Справа № 523/8739/24
Провадження №2/523/1445/25
"15" квітня 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси
у складі головуючої - судді: Кремер І.О.,
з участю помічника судді, який за дорученням судді виконує
обов'язки секретаря судового засідання - Бондар Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 523/8739/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що 11.12.2023 року відносно ОСОБА_1 інспектором поліції УПП в Одеській області винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 110587 за порушення вимог ч. 1 ст. 122 КпАП України, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.
Постановою державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гойда О.Ю. від 05.02.2024 року було відкрито виконавче провадження ВП № 74039868 з виконання постанови Серії ЕНА № 110587 від 11.12.2023 року. Постановою державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гойда О.Ю. від 20.02.2024 року було накладено арешт на кошти боржника в рамках ВП № 74039868.
Так, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 29.02.2024 року в рамках розгляду адміністративної справи № 496/77/24 було зупинено виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення Серії ЕНА № 1105874 від 11.12.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 680,00 грн. у виконавчому провадженні № 74039868. Постановою державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гойда О.Ю. від 01.03.2024 року було зупинено вчинення виконавчих дій в рамках ВП № 74039868.
В подальшому, 01.03.2024 року державний виконавець Гойда О.Ю. направив позивачу супровідний лист за вих. № 54136 до постанови від 01.03.2024 про зупинення виконавчого провадження № 74039868, у рамках якого із позивача мав бути стягнутий штраф у розмірі 680,00 грн. та винагорода виконавцю у розмірі 68,00 грн. Сума стягнення мала скласти 748,00 грн. Натомість, 01.03.2024 року позивач дізнався про безпідставне утримання з нього штрафу у розмірі 1017,00 грн.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2024 року в рамках розгляду адміністративної справи № 496/77/24 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності було закрито, оскільки, 15.03.2024 року було винесено постанову, якою було скасовано постанову Серії ЕНА № 1105874 від 11.12.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України, а справу закрито.
На думку позивача, простежується прямий причинно-наслідковий зв'язок між незаконною адміністративною справою відносно нього за ч. 1 ст. 122 КпАП України та завданою йому шкодою. Якщо б не було незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності, він б не оскаржував постанову в адміністративних судах, державна виконавча служба не відкрила б виконавче провадження, в рамках якого не стягувала б з останнього штраф та не заарештовувала його рахунки.
Арешт карткового рахунку позивача у банку «Південний» унеможливив використання ним його грошових коштів у розмірі 1017,00 грн., що призвело до неможливості утримання його співмешканки разом з їх спільною малолітньою дитиною. Таким чином, його майно у вигляді заарештованих грошових коштів, повинна відшкодовувати держава. Завдана позивачу незаконними діями працівників УПП матеріальна шкода складається із: 1017,00 грн. - стягнутий з рахунку позивача штраф і виконавчий збір; 1017,00 грн. - майно, на яке досі накладений арешт.
Завдана моральна шкода полягає в тому, що позивач протягом тривалого часу був вимушений звертатися до судів і виконавчої служби, та відвідувати суди і інші органи, з метою захисту та поновлення його прав від незаконних дій поліцейських по притягненню його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України. На протязі тривалого часу позивач зазнавав моральні страждання, які проявлялись у відчутті відчаю, зневіри в здатність держави його захистити, розлюченості, відчуттям безсилля, приниження, посиленим втручанням у його майнові права. У результаті незаконної поведінки працівників УПП, позивач був змушений витрачати зайві час та сили на відповідні клопотання та оскарження, що не входить до його звичайної діяльності. У позивача погіршились відносини із оточуючими, які будучи обізнаними про притягнення його до адміністративної відповідальності, склали про нього враження, як про правопорушника, незважаючи на його діяльність, направлену на відсіч збройної агресії проти України.
Розмір моральної шкоди встановлюється на рівні 8000,00 грн. мінімальної заробітної плати в Україні, на день звернення до суду із даним позовом, та рахуючи з дня незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності 11.12.2023 року по день закриття адміністративної справи, а саме чотири місяця, що становить в загальному розмірі 32000,00 грн.
А тому, просить суд задовольнити даний позов та винести рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 2034,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 32000,00 грн.
Суд констатує, що 04.10.2024 року представником відповідача Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - Рудик В.П. було надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої заперечення щодо поданого позову, представник відповідача вказує на те, що позивач у своїй позовній заяві обґрунтовуючи, начебто, необхідність відшкодування матеріальної та моральної шкоди, робить посилання на ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Згідно ст. 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» №266/94-ВР від 01 грудня 1994 року в редакції від 31 березня 2023 року вбачається, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Однак, вищевказаний Закон розповсюджує свою дію на органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури і суду.
Департамент патрульної поліції відповідно до Положення про Департамент патрульної поліції затверджений Наказом Національної поліції України 06 листопада 2015 року №73 (у редакції наказу Національної поліції України від 17 травня 2024 року №540) та управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відповідно до Положення про управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції затвердженого Наказом Департаменту патрульної поліції 07 листопада 2015 року №1/4 (у редакції наказу Департаменту патрульної поліції від 18 листопада 2021 року №2597) не є органом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, не є органом досудового розслідування, прокуратури або судом, а відтак, дія Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» №266/94-ВР від 01 грудня 1994 року не розповсюджується на Департамент патрульної поліції та управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції та їх посадових осіб.
Так, управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції не уповноважений на проведення оперативно-розшукової діяльності, а відтак, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» №266/94-ВР від 01 грудня 1994 року, в даній частині, на управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції не розповсюджується.
Дії управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції або його посадових осіб відносно громадянина ОСОБА_1 не визнавалися незаконними або протиправними жодним судовим рішенням. При цьому, сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.
Такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №312/262/18.
Громадянином ОСОБА_1 в своїй позовній заяві не обґрунтовано наявності заподіяння моральної шкоди, причинного зв'язку між шкодою та діяннями відповідача, відповідно до яких, як зазначає громадянин ОСОБА_1 , заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії чи бездіяльність відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя. Оскільки дії інспектора не було визнано незаконними або протиправними жодним судовим рішенням, то слід стверджувати про відсутність причинного зв'язку між діями інспектора та, начебто, завданням моральної шкоди позивачу. Окрім того, до справи позивач не надає ніяких додаткових матеріалів у вигляді чеків, переліку обстежень чи виписного листа, або будь-які інші документи на підтвердження, начебто, завдання позивачу моральної шкоди.
Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують понесення позивачем матеріальних збитків, в розмірі 2034,00 грн. Позивач зазначає, що 1017,00 грн стягнуто з його рахунку на оплату штрафу й виконавчого збору. Однак, відповідно до ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження» підлягає закінченню у разі: 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Також позивач зазначає, що 1017,00 грн майна, на яке накладений арешт і досі не знятий, що перешкоджає виконанню цього майна. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження» підлягає закінченню у разі: 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Суд констатує, що 19.11.2024 року позивачем ОСОБА_1 було надано відповідь на відзив, в якому вказує на те, що він вважає не застосовувати ст. 1176 ЦК України, оскільки мотивуючи позов він послався конкретно на ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», який вступає у колізію із ст. 1176 ЦК України, бо тоді ст. 1176 ЦК України не застосовується.
Сторона відповідача послалася на постанову Одеського апеляційного суду від 02.07.2021 року, та підкреслила, нібито дії ДПП або його посадових осіб відносно позивача не визнавались судом незаконними при закритті адміністративного провадження, але такі дії ДПП та його посадових осіб судом не визнавались законними. Порушення закону з боку відповідача були і визнані відповідачем, а значить визнавались незаконними раніше. Здійснення провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Правомірність своїх дій відносно нього відповідач довести не спроможний, і вже встановлені підстави для відшкодування йому шкоди, попри твердження сторони відповідача.
З приводу завданої позивачу моральної та матеріальної шкоди, сторона відповідача не спростувала твердження позивача, що, якщо б не порушення закону з боку поліцейських та незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності, то не було б виконавчого провадження, моральної шкоди, арештів майна і штрафів.
Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд прийшов до висновку про проведення розгляду даної справи за участю сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Однак, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - Нагнибіда О.М. в останнє судове засідання не з'явився. Однак, надав суду заяву, в якій відзив на позовну заяву підтримує в повному обсязі, позов не визнає, та просить суд проводити розгляд справи за відсутності сторони відповідача.
Представник відповідача Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, сповіщався судом про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Правовідносини між сторонами є цивільно - правовими та урегульовані положеннями ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Так, із Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 110587 від 11.12.2023 року вбачається, що 11.12.2023 року о 12 год. 20 хв., гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Vito», н/з НОМЕР_1 , в м. Одеса, шосе Ленінградське 16 км, перевищив встановлені обмеження руху більше як на 20 км/год, а саме 74 км/год Трукам 008402Бк 471010, 475097, 471022, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП. Окрім того, вищевказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Суд зазначає, що вищевказана постанова була складена сержантом поліції Бузило В.В., поліцейським 1 взводу 7 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області.
Постановою державного виконавця Суворовського (правонаступник - Пересипський - прим. суду) відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гойда О.Ю. від 05.02.2024 року було відкрито виконавче провадження ВП № 74039868 з виконання постанови Серії ЕНА № 110587 від 11.12.2023 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вищевказаної постанови.
Постановою державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гойда О.Ю. від 20.02.2024 року було накладено арешт на кошти боржника в рамках ВП № 74039868, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вищевказаної постанови.
У подальшому, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 29.02.2024 року в рамках розгляду адміністративної справи № 496/77/24 було зупинено виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення Серії ЕНА № 1105874 від 11.12.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 680,00 грн. у виконавчому провадженні № 74039868.
Постановою державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гойда О.Ю. від 01.03.2024 року було зупинено вчинення виконавчих дій в рамках ВП № 74039868.
Як вбачається із відзиву на позовну заяву, в ході опрацювання матеріалів справи № 496/77/24, згідно оскаржуваної постанови, було встановлено, що 11 грудня 2023 року за адресою: м. Одеса, 16 км. Київського шосе, екіпажем патрульної поліції, було виявлено транспортний засіб «MERCEDES-BENZ VITO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 , який керував вищезазначеним транспортним засобом з перевищенням встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більше як на 20 км/год., а саме рухався зі швидкістю 74 км/год., чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху.
З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, надання до суду відповідних доказів, представником управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції до сектору зв'язку та телекомунікацій управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції було направлено рапорт з метою отримання відеозаписів з портативних відеореєстраторів інспекторів та відеозапису з лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів ТруКам 008402.
Так, з сектору зв'язку та телекомунікацій управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції було надано відповідь, що відеозаписи з портативних відеореєстраторів знищені у зв'язку із закінченням строку їх зберігання, що становить 30 діб, відеозапис з лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів ТруКам 008402- видано.
Переглянувши вищезазначений відеозапис з лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів ТруКам 008402 було виявлено факт руху транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_2 , що не відповідає реєстраційному номеру транспортного засобу, який зазначений в оскаржуваній постанові (HLI5G13).
Окрім того, в оскаржуваній постанові дата та час вчинення адміністративного правопорушення зазначено: 11 грудня 2023 року 12:20:15.
Однак, на відеозаписі з лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів ТруКам 008402 зазначено дату та час: 11 грудня 2023 року 11:30:44. Тобто різниця в часі становить 50 хв.
Відповідно до рішення начальника УПП в Одеській області ДПП від 15 березня 2024 року винесену у відношенні громадянина ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1105874 від 11 грудня 2023 року - скасовано, а справу - закрито.
Відповідну інформацію про скасування даної постанови внесено до інформаційно-аналітичної системи «Армор».
Представником УПП в Одеській області ДПП до Суворовського районного суду в Одеській області було подано клопотання про закриття справи № 496/77/24.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2024 року в рамках розгляду адміністративної справи № 496/77/24 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності було закрито, оскільки, 15.03.2024 року було ухвалено постанову, якою було скасовано постанову Серії ЕНА № 1105874 від 11.12.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України, а справу закрито.
Таким чином, позивач скористався своїм правом на оскарження постанови Серії ЕНА № 1105874 від 11.12.2023 року.
І. Висновок суду щодо позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди.
Із наявної в матеріалах справи копії постанови Серії ЕНА №1105874 від 11.12.2023 року вбачається, що в такій наявний підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з його правами згідно ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Окрім того, зі змісту постанови вбачається, що гр. ОСОБА_1 було роз'яснено право та строки на оскарження постанови, строк на сплату штрафу згідно постанови та роз'яснено наслідки невиконання вказаної постанови, передбачені ст. 307, 308 КУпАП.
Згідно приписів ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення..
