Справа № 464/565/25
пр.№ 2/464/847/25
23.04.2025 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою в порядку цивільного судочинства, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів за період з 01 грудня 2021 року по 29 лютого 2024 року за послуги з постачання теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення - 5294,17 грн та за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання за період з 01 березня 2023 року по 29 лютого 2024 року - 1842,85 грн, загальна заборгованість 7137,02 грн, покликаючись на невиконання взятих на себе зобов'язань.
За результатами автоматизованого розподілу судову справу передано на розгляд судді Тімченко О.В.
Суддя ухвалою від 10 лютого 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження), у зв'язку із чим судове засідання не проводиться та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Заперечень проти такого порядку розгляду справи не надходило.
Відповідачам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за даними Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області у порядку ст.187 ЦПК України.
З дотриманням вимог ст.272 ЦПК України відповідачі під розписку отримали ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками, про що свідчить відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення та трекінг поштового відправлення, однак у встановлений строк та до даного часу своїми процесуальними правами не скористалися та відзиву не подали, жодних клопотань не заявлено.
Вирішуючи цивільно-правовий спір між сторонами, суд дійшов наступного висновку.
Порядок здійснення цивільного судочинства встановлений ЦПК України, за яким суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України).
Верховний Суд у справі № 607/16163/19 (постанова від 27 січня 2021 року) виснував, що обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог.
Cуд, вирішуючи цивільно-правовий спір між сторонами про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення та за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, дійшов наступного висновку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2022 року у справі № 159/7123/19 виснував, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу.
Як регламентовано ст.ст.1, 5, 9, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо);
Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 639/10591/14-ц).
Виходячи із приписів ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
За змістом ч.6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
У силу вимог п.п.14, 38 Правил надання послуг постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року за № 830, в редакції від 08 вересня 2021 року за № 1022, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315
Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Як визначено ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначенні для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18, внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Зареєстроване місце проживання відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області, узгоджується із довідкою позивача від 17 січня 2025 року.
Як регламентовано ст.32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для судів інформація з Державного реєстру прав у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб'єктом права чи за об'єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених цим Законом.
У порядку даної вимоги судом отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно від 23 квітня 2025 року, за якою у даному реєстрі узагалі відсутня інформацію щодо власника даного об'єкта нерухомості. Водночас даний факт не має вирішального значення для вирішення спору.
У ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивачем до будинку відповідача надаються послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Висновком для такого слугують, зокрема, акти про включення системи теплопостачання у приміщенні будинку відповідача за 2021, 2022, 2023 роки.
Позивач, покликаючись на неналежне невиконання відповідачами обов'язку із оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, долучає розрахунок заборгованості у розмірі 7137,02 грн, з яких: за період з 01 грудня 2021 року по 29 лютого 2024 року за послуги з постачання теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення - 5294,17 грн; за період з 01 березня 2023 року по 29 лютого 2024 року за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання - 1842,85 грн.
У суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунку, який береться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем, адже відповідачами наведений розрахунок не заперечено. Саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача (позиція Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 522/7683/13-ц).
Докази ненадання чи неналежного надання житлового-комунальних послуг у матеріалах справи відсутні.
Підсумовуючи вищевикладене у своїй сукупності, позивачем з наданням переконливих доказів, достовірність яких не оспорюється, доведено наявність у відповідачів невиконаного зобов'язання по оплаті житлово-комунальних платежів, у зв'язку із чим у судовому порядку підлягає до солідарного стягнення заявлена у позові сума боргу.
Будучи достовірно обізнаними про розгляд справи та наявність спору, відповідачі знехтували своїми процесуальними правами та відзиву не подали, не висловивши свою позицію про заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, жодних доводів у спростування позову не наведено та доказів, які б досліджувалися судом, не надано. За відсутності відзиву відповідачів суд вирішив справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).
Розподіляючи судові витрати, суд у порядку ст.141 ЦПК України покладає на відповідачів сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Задоволити позов.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги у розмірі 7137,02 грн: за період з 01 грудня 2021 року по 29 лютого 2024 року за послуги з постачання теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення - 5294,17 грн; за період з 01 березня 2023 року по 29 лютого 2024 року за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання - 1842,85 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 1009,33 грн судового збору з кожного.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Інформація про учасників справи:
позивач Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1;
відповідачі:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 АДРЕСА_3 .
Повне судове рішення складено 23 квітня 2025 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО