Іменем України
23.04.2025 Справа №607/8285/25 Провадження №1-кс/607/2350/2025
м. Тернопіль
Слідча суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023210000000095 від 27.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
23.04.2025 на розгляд слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_3 про арешт майна під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023210000000095 від 27.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що громадянка України ОСОБА_5 у вересні 2022 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території у с. Приморське Скадовського району Херсонської області, діючи умисно, всупереч передбаченого Законом України «Про всеукраїнський референдум» порядку, а також для забезпечення підтримки окупаційної влади держави-агресора, реалізуючи рішення представників окупаційної адміністрації Херсонської області, добровільно прийняла участь в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території Херсонської області з метою незаконної зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Так, 31.03.2025 у кримінальному провадженні № 22023210000000095 від 27.03.2023 складено повідомлення про підозру та у порядку ст. 111, 112, 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Також під час проведення досудового розслідування встановлено, ОСОБА_5 на праві власності належить квартира, загальною площею 67,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких підстав з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання слідчий просить накласти арешт на вказане майно шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження цього майна.
У судове засідання слідчий ОСОБА_3 не з'явився. Попередньо подав заяву про здійснення судового розгляду у його відсутність, клопотання підтримав та просив клопотання задовольнити.
Указане згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання, а відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Також згідно з ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання здійснюється без повідомлення власника майна та її захисника з метою забезпечення арешту майна.
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього документи, слідча суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчим відділом УСБУ в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023210000000095 від 27.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
31.03.2025 у цьому кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру та у порядку ст. 111, 112, 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
При цьому покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_5 на праві приватної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,9 кв. м.
Відтак доданими до клопотання документами слідчий довів, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, покарання за яке передбачає можливість застосування конфіскації майна, а також, що остання має у своїй власності зазначене вище нерухоме майно.
З урахуванням викладеного, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. 170-173 КПК України, слідча суддя доходить висновку, що з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання клопотання слідчого про арешт належної ОСОБА_5 квартири підлягає задоволенню, так як незастосування арешту може призвести до відчуження такого майна.
Також згідно з п. 5 ч. 2, ч. 4 ст. 173 ЦПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Ураховуючи презумпцію невинуватості особи, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, слідча суддя доходить висновку про необхідність накладення арешту лише з позбавленням права на відчуження та розпорядження даним майном. При цьому слідча суддя не вбачає підстав до постановлення обвинувального вироку позбавляти особу права користуватися належним їй майном.
Доходячи такого висновку, слідча суддя враховує й те, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, а обставини кримінального провадження станом на час прийняття процесуального рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Також слідча суддя зауважує, що у разі, якщо в подальшому у застосуванні арешту відпаде потреба, власник чи законний володілець майна, на яке було накладене арешт, має право звернутись із клопотанням про скасування такого арешту.
Керуючись ст. 170-173, 309, 369-372, 532 КПК України, слідча суддя
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_3 про арешт майна під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023210000000095 від 27.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,9 кв. м, власником якої є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження даним майном.
У іншій частині клопотання відмовити.
Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення направити слідчому та захиснику ОСОБА_6 .
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідча суддя ОСОБА_1