Провадження № 33/803/985/25 Справа № 206/6703/24 Суддя у 1-й інстанції - Прінь І. П. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.
16 квітня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за участю:
захисника (в режимі відеоконференції) Пузіна Д.М.
апеляційну скаргу захисника Пузіна Д.М. на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 років, з оплатним вилученням транспортного засобу, стягнуто судові витрати у сумі 605 грн. 60 коп., -
Відповідно до постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2025 року, 04.12.2024р. о 22-38 год. в м. Дніпро, Самарський р-н, на вул. 20-річчя Перемоги, 34А, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mersedes-Benz CLS 400, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк апеляційного оскарження та змінити постанову в частині накладенні стягнення, а саме застосувати стягнення без оплатного вилучення транспортного засобу Mersedes-Benz CLS 400.
В обґрунтування вимоги про поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що десятий день з дня винесення постанови випав на вихідний (неділю), а тому строк підлягає поновленню.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_2 дійсно повторно протягом року вчинив правопорушення, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Свою вину він визнає в повному обсязі, щиросердечно кається.
Разом із тим зазначає, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід розгляду справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, не взяв до уваги, що ОСОБА_2 доглядає за своєю бабусею ОСОБА_3 похилого віку, яку він постійно возить на автомобілі до медичних закладів з метою надання останній медичних послуг та допомоги, що вважає пом'якшуючою обставиною.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги з викладених у ній підстав, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Вирішуючи вимогу про поновлення строку апеляційного оскарження постанови, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне його задовольнити, оскільки доводи апелянта про наявність поважної причини його пропуску матеріалами справи не спростовуються.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції зважає на те, що висновки суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин вчинення адміністративного правопорушення, доведеності вини ОСОБА_1 , правильності кваліфікації його дій за ч. 5 ст. 126 КУпАП в апеляційному порядку не оспорюються, у зв'язку із чим оскаржувана постанова суду у цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається. Разом із тим, апеляційні доводи щодо неправильного застосування норм матеріального права при застосуванні адміністративного стягнення є слушними.
Так, згідно із ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Відповідно до ст. ст. 23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України. При вирішенні питання про накладення стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Накладаючи на ОСОБА_1 стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер та обставини вчиненого правопорушення, зокрема те, що від неї не настало реальної шкоди, а також не навів будь-якого мотивування необхідності застосування додаткового стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, яке відповідно до санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП є факультативним.
З урахуванням наведеного, а також приймаючи до уваги, що: ОСОБА_1 повністю визнає свою провину, розкаюється у вчиненому; обставини, що обтяжують його відповідальність, відсутні; застосовані до нього основне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, та обов'язкове додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на максимальний строк, який складає 7 (сім) років, у сукупності є достатньо суворим покаранням, - суд апеляційної інстанції вважає одночасне застосування до ОСОБА_1 також і факультативного додаткового стягнення у вигляді оплатного вилучення цінного майна, - транспортного засобу, - явно непропорційним характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника, ступеню його вини, і таким, що буде становити для нього «надмірний тягар» у розумінні практики ЄСПЛ, викладеної зокрема у рішенні «Мякотин проти України», та у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова підлягає зміні в частині застосованого стягнення, із накладенням на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 7 (сім) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Строк апеляційного оскарження - поновити.
Апеляційну скаргу захисника Пузіна Д.М. - задовольнити.
Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, - змінити в частині накладення стягнення.
Вважати накладеним на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 7 (сім) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
В іншій частині постанову суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.А. Мазниця