Провадження № 22-ц/803/1994/25 Справа № 201/11016/24 Суддя у 1-й інстанції - Гайдар І. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
22 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
за участю секретаря Кошара О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2024 року АТ КБ “Приватбанк» звернулися до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог АТ КБ “Приватбанк» посилалися на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ “Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг № б/н від 25 лютого 2021 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок до 50 000 грн., розмір якого було збільшено до 95 000 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг» та “Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ “Приватбанк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 29 серпня 2024 року виникла заборгованість у розмірі 120 434 грн. 57 коп., яка складається із: заборгованість за основною сумою боргу - 97 357 грн. 16 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 23 077 грн. 41 коп. На підставі викладеного АТ КБ “Приватбанк» просили суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 25 лютого 2021 року станом на 29 серпня 2024 року заборгованість в розмірі 120 434 грн. 57 коп., яка складається із: заборгованість за основною сумою боргу - 97 357 грн. 16 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 23 077 грн. 41 коп.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2024 року цивільну справу за позовом АТ КБ “Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд до Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області (а.с.66, 67).
Рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2024 року задоволено частково позовні вимоги АТ КБ “Приватбанк». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 25 лютого 2021 року в розмірі 97 357 грн. 16 коп., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 958 грн. 02 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ “Приватбанк» просять рішення суду від 01 листопада 2024 рокускасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог АТ КБ “Приватбанк» в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У справі встановлено, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ “Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг б/н від 25 лютого 2021 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.34-43).
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг» та “Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідач допустив неналежне виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
З наданого банком розрахунку заборгованості та банківської виписки по рахунку вбачається, відповідач має заборгованість перед банком, що утворилася станом на 29 серпня 2024 року, у розмірі 120 434 грн. 57 коп., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту - 97 357 грн. 16 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 23 077 грн. 41 коп. (а.с.18-23, 24-33).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
Банк, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25 лютого 2021 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід'ємну частину спірного договору.
Слід зазначити, у заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг б/н від 25 лютого 2021 року вказано розмір відсотків за користування кредитними коштами, строк та порядок погашення кредитної заборгованості, але наявні умови кредитування зазначені для декількох видів кредитних карток - «Універсальна», «Універсальна GOLD».
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того який саме вид кредитної картки отримав відповідач та які умови кредитування застосовував банк під час нарахування заборгованості за відсотками.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості також неможливо встановити, які умови кредитування узгоджені між сторонами.
Таким чином, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи, наданий банком Витяг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» (далі - Закон).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Таким чином, позовні вимоги банку в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками є недоведеними фактом досягнення сторонами домовленості про їх розмір.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ “Приватбанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 23 077 грн. 41 коп. за недоведеністю.
Доводи апеляційної скарги АТ КБ “Приватбанк» про доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками є необґрунтованими належними доказами у справі.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду в оскарженій частині, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції в оскарженій частині .
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в оскарженій частині в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду в оскарженій частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2024 року в оскарженій частині - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 квітня 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В.Свистунова