Справа № 307/805/22
Провадження № 1-кс/307/240/25
про обрання запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
17 квітня 2025 року м. Тячів
Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12022071160000061, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лази Тячівського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, одруженого, із базовою загальною середньою освітою, раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України,
Слідчий СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 17 квітня 2025 року звернувся до слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів з визначенням застави.
В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що в період з грудня 2021 року по 02 лютого 2022 року, точний час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленою особою, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки у вигляді тяжких наслідків довкіллю, з корисливих мотивів, в порушення вимог ст.ст. 4, 24, 67, 68, 69 Лісового кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», а саме - порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером) та виданим уповноваженим органом, перебуваючи в лісовому масиві кварталу №86, виділу №13, які розташовані в с. Бедевля, Тячівського району Закарпатської області, неподалік будинку № 40 по вул. Руня та відноситься до території Тернівського лісництва ДП «Мокрянське ЛМГ», самовільно, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня у спосіб спилювання, за допомогою бензопили, зрубав шість сироростущих дерев породи «Дуб» діаметром пнів розмірів: 46 см - 1 штука; 74 см - 1 шт.; 64 см - 1 шт.; 44 см - 1 шт.; 34 см - 1 шт.; 46 см - 1 шт. та 7 сироростущих дерев породи «Граб» діаметром пнів розмірів: 18 см - 1 шт.; 32 см - 1 шт.; 34 см - 1 шт., 45 см - 1 шт.; 50 см - 1 шт.; 23 см - 1 шт.; 41 см - 1 шт., разом 13 сироростучих дерев.
Після чого за допомогою автомобіля марки «ВАЗ» номерний знак НОМЕР_1 , вивіз саморобний причіп із завантаженою деревною та покинув місце події в невідомому напрямку, чим наніс шкоду державі в особі ДП «Мокрянське ЛМГ» в розмірі 150 104,03 гривень.
Внаслідок вказаних незаконних дій ОСОБА_5 , згідно висновку експерта №СЕ-19/107-22/1342-ЕК від 16.02.2022, складеного за результатами проведення судової економічної експертизи, державі, в особі ДП «Мокрянське ЛМГ» заподіяно тяжкі майнові наслідки на загальну суму - 150 104,03 гривень, що згідно примітки до ст. 246 КК України є тяжкими наслідками, які у шістдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
При цьому, розрахунок документально підтверджено відповідно до постанови про призначення економічної експертизи слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області від 08.02.2022 згідно наданих матеріалів, Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу» та ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, а саме, у незаконній порубці дерев у лісах, перевезення незаконно зрубаних дерев, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
Наявність обґрунтованої підозри врученої ОСОБА_5 в інкримінованому правопорушенні повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події, допитами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , та ОСОБА_16 , протоколом впізнання речей за фотознімками та іншими матеріалами кримінального провадження, чим встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.4 ст.246 КК України.
Крім цього, 29 квітня 2022 року слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 підозрюваному ОСОБА_5 вручена повістка про виклик з необхідністю прибути 02.05.2022.
На виклик слідчого підозрюваний ОСОБА_5 не прибув, про причину не прибуття - не повідомив.
Також в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , 05.05.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 призваний на військову службу під час загальної мобілізації відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.05.2022 №152 до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 09.05.2022 звільнений із займаної посади та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження служби, на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №100 від 09.05.2022.
У зв'язку з чим, 25.05.2022 прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , на підставі п. 4 ч. 1 ст. 280 та ч. 3 ст. 615 КПК України, досудове розслідування по кримінальному провадженню №12022071160000061 зупинено.
16.03.2025 органу досудового розслідування з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 стало відомо, що підозрюваний ОСОБА_5 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 №176 від 24.06.2023 звільнений з лав ЗСУ та користується правом на відстрочку.
У зв'язку цим, 17 березня 2025 року відновлено досудове розслідування та вручені повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_5 дружині підозрюваного, а саме ОСОБА_17 на 20, 21 та 22 березня 2025 року; на виклики підозрюваний не прибув, про причини не прибуття слідчого не повідомив та всіляко ухиляється від органу досудового розслідування, що підтверджується його неприбуттям на законний виклик слідчого.
Крім цього, ОСОБА_5 , будучи ознайомленим з правами та обов'язками підозрюваного, після звільнення з лав ЗСУ та отримання права на відстрочку від мобілізації від 24.06.2023 жодного разу не з'явився до органу досудового озслідування, при цьому користуючись послугами захисника ОСОБА_6 , з яким він 21.02.2022 уклав договір про надання правової допомоги.
Також для забезпечення явки підозрюваного ОСОБА_5 , керуючись ст.135 КПК України, слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 та заступником начальника СВ Тячівського РВП ОСОБА_18 , здійснено неодноразові дзвінки захиснику підозрюваного адвокату ОСОБА_6 за номером мобільного телефону та самому підозрюваному ОСОБА_5 за номером його мобільного телефону.
ОСОБА_5 було роз'яснено про необхідність прибути до Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, за адресою м. Тячів, вул. Нересенська, №1, Закарпатської області, на що останні відреагували бездіянням, а саме не прибули на жодний з викликів.
У зв'язку з наведеним 24 березня 2025 року на підставі п.2) ч.1 ст.280 КПК України, слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , досудове розслідування у кримінальному провадженню №12022071160000061 зупинено та оголошено ОСОБА_5 в розшук.
01.04.2025 о 22 год. 20 хв. до Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області прибув підозрюваний ОСОБА_5 разом із своїм захисником - адвокатом ОСОБА_6 , так як ОСОБА_5 поштою отримав постанову про оголошення його в розшук та зупинення досудового розслідування.
Того ж дня був здійснений допит підозрюваного, який проводився за участю його захисника, після якого була вручена повістка про виклик підозрюваного на 02.04.2025 для вручення клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу, на 03.04.2025 для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу та 07.04.2025 для проведення необхідних слідчих дій, на які ні підозрюваний ОСОБА_5 ні адвокат ОСОБА_6 не прибули, про причини не прибуття не повідомили.
У зв'язку з наведеним, 03.04.2025 слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , були вжиті заходи, щодо вручення клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 , однак він ухилявся від зустрічей з слідчим та був відсутній за місцем проживання, тому клопотання про обрання запобіжного заходу з додатками були вручені захиснику ОСОБА_6 , який прибув у судове засідання без підозрюваного ОСОБА_5 , який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду клопотання, чим унеможливив розгляд такого клопотанням слідчим суддею.
08 квітня 2025 року слідчим суддею Тячівського районного суду надано дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У зв'язку з наведеним, 09.04.2025 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , досудове розслідування по кримінальному провадженню №12022071160000061 зупинено та оголошено ОСОБА_5 в розшук.
16.04.2025 о 15 год. працівниками о/у СКП Тячівського РВП на підставі ухвали слідчого судді було затримано ОСОБА_5 , після чого відновлено матеріали кримінального провадження та продовжено досудове розслідування.
Таким чином, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років, і відповідно до вимог п.4) ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме : ОСОБА_5 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, що підтверджується ухилення від органу досудового розслідування та неодноразовим не прибуттям на законний виклик слідчого; може незаконно впливати на свідків, з метою можливої зміни показів на його користь або відмови від дачі показів, що підтверджується здійсненням неправдивого повідомлення про вчинення злочину; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема затягуванням досудового розслідування; може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Вказані ризики доведені тим, що ОСОБА_5 не має постійного місця роботи та проживає в районі прикордонної зони, у зв'язку з чим обізнаний з методами і способами незаконного перетину кордону України з Румунією.
На виклики слідчого не реагував, повістки - ігнорував.
Так, у органу досудового розслідування наявні достатні докази вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, за вчинення якого йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років.
Отже, ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вище наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об'єктивно існують, тому тримання під вартою підозрюваного буде виправданим та необхідним.
Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність у запобіжному заході у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , адже, враховуючи спосіб вчинення злочину, воно викликало особливий суспільний резонанс, висвітлення в засобах масової інформації, тому тримання під вартою підозрюваного є виправданим.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання та зазначив, що наведені слідчим ризики, які передбачені ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_5 нічим не підтверджені та носять формальний характер, оскільки ОСОБА_5 військовослужбовець, служив у лавах ЗСУ, на даний час звільнений із військової служби по догляду за дружиною; ОСОБА_5 не має наміру в незаконний спосіб перетинами кордон України, так як він має можливість виїхати в законний спосіб, однак за час досудового розслідування цього не зробив та не планує вчиняти таки дії і надалі; щодо переховування від органу досудового розслідування зазначив, що зазначені обставини не відповідають дійсності, оскільки особисто він, адвокат ОСОБА_6 разом із ОСОБА_5 неодноразово з'являлися до Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, про що свідчить запис в журналі відвідувачів, однак декілька разів слідчого не було на робочому місці - він був на виїзді, в інші рази, він, адвокат, був змушений їхати до м. Ужгород і отримавши повідомлення від слідчого не мав можливості прибути, а сам ОСОБА_5 з'являтися до слідчого без адвоката відмовлявся, що є його законним правом. Також зазначив, що підозра, яка вручена ОСОБА_5 безпідставна та ґрунтується на припущеннях, до неї не додано належних доказів. У зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні клопотання та обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язанна або домашній арешт у нічний час доби.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Дослідивши обставини клопотання, слідчий суддя дійшла висновку про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 та відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 .
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною другою цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За правилами ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Із матеріалів кримінального провадження, наданих прокурором, видно про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років.
Також наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки у разі визнання винним ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 05 до 07 років, і це може стимулювати його до переховування від суду; він неодноразово ухилявся від явки до слідчого, не реагував на його виклики; він може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, з метою його затягування, що підтверджується тим, що на даний час триває досудове розслідування, однак на даний час не встановлені всі інші причетні особи до вчинення данного злочину. Також ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у незаконній порубці дерев у лісах, перевезення незаконно зрубаних дерев, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
29 квітня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, яку було вручено дружині ОСОБА_17 та сину ОСОБА_5 , які відмовились від підпису про отримання підозри; також вручена повістка про необхідність ОСОБА_5 прибути до Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області на 02 травня 2022 року (а. с. 41 - 43).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.
Із рапорту події від 02 лютого 2022 року, протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02 лютого 2022 року, протоколів допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, обрахунку розміру шкоди заподіяної лісу, протоколу огляду місця події від 18 лютого 2022 року, висновку експерта № СЕ-19/107-22/1342-ЕК від 16 лютого 2022 року відомо, що в період з грудня 2021 року по 02 лютого 2022 року, ОСОБА_5 спільно із невстановленою особою, перебуваючи в лісовому масиві кварталу №86, виділу №13, які розташовані в с. Бедевля, Тячівського району Закарпатської області, неподалік будинку № 40 по вул. Руня та відноситься до території Тернівського лісництва ДП «Мокрянське ЛМГ», самовільно, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня у спосіб спилювання, за допомогою бензопили, зрубав шість сироростущих дерев породи «Дуб» діаметром пнів розмірів: 46 см - 1 штука; 74 см - 1 шт.; 64 см - 1 шт.; 44 см - 1 шт.; 34 см - 1 шт.; 46 см - 1 шт. та 7 сироростущих дерев породи «Граб» діаметром пнів розмірів: 18 см - 1 шт.; 32 см - 1 шт.; 34 см - 1 шт., 45 см - 1 шт.; 50 см - 1 шт.; 23 см - 1 шт.; 41 см - 1 шт., разом 13 сироростучих дерев.
Після чого за допомогою автомобіля марки «ВАЗ» номерний знак НОМЕР_1 , вивіз саморобний причіп із завантаженою деревною та покинув місце події в невідомому напрямку, чим наніс шкоду державі в особі ДП «Мокрянське ЛМГ» в розмірі 150 104,03 гривень (сто п'ятдесят тисяч сто чотири гривні 03 копійки). (а. с. 7 - 10, 11 - 15, 16 - 20, 22 - 25, 25 - 31, 37, 38)
Постановами прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 досудове розслідування неодноразово зупинено, зокрема: 25 травня 2022 року, 17 березня 2025 року - відновлено та 24 березня 2025 року зупинено знову та оголошено підозрюваного ОСОБА_5 в розшук, 01 квітня 2025 року - відновлено, у зв'язку із тим, що ОСОБА_5 самостійно прибув до органу досудового розслідування(а. с. 45 - 46, 51 - 52, 57 - 58, 61 - 62)
ОСОБА_5 неодноразово викликався слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 до органу досудового розслідування, однак на виклики не прибув, зокрема: 02 травня 2022 року, 20 березня 2025 року, 21 березня 2025 року, 22 березня 2025 року, 02 квітня 2025 року, 03 квітня 2025 року та 07 квітня 2025 року (а. с. 43, 55, 65)
Згідно ухвали слідчого судді Тячівського районного суду від 08 квітня 2025 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а. с. 68 - 70)
09 квітня 2025 року винесена постанова слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджена прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного у розшук (а. с. 71 - 73).
16 квітня 2025 року о 15 год. підозрюваний ОСОБА_5 був затриманий та досудове розслідування відновлено (а. с. 74 - 75).
Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Також, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також те, що у разі доведення його вини і визнання його винним у його вчиненні, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років, а також існування на даний час ризиків, які зазначені прокурором, оскільки досудове розслідування триває, наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об'єктивно існують, а тому його тримання під вартою буде виправданим та необхідним.
Хоча ОСОБА_5 має сталі міцні соціальні зв'язки у місці його постійного проживання, позитивну характеристику, він раніше не судимий, військовослужбовець ЗСУ, який приймав участь у бойових діях, здійснює догляд за дружиною, яка хворіє та потребує лікування, однак, беручи до уваги в сукупності обставини злочину у вчиненні якого він підозрюється та суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав інтересів суспільства, врахувуючи, що він не працевлаштований, підозрюється у вчиненні злочину щодо незаконної порубки дерев у лісах, перевезення незаконно зрубаних дерев, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, вчинені за попередньою змовою групою осіб, достатньо орієнтується на місцевості, що надасть йому змогу у незаконний спосіб пертнути кордон та покинути державу, неодноразово ухилявся від органу досудового розслідування, а тому слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу не пов"язаного із триманням під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Підстав для не визначення застави підозрюваному ОСОБА_5 у данному кримінальному провадженні немає.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.
Таким чином, вказана сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активів та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, тобто, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Ураховуючи наведене, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує майновий та сімейний стан підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 підозрюється, характер кримінального правопорушення, зокрема злочин, передбачений ч.2 ст. 246 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, спосіб вчиненого злочину: за попередньою змовою групою осіб, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, а тому слідчий суддя приходить висновку, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; крім того, беручи до уваги, що досудове слідство триває, не всі докази зібрані, не всі фігуранти кримінального правопорушення ідентифіковані, тому виправданим є необхідність визначити підозрюваному заставу у розмірі, встановленому п. 5) ч. 3 ст. 182 КУПК України у розмірі - 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560? (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
Такий розмір зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним та буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, у випадку застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, необхідно покласти на нього обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні та носити електронний засіб контролю.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись ст. ст. 371, 372, 376 КПК України,
Клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити повністю.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 05 травня 2025 року включно, тобто у межах строку досудового розслідування.
Одночасно визначити заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560? (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент протягом дії ухвали на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; розрахунковий рахунок - UA198201720355209001000018501; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Код банку (МФО): 820172, призначення платежу - застава.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це суд.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
Вказані обов'язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 на строк по 05 травня 2025 року включно.
У разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Копію ухвали вручити підозрюваному, його захиснику, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань № 9».
Ухвала щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено 22 квітня 2025 року, о 15 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1