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гойда О.Ю. від 05.02.2024 року відкрито виконавче провадження ВП № 74039868 з виконання постанови Серії ЕНА № 110587 від 11.12.2023 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вищевказаної постанови.
В матеріалах справи наявний лист УПП Департаменту патрульної поліції № 6687/41/13/04/03-24 від 19.03.2024 року з якого вбачається, що такий просить повернути на їх адресу без виконання постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху Серії ЕНА № 1105874 від 11.12.2023 року винесену відносно гр. ОСОБА_1 , у зв'язку із її скасуванням відділом адміністративної практики управління патрульної поліції в Одеській області ДПП на підставі ст. 39 п. 10 ЗУ «Про виконавче провадження».
Окрім того, в матеріалах справи наявні постанови державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гойда О.Ю. від 11.07.2024 року про поновлення вчинення виконавчих дій, про зняття майна з розшуку, про закінчення виконавчого провадження в рамках ВП № 74039868.
Зокрема, постановою про закінчення виконавчого провадження припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Така постанова про закінчення виконавчого провадження була направлена позивачу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією супровідного листа № 121781 від 11.07.2024 року.
Окрім того, в матеріалах справи наявне Розпорядження № 74039868 від 11.07.2024 року з якого вбачається, що грошові кошти у сумі 1017,00 грн., що надійшли 01.03.2024 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № ЕНА1105874, виданого 11.12.2023 року інший орган, посадова особа (ВАП УПП в Одеській області) про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , керуючись ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», необхідно перерахувати: 948,00 грн. на користь ОСОБА_1 , 69,00 грн., що загалом становить 1017,00 грн.
Із позовної заяви вбачається, що завдана позивачу незаконними діями працівників УПП матеріальна шкода складається із: 1017,00 грн. - стягнутий з рахунку позивача штраф і виконавчий збір; 1017,00 грн. - майно, на яке досі накладений арешт. Сукупно завдана позивачу матеріальна шкода складає 2034,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, беручи до уваги Розпорядження № 74039868 від 11.07.2024 року, суд відхиляє твердження позивача щодо наявності матеріальної шкоди, а тому в задоволені позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2034,00 грн. слід відмовити.
ІІ. Висновок суду щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.
У позовній заяві позивач посилається на ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статтю 56 Конституції України та статтю 1176 ЦК України.
Відповідно до ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Статтею 56 Конституції України передбачено право кожного громадянина на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно приписів п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до якого, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.
Статтею 1 вищевказаного Закону передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.
Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 4 ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 зазначено, що патрульна служба МВС (патрульна поліція) не є суб'єктом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність чи проводить досудове розслідування, тому до таких правовідносин не застосовуються приписи статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР.
Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відомості про те, що конкретні дії працівників поліції були позивачем оскаржені та те, що вони визнані незаконними, до суду не надано.
При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.
Вказаний висновок узгоджується із постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18.
Слід звернути увагу, що провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито, тим самим державою було відновлено порушене право позивача. Як вказує ЄСПЛ, визнання порушення само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду (див. п. 46 рішення ЄСПЛ від 13 липня 2006 року у справі «Сілін проти України»).
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17.
Зокрема, суд дійшов висновку, що відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви: протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичної або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв'язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких відноситься наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювана шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
Суд констатує, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями органів патрульної поліції та тяжкими фізичними та моральними стражданнями, на які посилається позивач, так як позивачем не надано жодних доказів того, що ці фізичні та моральні страждання взагалі виникли та виникли внаслідок дій відповідачів.
При цьому, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 з розгляду справи № 826/18130/16, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.
Позивач не надав суду належних і допустимих доказів в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, а саме: в чому полягає спричинена йому моральна шкода, якими саме діями чи бездіяльністю відповідача вона спричинена і чим підтверджується протиправність цих дій або бездіяльності відповідачів, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням винної особи, в чому полягає вина відповідачів в спричиненні йому даного виду шкоди, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або інших втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди через їх безпідставність та необґрунтованість.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно приписів ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що наявні матеріалах справи докази не підтверджують порушеного права позивача, у зв'язку з чим, в задоволенні даного позову слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 23, 1176 ЦК України, ст.ст. 1,2,4 ЗУ «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України в особі Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 22 квітня 2025 року.
Суддя Суворовського
районного суду м. Одеси І.О. Кремер