Справа №523/5992/25
Провадження №1-кс/523/1574/25
22 квітня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 діючого в інтересах ОСОБА_5 розглянувши в судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката про скасування арешту майна, -
До Суворовського районного суду м.Одеси надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 діючого в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту на автомобіль марки «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1 , накладеного ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 30.04.2015р. в рамках кримінального провадження №42015160000000028, внесеного 23.01.2015 року до ЄРДР за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Власником вказаного автомобіля є ОСОБА_5 , підозра у скоєнні кримінального правопорушення їй не пред'являлася, реалізувати своє право власності на автомобіль не має можливості через перебування автомобіля під арештом. На думку заявниці, на даний час немає потреби перебування майна під арештом, внаслідок чого порушуються законні права та інтереси власниці автомобіля, що і стало підставою для звернення до суду.
В судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення клопотання.
Адвокат ОСОБА_4 підтримав вимоги клопотання, просив його задовольнити.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню за наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.
ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика ЄСПЛ, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до ЄСПЛ забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України під арештом майна слід розуміти тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Ухвалою слідчого судді накладений арешт на вищезазначене майно, що унеможливлює його користування.
У відповідності до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких спів мірні їх вартості, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню повертаються власнику (законному володільцю), або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження
Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Так, згідно ст.174 кримінально-процесуального Законодавства України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Крім того, згідно Узагальнення ВССУ від 07.02.2014р., арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Щодо осіб, які не є підозрюваними, обвинуваченими, або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.
30.04.2015р. ухвалою Приморського районного суду м.Одеси було накладено арешт на автомобіль марки «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1 , в рамках кримінального провадження №42015160000000028, внесеного 23.01.2015р. до ЄРДР за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Слід звернути увагу на те, що органами досудового слідства в кримінальному провадженні №42015160000000028, яке було зареєстроване в ЄРДР 23.01.2015 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, до теперішнього часу власниці арештованого автомобіля не повідомлено про підозру та не висунуто обвинувачення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.170, 174, 309, КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_4 діючого в інтересах ОСОБА_5 розглянувши в судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 30.04.2015 року, на автомобіль марки ««Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1 , в рамках кримінального провадження №42015160000000028, внесеного 23.01.2015 року до ЄРДР за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1