наслідків свого діяння і завданої шкоди. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що внаслідок ДТП позивачу дійсно було заподіяно моральну шкоду, яка має бути компенсована у розмірі 10 000,00 грн.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути суму збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 06 квітня 2024 року в сумі 355 475,90 грн., витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження в сумі 4 000,00 грн., моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн. та суму сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 15,16, 22, 386, 1166, 1173 Цивільного кодексу України, ст. 83 Земельного Кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , суму збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 06 квітня 2024 року в сумі 355 475 (триста п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят п'ять) гривень 90 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , судовий збір в розмірі 4095 гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 24 квітня 2025 року.
Суддя: Д.Д. Громік