Номер провадження: 22-ц/813/2212/25
Справа № 522/4108/24-Е
Головуючий у першій інстанції Павлик І. А.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
27.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 17.06.2024 у складі судді Павлик І.А.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 10.12.2019 у розмірі 364520,28 грн., станом на 05.03.2024, що складається з: 308785,01 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 55735,27 грн. - заборгованість за простроченими відсотками та стягнути судовий збір у розмірі 4374,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та підписав Анкету-заяву від 10.12.2019 № б/н, якою підтвердив свою згоду про те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, також те, що він повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Отже, у відповідності до ст. 634 ЦК України між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Позивач зазначає, що банк свої зобов'язання за вище вказаним договором виконав та надав відповідачу грошові кошти, однак останній ухиляється від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, в результаті чого у нього станом на 05.03.2024 виникла заборгованість у сумі 364 520,28 грн, яку АТ КБ «Приватбанк» просить суд стягнути.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 17.06.2024 позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 364 520,28 грн задоволено.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не виконує належним чином зобов'язання за договором, в результаті чого станом на 05.03.2024 у нього утворилася заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 364 520,28 грн., що підтверджується наданим до суду розрахунком. Будь-яких доказів сплати грошових коштів за кредитним договором, що б спростовувало наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідачем суду не надано, а тому суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Короткий зміст заяви про перегляд заочного рішення та судове рішення за результатами його розгляду
У липні 2024 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення суду від 17.06.2024, посилаючись на те, що про вказане рішення ОСОБА_1 не було відомо, він вважав, що між сторонами було досягнуто мирного врегулювання спору, оскільки ним було здійснено погашення заборгованості по кредиту і банківські працівники його запевнили, що справа щодо стягнення боргу буде закрита. Про наявність рішення від 17.06.2024 ОСОБА_1 дізнався здійснивши доступ до застосунку «ДІЯ» після 20.06.2024.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 31.07.2024 заяву представника відповідача адвоката Масловського І.М. про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2024 року у справі №522/4108/24-Е залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним заочним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 17.06.2024 і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 знав про прийняття цього рішення, він вважав, що між сторонами було досягнуто мирного врегулювання спору, оскільки ним було здійснено погашення заборгованості по кредиту і банківські працівники його запевнили, що справа щодо стягнення боргу буде закрита, а нарахований залишок за відсотками та штрафами «спишуть» по програмі «Лояльності» як учаснику бойових дій. Взяти особисту участь у судових засіданнях по цій справі він не мав можливості, оскільки перебував в довгостроковому відрядженні, зумовленого захистом Батьківщини. Крім того, Відповідач вважав, що спір між сторонами вирішено мирним шляхом, а досудовий розгляд по справі закрито, оскільки протягом 2019 - 2024 років Відповідач сплатив на користь Позивача значну суму коштів, яка не була врахована Позивачем під час визначення ціни позову та складання позовної заяви, хоча вона значно зменшує предмет позову, а відтак впливає і на обрахунок розміру заборгованості за відсотками, тілом кредиту та пені.
Позиція позивача в суді апеляційної інстанції
У відзиви на апеляційну скаргу, АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 17.06.2024 без змін, оскільки ОСОБА_1 не вказує про обставину підписання ним заяви від 27.02.2020, яка, в тому числі, регулює та визначає розмір кредитного ліміту та відсотків. Наявна в матеріалах справи виписка з карткового рахунку підтверджує обставину отримання та користування відповідачем кредитними коштами. Натомість відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, порушив умови повернення кредитних коштів та сплати відсотків. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований. Усі здійсненні відповідачем платежі на погашення нарахованих відсотків та заборгованості по кредиту Банком враховані та відображені у розрахунку заборгованості.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 27.03.2025 з'явився: представник ОСОБА_1 - адвокат Масловський І.М. та представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Ткаченко І.Ю.
3. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг і підписав заяву від 10.12.2019 на отримання кредиту.
Також 03.05.2022 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту та заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
Факт надання відповідачу кредитних коштів та користування ним кредитними коштами підтверджується випискою по рахунку за договором за період з 10.12.2019 по 06.03.2024.
Відповідач не виконує належним чином зобов'язання за договором, в результаті чого станом на 05.03.2024 у нього утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 364 520,28 грн, яка складається з: 308 785,01 грн заборгованість за тілом кредиту та 55 735,27 грн заборгованість за простроченими відсотками, що підтверджується наданим до суду розрахунком.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк».
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ст. 634 ЦК України між сторонами було укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з положеннями ст.ст. 530, 612, 625 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що взяти особисту участь у судових засіданнях по цій справі він не мав можливості, оскільки перебував в довгостроковому відрядженні, зумовленого захистом Батьківщини, проте вищевказані доводи є безпідставними, оскільки в матеріалах справи докази перебування відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції у довготривалому відрядженні. Не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.
Є неспроможними та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про те, що протягом 2019 - 2024 років ОСОБА_1 сплатив на користь позивача значну суму коштів, яка не була врахована Банком під час визначення ціни позову та складання позовної заяви, що впливає і на обрахунок розміру заборгованості за відсотками, тілом кредиту та пені.
Так, з розрахунку заборгованості станом на 05.03.2024вбачається, що усі здійснені ОСОБА_1 платежі на погашення нарахованих відсотків та заборгованості по кредиту Банком враховані та відображені у ньому. При цьому, вказані зарахування, сплачені ОСОБА_1 , відповідають умовам, погодженим сторонами у кредитному договорі. Натомість ОСОБА_1 будь-якими належними та допустимими доказами суму заборгованості не спростовано, не наведено конкретних сум оплати, які не враховані банком, не надано власного контррозрахунку, квитанцій.
Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 17.06.2024 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23.04.2025
Головуючий
Судді: