Провадження № 22-ц/803/4099/25 Справа № 192/3712/24 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
23 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2025 року про повернення позовної заяви у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2025 року позовну заяву АТ КБ “Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - визнано неподаною та повернуто позивачеві, на підставі п.3 ст.185 ЦПК України.
В апеляційній скарзі АТ КБ “Приватбанк» просить ухвалу суду від 21 січня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з п.4 ч.1ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
28 грудня 2024 року через систему “Електронний суду» АТ КБ “Приватбанк» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с.1-6).
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 січня 2025 року позовну заяву АТ КБ “Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без руху, з тих підстав, що позивачем не додано до позовної заяви доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Наданий позивачем опис вкладення до цінного листа прийняти до уваги не можна, оскільки відправлення за даним описом датовано до підписання і подання позовної заяви, яка сформована в системі “Електронний суд» 28 грудня 2024 року, що виключає направлення її копії відповідачу 24 грудня 2024 року (а.с.59, 60).
Копію ухвали суду від 02 січня 2025 року про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 02 січня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.61).
03 січня 2025 року АТ КБ “Приватбанк» надали до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків, в якій надали пояснення: відправлення копії позовної заяви разом з додатками відбувається на паперовому носієві з оригінальним підписом представника банку на папері. Така копія відображає текст позовної заяви, що буде подана до суду. Також разом з позовною заявою відправляються додатки у вигляді світокопій на папері. Підписання електронного документа відбувається пізніше, оскільки до позову в системі “Електронний суд» долучається опис вкладення до цінного листа, що є обов'язковим при відсутності у відповідача електронного кабінету в системі “Електронний суд» (а.с.62).
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2025 року позовну заяву АТ КБ “Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - визнано неподаною та повернуто позивачеві, на підставі п.3 ст.185 ЦПК України (а.с.75, 76).
Суд першої інстанції в оскарженій ухвалі від 21 січня 2025 року посилався на те, що позивачем, відповідно до ухвали суду від 02 січня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, недоліки не усунуто.
Згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов'язок повного та всебічного розгляду спорів, які виникли, що можливо лише під час розгляду справи по суті.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року).
ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Rada Cavanilles v. Spain», § 49, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1998 року).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Слід зазначити, суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув, не перевірив належним чином доводи позивача, та у порушення норм процесуального права, дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу на підставі п.3 ст.185 ЦПК України.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2025 року про повернення позовної заяви скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» - задовольнити.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2025 року про повернення позовної заяви у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В.Свистунова