ЄУН: 336/472/25
Провадження №: 3/336/935/2025
іменем України
24 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України (паспорт НОМЕР_1 виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 05 червня 1997 року), РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 КУпАП,
за участю:
захисника - Деревянко І.О.
встановила:
24 грудня 2024 року об 11-15 год. в м. Запоріжжі Шевченківському районі на перехресті Моторобудівників та вулиці Чарівна водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом део сенс державний номерний знак НОМЕР_3 розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, не надав дорогу транспортному засобу, що рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого відбулось зіткнення з транспортним засобом мазда е2200 державний номерний знак НОМЕР_4 не під керуванням водія ОСОБА_2 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, травмованих не має, чим порушив вимоги п. 16.6 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
ОСОБА_1 пояснив, що їхав по проспекту Моторобудівників на перехресті на вул. Чарівну на миготливий зелений сигнал світлофора і чекав поки загориться зелений у пішохода, тоді можна їхати, але з права стояли автомобілі і теж здійснювали маневр на Чарівну вулицю, в нього не було змоги побачити автомобіль. З права коли загорівся у пішохода зелений сигнал світлофора, він зрозумів, що можна їхати, але вискочила з права машина і відбулось ДТП.
З письмових пояснень ОСОБА_2 слідує, що він рухався на автомобілі мазда е2200 державний номерний знак НОМЕР_4 не по проспекту Моторобудівників в напрямку вул. Іванова. На перехресті з вул. Чарівною йому перегородив рух автомобіль део сенс державний номерний знак НОМЕР_3 , що здійснював поворот. В результаті ситуації, що склалася потрапив в ДТП.
11 березня 2025 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за клопотанням захисника було призначено судову експертизу, проведення якої було доручено експертам Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Провадження по справі до проведення експертизи було зупинено.
01 квітня 2025 року Запорізьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України експертиз на адресу суду надіслано висновок експерта від 31 березня 2025 №СЕ-19/108-25/7038-ІТ за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи та матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності №336/472/25.
08 квітня 2025 року постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя провадження у справі відновлено.
Суд, заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).
На час вчинення адміністративного правопорушення 24 грудня 2025 року, як зазначено в протоколі діяла наступна редакція ст.124 КУпАП «Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна , тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року».
До події, факту, суд, застосовує той закон під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 204055 від 24 грудня 2024 року, в якому зафіксовано факт порушення ОСОБА_1 п. 16.6 Правил дорожнього руху;
- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 24 грудня 2024 року, якою підтверджується місце дорожньо-транспортної пригоди із зазначенням прив'язки, а також підтверджується, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/108-25/7038-ІТ від 31 березня 2025 року, в абз. 2 п. 3 вказано, що в діях водія део сенс державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктом даного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення дорожнього руху та у сфері власності.
Об'єктивна сторона порушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Суб'єкт правопорушення загальний.
Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (80731-10), може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України та відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлено єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.4 Правил дорожнього руху України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 16.6. Правил дорожнього руху України повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв.
З пояснень ОСОБА_1 слідує, що він їхав по проспекту Моторобудівників на перехресті на вул. Чарівну на миготливий зелений сигнал світлофора і чекав поки загориться зелений у пішохода, тоді можна їхати, але з права стояли автомобілі і теж здійснювали маневр на Чарівну вулицю, тобто він зобов'язаний був дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
Він цієї вимоги не виконав, у зв'язку з чим настала ДТП.
Положенням ст.14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух тощо.
При співставленні пояснень водіїв щодо обставин ДТП із схемою місця пригоди та висновком експертизи, необхідно зробити висновок, що пояснення водія ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях порушень правил ПДР, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, в якій були пошкоджені автомобілі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать сукупності наведених вище доказів по справі.
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, наслідком чого є пошкодження транспортних засобів, є підставою для визнання його винним в скоєнні адміністративного правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності по ст.124 КпАП України.
Питання наявності або відсутності вини, встановленої судовим рішенням в подальшому може суттєво вплинути на права і інтереси особи, яка є потерпілою від адмінправопорушення (у даному випадку на стягнення шкоди з особи в цивільно-правовому порядку, чи відшкодування шкоди страховиком правопорушника).
Відповідно до ст. 33 КУпАП суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Дана справа про адміністративне правопорушення не відносить до категорії справ передбачених у частинах третій - шостій статті 38 КУпАП.
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Трьох місячний строк з дня вчинення правопорушення закінчився, правопорушення не є триваючим, дана справа про адміністративне правопорушення не відносить до категорії справ передбачених у частинах третій - шостій статті 38 КУпАП.
Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається.
Як вбачається з протоколу, правопорушення було вчинено 24 грудня 2025 року.
Строк накладення адміністративного стягнення закінчився.
Таким чином, справу необхідно закрити у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строку для накладення адміністративного стягнення підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 38, 124, 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
постановила:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі ст. 38, п.7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку накладення на особу адміністративного стягнення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя: