1Справа № 332/4157/24 2/335/279/2025
09 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючої судді Романько О.О., за участю секретаря судового засідання Корсунової Г.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Бєлік І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 поданою через представника - адвоката Бєлік Ірину Валентинівну до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області про позбавлення батьківських справ,-
Позивач звернулася до суду з позовом, за змістом якого, просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.02.2010 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , було зареєстровано шлюб відділом реєстрації актів цивільного стану Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області, актовий запис № 20.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 .
17 лютого 2015 року рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області у справі № 316/2993/14-ц шлюб розірвано.
Відповідач по справі після розірвання шлюбу і по теперішній час не виявляв щодо сина батьківського піклування, ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, не приділяє жодної турботи та уваги, не сплачує аліменти. Син знаходиться повністю на утриманні позивача. Відповідач не спілкується з сином, не цікавиться його здоров'ям та навчанням, матеріально не підтримує, має значну заборгованість зі сплати аліментів.
Після початку військової агресії РФ позивач виїхала на підконтрольну Україні територію разом з сином. Відповідач залишився на непідконтрольній території в м.Енергодар Запорізької області.
Позивачем укладено декларацію із лікарем, яка надає первинну медичну допомогу ОСОБА_3 , згідно якої позивач ОСОБА_1 є його довіреною особою. Всі питання стосовно здоров'я дитини вирішуються сімейним лікарем з позивачем.
Згідно із довідкою від 03.04.2024 № 01-24/103, наданою Енергодарською гімназією № 4, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у 8-Б класі. Позивач самостійно піклується про виховання, навчання, розвиток сина і стан його здоров'я.
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, на думку позивача, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, свідомого нехтування батьком своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків.
Просили позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
27.11.2024 ухвалою суду в якості третьої особи було залучено виконавчий комітет Славутської міської ради Хмельницької області як орган опіки та піклування (а.с.68).
09.12.2024 представником органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району надано заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с.76-79).
19.02.2025 відповідно до ухвали суду підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду по суті, задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги повністю та просила їх задовольнити. Додатково зазначила, що 05.02.2010 вона уклала шлюб з відповідачем. Проживали з його батьками бо він не мав свого житла. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 . В 2014 році вона разом з дитиною пішла від відповідача та стала винаймати окреме житло, оскільки з боку чоловіка стала проявлятися агресія та він став її бити. Потім вона звернулася з позовом про розірвання шлюбу. Як до розірвання шлюбу, так і з моменту розірвання шлюбу, а саме з 2015 року відповідач за увесь період будь-якої зацікавленості долею сина не виказував, не часто з ним зустрічався, а потім зовсім перестав спілкуватися з сином. Відповідач не допомагав з вихованням сина та його утриманням. Вона не забороняла синові бачитися з батьком, навпаки говорили відповідачу, що він може у будь-який час прийти до сина чи взяти його до себе. Разом з тим, ОСОБА_2 особливої зацікавленості в цьому не мав, самостійно зустрічей з сином не шукав та не цікавився ні його навчанням, ні станом здоров'я, ні духовним розвитком. Коли м. Енергодар було окуповано, то було важко знайти їжу та отримати будь-яке лікування. ОСОБА_6 тоді дуже захворів та потребував медичної допомоги. Через це вона звернулася до відповідача щоб він хоч чимось допоміг, але отримала відповідь, щоб сама впоралася з усім бо йому теж важко. Потім вона прийняла рішення виїхати з окупації разом з сином, про що повідомила і відповідача, але той нічим не допоміг та не цікавився подальшою їх долею. На скільки їй відомо, то ОСОБА_2 виїхав на територію країни агресора. Самостійно він не намагався зв'язатися з сином, поспілкуватися навіть телефоном. Загалом спілкування відповідача з сином припинилося ще задовго до війни. У сина була можливість виїхати за кордон, але ОСОБА_2 не надав своєї згоди і тому дитина втратила можливість надалі навчатися за кордоном. Зараз вона уклала шлюб з іншим чоловіком, фактично їх сім'я проживає в м. Славута Хмельницької області, мають статус внутрішньо переміщених осіб. Син наразі навчається у школі, забезпечений усім необхідним.
Представник позивача - адвокат Бєлік І.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі за тих підстав, які викладені у позовній заяві.
Відповідач неодноразово повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи. Відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подано. Заяв та клопотань до початку розгляду справи не надходило.
Представник третьої особи районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надали заяву про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову не заперечували.
Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області, в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надали заяву про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову не заперечували, склали висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Від відповідача відзиву на позов, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 виданого, виданого відділом реєстрації актів цивільного ставну Енергодарського міського управління юстиції у Запорізькій області від 14.07.2010, актовий запис №350 (а.с.9,24).
Відповідно до паспорту громадянки України № НОМЕР_2 виданого 17.08.2022 органом 2313 та довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 1149641-2022 від 30.08.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народилась в с. Водяне, Кам'янсько-Дніпровський район, Запорізька область, рнокпп НОМЕР_3 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5-6,13).
Відповідно до рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 17.02.2015 у справі № 316/2993/14-ц шлюб між ОСОБА_1 з ОСОБА_2 розірвано (а.с.14).
Відповідно до довідки від 17.08.2022 № 2303-5002015012 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мала зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8).
Відповідно до довідки від 17.08.2022 № 2303-5002015093 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мав зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7).
Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 12.09.2024 №332/4157/24 відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутні (а.с. 56).
Відповідно до довідки від 19.08.2024 № 6822-5003405283 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично має зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 130).
Відповідно до довідки від 19.08.2024 № 6822-5003405295 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично має зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.131).
Згідно з довідкою від 03.04.2024 № 01-24/103 наданою директором Енергодарської гімназії № 4, зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у 8-Б класі в Енергодарській гімназії № 4. Батько дитини ОСОБА_2 за період навчання дитини в гімназії (28.08.2020) і по теперішній час в шкільному житті дитини участі не приймає, не цікавиться навчанням дитини у педагогічних працівників, з класним керівником не спілкується (а.с. 10).
Згідно з довідкою директора Славутської гімназії № 1 Славутської міської ради від 01.04.2025 № 01.33-111 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в Славутській гімназії № 1 Славутської міської ради. Батько дитини ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує, успішністю не цікавиться, з учителями з приводу навчання та виховання сина не спілкується, не відвідує батьківські збори та не зареєстрований в батьківській онлайн-спільноті класу. Довідка надана на підставі інформації класного керівника ОСОБА_9 про участь батька учня у шкільному житті дитини (а.с.132).
Відповідно до декларації № 0001-5ТН2-К8А0 від 04.04.2024 лікарем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була ОСОБА_10 (а.с.12).
Згідно з довідкою від 24.04.2024 наданої сімейним лікарем ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_1 виховує дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За період з вересня 2018 по серпень 2022 ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_4 , була сімейним лікарем ОСОБА_3 . За цей період на прийом до лікаря з приводу здоров'я дитини, вакцинації та оформлення медичної документації для школи та гуртків зверталася виключно мати дитини ОСОБА_1 , яка сумлінно виконувала всі рекомендації щодо догляду та лікування дитини. Дитина вакцинована за віком згідно календаря профілактичних щеплень (а.с. 11).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів наданим відділом примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 20.06.2024 складає 63 859, 00 грн. (а.с.15-17).
Відповідно до акту обстеження умов проживання станом на 17.12.2024 комісія служби у справах дітей провела обстеження умов проживання родини за адресою: АДРЕСА_4 , де мешкають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .. Встановлено, що дитина навчається в 9-му класі в Славутській гімназії, забезпечена всім необхідним, меблями, побутовою технікою, мама перебуває у декретній відпустці. Стосунки у сім'ї добрі (а.с.91).
За наданим висновком виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області від 24.12.2024 № 04-31/1820 прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно висновку батьки дитини зареєстрували шлюб 05 лютого 2010 року. В шлюбі під час спільного проживання народився син ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 15.02.2015, справа №316/2993/14-ц, провадження №2/316/109/15 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Згідно цього ж рішення визначено стягнення із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення дитиною повноліття.13 квітня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_14 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_5 , виданим Кам'янсько-Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 . В сім'ї виховується ще одна малолітня дитина ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Працівниками служби у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради 17.12.2024 проведено обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 . Сім'я проживає в орендованій квартирі, для дитини створено всі належні умови проживання та його розвитку: виділено окрему кімнату, в якій наявні спальне місце, письмовий стіл, шафа, спортивна стінка, шкільне приладдя, особисті речі. Під час спілкування з мамою дитини стало відомо, що батько ОСОБА_4 перебуває на території РФ, ухиляється від участі у вихованні та утриманні дитини.На засіданні комісії з питань захисту прав дитини від 18.12.2024 ОСОБА_1 повідомила, що з батьком дитини ОСОБА_2 розлучились у 2015 році. Він не сплачував вчасно аліменти на утримання сина, спілкувався з ним дуже рідко і то, переважно, в телефонному режимі. У 2022 році під час окупації виїхали з м. Енергодар на підконтрольну територію, існувала думка, що у батька прокинуться «батьківські почуття», проте, ніякого зв'язку із дитиною він не підтримує. Наразі відомо, що він перебуває на території РФ, де проживає його матір. Відсутність батька створює низку проблем, які порушують права та інтереси дитини. Так, батько відмовився надавати дозвіл при зміні місця проживання та для перетину кордону. ОСОБА_3 повідомив членам комісії, що останній раз бачив батька років п'ять потому. Батько з ним не спілкується, ухиляється від участі у його житті, не цікавиться його станом здоров'я, досягненнями та успіхами, не надає ніякої матеріальної допомоги. Громадянин ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не турбується про здоров'я, фізичний і духовний розвиток дитини, не займається його вихованням та підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідним харчуванням, не спілкується з ним в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає йому доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини; не створює умов для отримання ним належної освіти. З метою захисту прав та законних інтересів дитини орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.88-95).
30.12.2024 виконавчим комітетом Славутської міської ради Хмельницької області було надано висновок від 24.12.2024 № 04-31/1820 та прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 16.06.2010 та оригінал акту обстеження житлово-побутових умов родини позивача (а.с. 92-95).
Також судом була з'ясована думка дитини щодо питання позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .. Так, ОСОБА_3 в судовому засіданні суду пояснив, що він вже давно не бачив свого батька, в останнє з ним спілкувався ще до війни. З того моменту як вони разом з матір'ю стали проживати окремо, то батько до них приходив рідко, іноді він брав його до себе, де вони гралися в комп'ютерні ігри, в які могли грати до пізньої ночі. Під час проживання в м. Енергодар батько не дарував йому подарунків, не вітав з днем народження, не водив на гуртки. Він сам до нього не звертався щодо порад або за допомогою, оскільки всі його питання вирішувала мама. Батько не запитував у нього про друзів, навчання, не цікавився тим, чим він займався. Зараз він повністю розуміє, які наслідки потягне за собою позбавлення його батька батьківських прав і проти цього не заперечує. Наразі у нього є молодший брат та вітчим, з якими у нього склалися дружні та теплі стосунки.
Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що позивач їй доводиться невісткою, оскільки перебуває у шлюбі з її братом. З ОСОБА_1 вона познайомилася в 2018 році, працювали разом у школі. Згодом почали дружити. На момент їх знайомства ОСОБА_1 з дитиною проживали самі, але остання не заперечувала щодо спілкування сина ОСОБА_6 з його батьком ОСОБА_2 . Свідок достеменно знає, що на той час ОСОБА_1 самостійно утримувала сина, який навчався у платній школі. На час їх знайомства ОСОБА_6 навчався у 2 класі. Позивач разом з сином винаймали квартиру, за оренду якої також сплачувала сама. В цей час відповідач проживав зовсім поряд, один у трикімнатній квартирі, але з сином не зустрічався. Іноді ОСОБА_1 зверталася до батька дитини з приводу матеріальної допомоги, але той постійно відмовляв їй в цьому, пояснюючи, що сам не має будь-яких доходів, аліменти він не сплачував. Дитина потребувала медичної допомоги, зокрема, йому видаляли родимку, але батько відмовив у наданні матеріальної допомоги для лікування сина. Також ОСОБА_6 має проблеми з зором, потребує його корекції, батько з цього питання також ніякої допомоги не надавав. ОСОБА_1 ніколи не перешкоджала у спілкування сина з батьком, запрошувала ОСОБА_2 на дні народження ОСОБА_6 , які сама влаштовувала у кафе. Батько приходив у кафе, але без подарунків та не допомагав матері з влаштуванням свята. Бували випадки, свідком яких вона була особисто, що коли ОСОБА_2 зустрічав у м. Енергодарі сина, то робив вигляд, що його не помітив та відвертався від дитини. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то вона переїхала жити до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , оскільки самій було страшно. Тоді в м. Енергодар було важко закупити продукти харчування, не було належного медичного обслуговування. Разом з тим батько дитини взагалі не цікавився її життям навіть у такий скрутний час. ОСОБА_1 прийняла рішення про виїзд з окупованого міста, повідомила про це свого колишнього чоловіка, але він їй в цьому не посприяв та ніякої зацікавленості не проявив. Коли вони виїхали на підконтрольну територію, то ОСОБА_1 потрапила до лікарні, і свідок залишилася разом з ОСОБА_6 , тому достеменно знає, що його батько з ним не спілкувався та не шукав можливостей для цього. Потім вони від своїх знайомих дізналися, що ОСОБА_2 взагалі виїхав до РФ.
Отже, за підсумками розгляду матеріалів справи, пояснень свідка, судом встановлено, що відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до сина, що є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав відносно дитини.
Батьківські обов'язки стосовно дитини виконує лише мати. В сім'ї панує доброзичлива атмосфера, дитина зростає та розвивається в любові та повазі, для неї створені всі умови для повноцінного розвитку та виховання. Батько проживає окремо, жодної матеріальної допомоги не надає, з сином ніяких стосунків не підтримує, не спілкується, не виявляє до нього батьківської уваги, турботи. Відповідач не займається вихованням дитини, не цікавиться її життям, не виконує батьківських обов'язків, не має наміру бачитись з дитиною, не цікавиться її станом здоров'я та навчанням.
Зазначені вище факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків.
Вирішуючи питання щодо вимог позивача про позбавлення відповідача батьківських прав, суд виходить з такого.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.
Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.
Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.
За змістом роз'яснень, викладених у пунктів 15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 року у справі № 211/559/16-ц).
Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків (рішення від 07.12.2006 по справі «HUNT v. UKRAINE», № 31111).
Також, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Ілля Ляпін проти Росії» №70879/11 від 30.06.2020 зазначив, що контакт з батьком на протязі 7 років втрачений, батько не сплачував аліменти, що свідчить про ухилення від батьківського піклування (п.50,57).
В даній справі суд вважає висновки органів опіки та піклування обґрунтованими, у них наведено достатньо підстав та аргументів, які вказують на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дитини. Сам відповідач не з'явився ані до суду для розгляду цієї справи, ані до комісії з питань захисту прав дитини. На думку суду, така його поведінка свідчить про байдуже ставлення до долі сина.
Разом з цим, судом було встановлено, що близько 10 років відповідач взагалі не цікавиться долею сина, перешкод у його спілкуванні з дитиною жодною особою не чинилося, відповідач добровільно самоусунувся від виховання дитини та піклування про неї.
При розгляді цього спору суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України», яким встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Також, суд приймає до уваги те, що позбавлення батьківських прав особи, що знаходиться на тимчасово окупованій території України, відбувається у такому ж порядку, як і всіх інших. В умовах воєнного стану робота судів не припинена, конституційне право на судовий захист не обмежено.
Відповідач проживає на окупованій території України, цей факт позивач не оспорювала, але судом встановлено, що ОСОБА_2 ще до окупації м. Енергодар Запорізької області перестав спілкуватися з сином. Таким чином перебування відповідача чи то на території, яка не є підконтрольною державі Україна, чи то на території країни агресора, об'єктивно не ускладнило спілкування та участь у вихованні сина, яке припинилося ще задовго до цього.
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке у свою чергу не є абсолютним. Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд має розглянути правомірність втручання у право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції. Також обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).
Суд, в цій справі доходить висновку, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дитини була мінімальною та недостатньою, що у свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов'язків у розумінні статті 164 СК України. При цьому суд враховує, що такі життєві умови були обрані відповідачем після народження дитини. Також суд бере до уваги, що ще до моменту розірвання шлюбу з позивачем у 2014 році, остання через негативну поведінку відповідача була змушена проживати окремо та винаймати житло для себе і дитини, відповідач не проживав з ними однією сім'єю, і з того часу і до сьогодні проживає окремо, та, відповідно, з вказаного часу не брав та не бере участі у вихованні дитини, не піклується про сина, його фізичний, духовний та моральний розвиток, не утримує матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування дитини, як складових частин процесу виховання. Крім того, суд враховує, що відповідач був достовірно обізнаний про тяжку життєву ситуацію сина, викликану його хворобою та загрозою для його життя під час воєнних дій на території м. Енергодар Запорізької області, однак не вжив заходів для забезпечення догляду за дитиною, не проявляв будь-якого батьківського піклування відносно нього. Після залишення сином окупованої території взагалі не намагався пересвідчитися у його безпеці, забезпеченні життєздатності, облаштуванні місця проживання та надання будь-якої допомоги в цьому. Натомість прийняв рішення залишитися на окупованій території, а то і переміститися на територію країни агресора до своєї матері. Встановлені обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що, на переконання суду, не буде порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, передбаченими ст. 150 СК України, за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини, без поважних причин залишив її без батьківської уваги та турботи, при цьому наявна відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною, а отже поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками.
З наведених вище обставин, суд вважає, що наявні підстави, передбачені п. 2 ч.1 ст.164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав щодо його сина, що сприятиме захисту якнайкращих інтересів дитини.
На думку суду, за відсутності доказів щодо наявності між дитиною та батьком зв'язку, який визначається як сімейне життя, відсутність взагалі протягом тривалого часу, а саме близько десяти років, будь-якого контакту внаслідок такої свідомої поведінки відповідача, позбавлення його батьківських прав не становитиме втручання в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у право відповідача на повагу до її сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, водночас ухилення від виконання батьківських обов'язків є в силу закону підставою для позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Судом роз'яснюється, що відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦПК України мати, батько, позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 141, 263-265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 подану через представника - адвоката Бєлік Ірину Валентинівну до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , рнокпп НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Енергодар Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_4 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Роз'яснити сторонам по справі, що відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 18.04.2025.
Суддя: О.О. Романько