Справа №766/5166/25
н/п 1-кс/766/3188/25
17 квітня 2025 року
Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Олешківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12024232030000386 від 06.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,
встановила:
Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене в ході огляду місця події від 03.04.2025 майно, а саме: породи риби: карась - 32 екз., сом - 1 екз., тарань - 5 екз., судак - 2 екз., лящ - 5 екз., сазан - 3 езк.; сітка мисинова (довжина 48,7 метрів) в кількості - 1 шт.; чоботи резинові; верхня частина риболовного костюму.
Обґрунтування клопотання:
Досудовим розслідуванням встановлено, що 03.04.2025 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) невстановлена особа, маючи на меті протиправний прямий умисел, спрямований на незаконне зайняття рибним добувним промислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи при собі 1 мисинову сітку, рибацькі чоботи, знаходячись в акваторії Білого озера на території Національного природного парку «Нижньодніпровський», в межах с-ща Білозерка Херсонського району Херсонської області, здійснила незаконний рибний промисел шляхом вилову різних порід біоресурсів, а саме: карась - 32 екз., сом - 1 екз, тарань - 5 екз, судак - 2 екз, лящ - 5 екз, сазан - 3 езк., спричинивши рибному господарству України, в особі Національного природного парку «Нижньодніпровський» (код ЄДРПОУ 40238709), істотну шкоду, розмір якої встановлюється.
Вказаний факт 03.04.2025, відповідно до положень ст. 214 КПК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025232080000065 із зазначенням попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 249 КК України.
Згідно рапорту старшого інспектора з РПП СПД на воді ХРУП ГУНП в Херсонській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , встановлено, що факт незаконного зайняття рибним промислом, був зафіксований на стадії, коли громадянин, який назвався: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виймав з води сітки з рибою, після чого рухався до берега.
03.04.2025 в період часу з 07:01 год. до 10:03 год. на причалі берега озера Біле, в межах с-ща Білозерка Херсонського (Білозерського) району Херсонської області, по вище зазначеному факту, проведено огляд місця події, під час якого виявлено та вилучено наступні породи риби: карась - 32 екз., сом - 1 екз., тарань - 5 екз., судак - 2 екз., лящ - 5 екз., сазан - 3 езк.; сітка мисинова (довжина 48,7 метрів) в кількості - 1 шт.; чоботи резинові; верхня частина риболовного костюму.
Вилучені біоресурси, зі слідами пошкодження від сіток, як такі, що піддаються швидкому псуванню, передані на зберігання представнику Білозерської СВА ОСОБА_6 .
Згідно рішення розпорядження начальника Херсонської обласної військової адміністрації № 294 від 11.06.2023 на території Херсонської області діє заборона виходу в акваторію водойм, купання, користування поверхневими водними ресурсами, вилову та продажу водних біоресурсів.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В даному випадку, перераховане вище вилучене майно, слід вважати речовими доказами по кримінальному провадженню та в подальшому вони можуть бути використані як докази, а також будуть направлені на експертне дослідження.
08.04.2025 слідчим суддею Херсонського міського суду Херсонської області було винесено ухвалу, згідно якої суд повернув клопотання прокурора Олешківської окружної прокуратури Херсонської області про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025232080000065 від 03.04.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України. Окрім цього, слідчий суддя встановив строк у 72 години з моменту вручення ухвали для усунення наявних у клопотанні недоліків.
В ході досудового розслідування дізнавачем сектору дізнання Відділення поліції №1 ХРУП ГУНП в Херсонській області було надано доручення на встановлення власника вилученого майна в ході огляду місця події від 03.04.2025, а саме: мисинова сітка, рибацькі чоботи, верхня частина риболовного костюму та різні породи біоресурсів (карась - 32 екз., сом - 1 екз, тарань - 5 екз, судак - 2 екз, лящ - 5 екз, сазан - 3 езк.). В подальшому отримано рапорт з виконанням доручення від працівника поліції, про те що, встановити власника вилученого майна не надалось можливим.
Відповідно до п.1,3 ч.2 ст.167 КПК тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони - підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди та є предметом кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК України, якщо вирішується питання про арешт майна третьої особи то до суду із клопотанням про арешт майна звертається прокурор.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
В разі не забезпечення збереження вилученого в ході огляду майна, воно може бути знищеним, зміненим, втраченим, перетвореним, відчуженим тощо, слід вирішити питання про накладення на них арешту до встановлення істини у кримінальному провадженні.
Позиція учасників процесу.
