Ухвала від 24.04.2025 по справі 2-157/11

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 2-157/11

Провадження № 4-с/499/1/25

УХВАЛА

Іменем України

24 квітня 2025 року селище Іванівка

Суддя Іванівського районного суду Одеської області Погорєлов І. В., розглянувши заяву головуючого судді у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання - Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у судді Іванівського районного суду Одеської області Погорєлова І. В. перебувала вищенаведена скарга.

30 квітня 2024 року Іванівський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Погорєлова І. В. постановив ухвалу, якою в задоволені скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням скаржниця подала апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 02.04.2025 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано ухвалу Іванівського районного суд Одеської області від 30 квітня 2024 року про відмову у задоволенні скарги, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції

21.04.2025 року справу передано судді Погорєлову І. В. на підставі протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду.

24.04.2025 року суддею заявлено самовідвід у зазначеній справі на підставі ч. 1ст. 37 ЦПК України, якою передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 40 ЦПК України, питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.

Розглянувши самовідвід головуючого, суд приходить до такого висновку.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») вимога «безсторонності» характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін. Тобто, наявність безсторонності відповідно до п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобода має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критерієм.

Відповідно до ч. 1ст. 37 ЦПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Частина 1 статті 39 ЦПК України визначає, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦПК України, процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Відповідно до ч.3 ст.258 ЦПК України, розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Системний аналіз наведених норм закону у їх сукупності свідчить про те, що у суді першої інстанції не допускається повторна участь судді в одній і тій же справі під час нового розгляду виключно у випадках, коли ним вже було ухвалено рішення суду, яким закінчено розгляд справи по суті, або постановлено ухвалу про закриття провадження у справі.

Разом з тим, за приписами ч. 5 ст. 258 ЦПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

Згідно з ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 7-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частинами п'ятою, шостою статті 453-1 цього Кодексу; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Так, судом встановлено, що 30 квітня 2024 року Іванівський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Погорєлова І. В. постановив ухвалу, якою в задоволені скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

Відтак, цією ухвалою від 30 квітня 2024 року завершено розгляд скарги по суті вимог такої, тобто з'ясовано: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджувалися; чи були інші фактичні дані, які мали значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливали із встановлених обставин; яка правова норма підлягала застосуванню до цих правовідносин; чи слід скаргу задовольнити або відмовити.

В силу вимог ст. 451 ЦПК України (в редакції кодексу на момент винесення ухвали) за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу, однак вищенаведені обставини у взаємозв'язку з положеннями ч.3 ст. 258, ч.1 ст. 264 ЦПК України, на переконання суду, прирівнюють ухвалу про відмову у задоволенні скарги на дії/бездіяльність органу примусового виконання до такого виду судового рішення як рішення суду.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви головуючого судді Погорєлова І. В. про самовідвід, оскільки ухвала від 30 квітня 2024 року про відмову у задоволенні скарги на дії/бездіяльність органу примусового виконання, постановлена під головуванням судді Погорєлова І. В. скасована постановою Одеського апеляційного суду від 02.04.2025 року, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду, що виключає можливість повторної участі головуючого судді у розгляді справи.

На підставі викладеного, керуючисьст.36-41 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Іванівського районного суду Одеської області Погорєлова Ігоря Вікторовича про самовідвід у справі № 2-157/11 за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання - Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити.

Відвести суддю Погорєлова Ігоря Вікторовича від розгляду справи № 2-157/11 за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Кручанюк Наталія Леонідівна, на дії/бездіяльність органу примусового виконання - Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса).

Матеріали цивільної справи передати до канцелярії суду для визначення іншого судді шляхом проведення повторного автоматизовного розподілу справи між суддями, в порядку передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремому оскарженню не підлягає.

СуддяІ. В. Погорєлов