Справа № 591/6367/21
Провадження № 1-кп/591/245/22
23 квітня 2025 року м. Суми
Колегія суддів Зарічного районного суду м. Суми у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
В провадженні Зарічного районного суду м. Суми на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження №12021200480001315 від 18.06.2021 відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.3 ст.357, ч.2 ст. 309 КК України.
Від прокурора надійшли клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час існують та не зменшилися, більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених, а судовий розгляд до завершення строку дії попередньої ухвали завершити неможливо.
Обвинувачені заперечили проти клопотання прокурора через тривалість тримання під вартою, необґрунтованість ризиків.
Захисник ОСОБА_9 вказував на зменшення ризиків у зв'язку з тривалістю кримінального провадження, відсутністю скарг від потерпілих та свідків про здійснення тиску на них з боку обвинувачених, просив розглянути можливість визначення розміру застави.
Захисник ОСОБА_10 просила змінити запобіжний захід для надання можливості ОСОБА_6 у зв'язку з відсутністю ризиків, наявністю сімейних зв'язків та постійного зареєстрованого місця проживання.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши надані матеріали, приходить наступних висновків.
Згідно ст. 177 цього Кодексу підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Прокурором в достатній мірі доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно усталеної судової практики ЄСПЛ висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).
Перевіряючи актуальність ризиків переховування від суду, впливу на потерпілих та свідків, суд оцінює їх в світлі обставин цього кримінального провадження та осіб обвинувачених, які раніше судимі, є особами молодого віку, офіційно не працевлаштовані, проживають та зареєстровані на території ведення активних бойових дій, у справі подані цивільні позови. Слід врахувати і встановлену КПК процедуру отримання показань від потерпілих та свідків, відповідно до якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час допиту цих осіб. Так, допит свідків не проведений судом, допитана одна потерпіла, тоді як обвинувачені, не будучи обмеженими у вільному спілкуванні з іншими особами з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті, можуть здійснювати на них вплив з метою спонукання до ненадання показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому, суд бере до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачені можуть ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оскільки небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та інше.
Зважаючи на негативну репутацію всіх обвинувачених обґрунтованим є і ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
В контексті існування вищенаведених ризиків як певного ступеню імовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству та недоцільність застосування іншого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, суд вважає за необхідне зважити на неналежну поведінку всіх обвинувачених в судових засіданнях, порушення ними порядку в судових засіданнях та спроби їх зірвати, при цьому вони некоректно та агресивно висловлюються на адресу учасників справи. Такою поведінкою обвинувачені демонструють зневагу до суду та прийнятих судом процесуальних рішень, що з високою долею вірогідності може свідчити і про їх зневажливе та легковажне ставлення до визначених судовим рішенням обов'язків у випадку зміни запобіжного заходу на більш м'який, тим самим ігнорувати встановлені судом обов'язки та не дотримуватися належної процесуальної поведінки.
Також до цього суд враховує і клопотання обвинувачених в порядку ст. 319 КПК України про необхідність повторного здійснення частини процесуальних дій, що були здійснені до заміни судді, а саме допитати потерпілих та свідка.
Щодо розумності строку тримання під вартою, то суд це не може оцінюватись абстрактно, а має оцінюватись в конкретному випадку в залежності від особливостей конкретної справи, переконливості аргументів заявника, поведінки всіх учасників справи. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Наведені висновки певною мірою пов'язані також з тим, що тривалість розгляду, так само як і доцільність перебування особи під вартою зумовлено і процесуальною поведінкою обвинувачених. Так, за їх клопотаннями (обґрунтованість яких викликає сумніви) неодноразово відкладались та зривались судові засідання задля заміни захисників, бажання розпочинати судовий розгляд спочатку у зв'язку зі зміною складу суду, заявлення безпідставних відводів суду та прокурору, скарги на стан здоров'я після оголошення судового рішення, яке не влаштовувало обвинуваченого.
Такою поведінкою обвинувачені затягують та гальмують розгляд справи та стадію дослідження доказів, породжують сумніви щодо належного виконання процесуальних обов'язків у випадку застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, що позбавляє суд під час кожного наступного продовження строку дії запобіжного заходу враховувати перебіг розгляду справи та просування у дослідженні доказів, поведінку обвинувачених, що в свою чергу могло б свідчити про певне зменшення ризиків чи їх нівелювання взагалі та у зв'язку з цим відповідно вирішувати доцільність продовження тримання особи під вартою чи можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, наведені вище конкретні обставини даної справи виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м'який, бо в даному провадженні запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовано саме з метою уникнення спроб переховування від суду, учинення нових кримінальних правопорушень, незаконного впливу на свідків та потерпілих.
Визначаючи розмір застави, суд виходить з майнового стану підозрюваних, враховує відсутність доказів стосовно наявності у них чи у їх близьких осіб значних статків та відсутність належного обґрунтування в клопотанні згаданим обставинам. Відтак, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 182 КПК України, час перебування підозрюваних під вартою та зменшення у зв'язку з цим ризиків на переконання суду застава в 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна в достатній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку кожного з підозрюваних.
Керуючись ст.ст. 199, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 червня 2025 року включно.
Визначити розмір застави в 151400 гривень.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 червня 2025 року включно.
Визначити розмір застави в 151400 гривень.
У разі внесення застави та після звільнення обвинувачених з-під варти, покласти на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- не відлучатися за межі населеного пункту за місцем проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками;
- здати на зберігання документи, що дають право на виїзд з України;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити заставодавцю та обвинуваченим, що згідно ч. 8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. А після звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд відповідно до ч. 10 ст. 182 КПК України вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Визначити строк дії ухвали до 19.06.2025 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - з моменту вручення її копії.
Судді