Прокурор та власник майна у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, прокурор у клопотанні просив розглянути справу без його участі, ОСОБА_5 надав заяву про розгляд справи у його відсутності, заперечив проти задоволення клопотання в частині накладення арешту на гумові чоботи та верхню частину риболовного костюму. Неявка учасників процесу у даному провадженні не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно положень ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування розгляду за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Мотивація суду:
Дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, якою визначено, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що повинен врахувати слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна.
Слідчим суддею встановлено, що сектором дізнання Відділення поліції №1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024232030000386 від 06.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України (незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду), а саме: що 03.04.2025 невстановлена особа, маючи при собі 1 мисинову сітку, рибацькі чоботи, знаходячись в акваторії Білого озера на території Національного природного парку «Нижньодніпровський», в межах с-ща Білозерка Херсонського району Херсонської області, здійснила незаконний рибний промисел шляхом вилову різних порід біоресурсів, спричинивши рибному господарству України, в особі Національного природного парку «Нижньодніпровський» (код ЄДРПОУ 40238709), істотну шкоду, розмір якої встановлюється.
Постановою дізнавача у вказаному кримінальному провадженні від 03.04.2025 зазначене вилучене майно визнано речовим доказом.
В матеріалах справи міститься повідомлення прокурора про те, що власника вказаного вилученого майна встановити не надалося можливим.
З метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження вищезазначеного майна, а також, за необхідності проведення з ним експертних досліджень, виникла необхідність в накладенні арешту на майно - сітку мисинову, яка є знаряддям правопорушення, з метою збереження речового доказу, запобігання зазначених негативних наслідків.
Щодо накладення арешту на біоресурси (рибу), слід зазначити, що питання зберігання речових доказів у кримінальному провадженні регламентується статтею 100 КПК України.
Так, частиною 2 ст. 100 КПК України визначено, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази, у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:
1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;
4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров'я людей або довкілля.
Разом з цим, відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно не передбачено вирішувати долю речових доказів, а тому, зважаючи на те, що вилучені під час огляду речі постановою дізнавача визнано речовим доказом, то їх доля вирішується у передбаченому чинним законодавством порядку, шляхом звернення до суду у визначеному порядку.
Щодо накладення арешту на майно - чоботи та частину риболовного костюму, слід зазначити, що у клопотанні прокурором не було обґрунтовано необхідність накладення арешту на вказане майно, відповідно до приписів ст.170 КПК України, а лише зазначено, що «вилучене майно, слід вважати речовими доказами по кримінальному провадженню та в подальшому вони можуть бути використані як докази, а також будуть направлені на експертне дослідження», а отже, за версією слідства, зазначені речі є матеріальним об'єктом, який зберіг на собі сліди злочину та/або є об'єктом кримінально протиправних дій, набутих кримінально протиправним шляхом.
Однак прокурором не обґрунтовано причинно-наслідкового зв'язку між вилученими чоботами і частиною риболовного костюму та вчиненим правопорушення. Вказані речі у даному правопорушенні не можуть виступати знаряддям злочину, зважаючи на кваліфікацію правопорушення за ч. 1 ст. 249 КК України, яка передбачає відповідальність за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.
Не містить обґрунтування, як речового доказу - чоботів та частини риболовного костюму, також і постанова дізнавача від 03.04.2025 про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження. У зазначеній постанові викладені обставин кримінального правопорушення, зазначено які предмети вилучені під час огляду місця події. Дізнавачем лише процитовано норму статті 98 КПК України щодо визначення речових доказів. Однак не зазначено взагалі яке значення має вилучене майно для кримінального провадження, як речовий доказ. При цьому не зазначено жодного конкретного факту чи обставини кримінального правопорушення, які можуть бути встановлені за допомогою вилучених чоботів та частини риболовного костюму у даному кримінальному провадженні.
Отже, вилучені вищевказані речі не є ні знаряддям, ні предметом кримінального правопорушення, а також матеріальним об'єктом, який зберіг на собі його сліди.
Прокурором у клопотанні не обґрунтовано необхідність арешту чоботів та частини риболовного костюму, як речових доказів, які містять на собі сліди злочину та які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.
Арешт майна є дієвим заходом забезпечення кримінального провадження. Для цього КПК України визначено багато чинників і критеріїв, за наявності яких може бути накладено арешт на майно. А тому арешт майна не може зводитись до формального звернення прокурора або слідчого до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно, а відповідно постановленням слідчим суддею процесуального документа - Ухвали Іменем України про накладення арешту на майно, яке не є таким.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя,
постановила:
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 12024232030000386 на тимчасово вилучене майно, а саме: сітка мисинова (довжина 48,7 метрів) в кількості - 1 шт.
В іншій частині вимог відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1