ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 367/10162/24
провадження № 2/753/5211/25
(ЗАОЧНЕ)
27 березня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняу відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів
Позивач звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в розмірі 2 777 грн. 00 коп.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві перебувала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виплата пенсії ОСОБА_2 за її бажанням проводилась через АТ «Укрпошта» та була припинена, у зв'язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 . У березні 2022 року ОСОБА_2 була нарахована пенсія за березень 2022 року в сумі 2 777 грн. та перераховано на її поштове відділення. Відповідно до листа АТ «Укрпошта» від 14.12.2023 р., пенсія за березень 2022 року нарахована ОСОБА_2 в сумі 2 777 грн. виплачена 07.03.2022 року на підставі довіреності ОСОБА_1 . Позивачем з метою досудового врегулювання спору направлено на адресу відповідача лист від 09.11.2023 щодо добровільного повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 2 777 грн., проте відповідач кошти не повернула, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18.11.2024 року, цивільну справу за вказаним позовом передано на розгляд за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.02.2025 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надала, причини неявки не повідомила. У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористалась своїм процесуальним правом та у встановлений судом строк не подала відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України за згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві перебувала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи вбачається, що виплата пенсії ОСОБА_2 проводилась через АТ «Укрпошта» та була припинена, у зв'язку з її смертю.
Встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08.03.2022 р. (а.с.7).
Як вбачається із матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 нараховано ОСОБА_2 пенсію в сумі 2 777 грн. (а.с.8).
Головне управління Пенсійного фонду України звернулося до АТ «Укрпошта» з проханням повідомити, ким і на підставі яких документів було утримано пенсію за березень 2022 року за померлу ОСОБА_2 (а.с.9).
Відповідно до листа АТ «Укрпошта» №1.10.004.-22370-23 від 14.12.2023 р., пенсія за березень 2022 року нарахована ОСОБА_2 в сумі 2 777 грн. виплачена 07.03.2022 року на підставі довіреності ОСОБА_1 (а.с.10). Вказане також підтверджується копією відомості №4/26224 на виплату пенсії, грошової допомоги за березень 2022 року (а.с.12).
Таким чином, 07.03.2022 року ОСОБА_1 , отримала пенсію, нараховану ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після смерті останньої.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу лист від 11.02.2022 року № 2600-0504-8/26079 (а.с. 21), проте бюджетні кошти повернуті не були.
Позивачем направлено на адресу відповідача лист від 09.11.2023 щодо добровільного повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 2 777 грн. (а.с.13), проте кошти не були повернуті.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.2 ст. 47 Закону, пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 52 Закону, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі -Порядок №22-1) заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії.
Пунктом 2.26 Порядку №22-1 передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії, у зв'язку зі смертю пенсіонера, до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки.
Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Приписами ст. 1215 Цивільного кодексу України встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тобто, згідно з даною нормою закону поверненню підлягають лише кошти, якщо їх виплата є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату, та в разі недобросовісності з боку набувача.
Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2014 року у справі №6-151цс13 та від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс 14, яка, з точки зору ч.4 ст.263ЦПК України, має враховуватися судом.
Аналіз положень ст. 1215 ЦК України дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом безпідставно набута особою пенсія не підлягає поверненню, натомість закон встановлює два виключення з цього правила: по-перше, якщо її виплата є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182 гс 18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Враховуючи викладене, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що відповідачем було безпідставно набуто кошти у вигляді пенсії, нарахованої на померлу ОСОБА_2 , оскільки отримання відповідачем пенсії відбулось після смерті ОСОБА_2 , тобто за відсутності правової підстави.
За таких обставин вбачається, що у даному випадку отримання пенсії відповідачем відбулось у зв'язку з недобросовісністю його як набувача зазначеної пенсії.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Будь-яких заперечень по суті позовних вимог Відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів- задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про РНОКПП відсутні) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) грошові кошти у розмірі 2 777 грн. 00 коп., судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 3 028 грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА