Провадження № 22-ц/803/3497/25 Справа № 210/4189/24 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
22 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 210/4189/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.,
суддів Зубакової В.П., Корчистої О.І.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 року, яке ухвалено суддею Літвіненко Н.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
В липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 01 травня 2001 року по 27 грудня 2023 року він працював на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь», ВАТ Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» тобто 22 роки 11 місяців здійснював трудову діяльність у шкідливих умовах - в наслідок чого отримав хронічні професійні захворювання.
Відповідно до довідок профпатологичної МСЕК у позивача встановлено професійне захворювання: Радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6. С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта. стійким больовим і м?язово-тонічним синдромами. периферичним нейросудинним синдромом. часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ІФ другого ступеня). остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня). парезу розгиначів лівої стопи. М54.1.
На підставі санітарно гігієнічної характеристики умов праці № ПС/1/1628-24 від 23.01.2024 року, умови праці кріпильника (підземного) прохідницької дільниці шахтоуправління з підземного видобутку руди (на правах шахт) гірничого департаменту ПУБЛІЧНОГО ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_1 відносяться: за вмістом пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); за рівнем шуму - до 3 класу 3 ступеня (шкідливі): за показниками мікроклімату - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі); за показниками світлового середовища - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); за показниками важкості праці - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); за показниками напруженості праці - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі). Загальна оцінка: умови праці відносяться до 3 класу 3 ступеня (шкідливі).
За виявленим професійним захворюванням складено Акт П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30 квітня 2024 року.
Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання п. 17 професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи кріпильником (підземним) прохідницької дільниці шахтоуправління з підземного видобутку руди (на правах шахт) гірничого департаменту ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в період з 01 травня 2001 року по 27 грудня 2023 року. ОСОБА_1 проводив комплекс робіт кріплення гірничих виробок. доставки матеріалів, виявляв та усував несправності кріплення гірничих виробок, що виникли під час роботи.
Під час виконання своїх трудових обов'язків та враховуючи професійний маршрут на підприємстві на ОСОБА_1 діяв шкідливий виробничий фактор такий як важкість праці.
Відповідно до п. 17 акту причинами професійного захворювання: важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила до 36 кг. при нормативному значенні до 30 кг, робоча поза: незручна 34 % робочої зміни при нормативному значенні до 25 %, нахили тулуба (вимушені, більше 30 кількість за зміну: 160 разів за зміну при нормативному значенні 51-100 разів за зміну.
Позивач зазначає, що втратив своє здоров'я та працездатність і набув професійне захворювання внаслідок роботи тривалий час у шкідливих умовах кріпильником (підземним) прохідницької дільниці шахтоуправління з підземного видобутку руди (на правах шахт) гірничого департаменту ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Зазначає , що внаслідок отримання професійного захворювання не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується.
Позивач внаслідок професійного захворювання відчуває задишку, загальну слабкість, кашель, болі за грудиною, зниження суху, шум у вухах, стійкій біль та обмеження рухів у шийному та поперековому відділах хребта, порушену ходу, заніміння кінцівок. Через стан здоров'я він вимушений періодично проходити стаціонарне лікування, йому протипоказана важка праця, довга хода, переохолодження. Позивач не має можливості повноцінно рухатися, відпочивати, має порушення сну, через що відчуває фізичний дискомфорт, перебуває в знервованому стані, не має можливості вести активний спосіб життя, виконуючи звичну роботу по дому, допомагати родині.
У зв'язку з наведеним вище позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування моральної шкоди 350 000 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 250 000 грн без урахування податків та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 2 500 грн.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач протягом двадцяти двох років роботи позивача у важких умовах не вживав жодних заходів щодо вдосконалення та полегшення умов моєї праці, не виконував вимог норм ст. ст. 153, 158 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», що призвело до втрати мною здоров'я, чим завдана моральна шкода.
Судом першої інстанції не враховано, що внаслідок втрати професійної працездатності, позивач відчуває задишку, загальну слабкість, кашель, болі за грудиною, зниження суху, шум у вухах, стійкій біль та обмеження рухів у шийному та поперековому відділах хребта, порушену ходу, заніміння кінцівок. Через стан здоров'я він вимушений періодично проходити стаціонарне лікування, йому протипоказана важка праця, довга хода, переохолодження. Позивач не має можливості повноцінно рухатися, відпочивати, має порушення сну, через що відчуває фізичний дискомфорт, перебуває в знервованому стані, не має можливості вести активний спосіб життя, виконуючи звичну роботу по дому, допомагати родині.
Просить врахувати судову практику суду апеляційної інстанції в аналогічних справах.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» просить змінити рішення суду першої інстанції зменшивши стягнутий судом першої інстанції розмір моральної шкоди з 250 000 грн до 125 000 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об'єктивним явищем. Нормативними актами з охорони праці передбачаються заходи для максимально можливої нейтралізації дії шкідливих чинників, але не встановлюється заборон на проведення робіт у шкідливих умовах праці.
Виробнича діяльність підприємства, яке використовує працю робітників у шкідливих умовах праці не є протиправною за умови дотримання роботодавцем гарантій з прав працівників на охорону праці.
Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. На ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», відповідно до вимог чинного законодавства, повсякчас застосовуються заходи щодо полегшення умов праці шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва.
Сума компенсації моральної шкоди є необґрунтованою, завищеною та не відповідає тяжкості та характеру шкоди про наявність якої стверджує позивач.
Суд першої інстанції, при постановленні оскаржуваного рішення, не врахував наведені доводи відповідача та задовольнив позовні вимоги в розмірі 250 000 грн, що перевищує розмір задоволених позовних вимог в аналогічних справах, а отже оскаржуване рішення не відповідає вимогам розумності та справедливості.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Судом установлено та з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 з 01 травня 2001 року по 27 грудня 2023 року працював на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь», ВАТ Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» тобто 22 роки 11 місяців, у шкідливих умовах.
Відповідно до довідок профпатологичної МСЕК у позивача встановлено професійне захворювання: Радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6. С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта. стійким больовим і м?язово-тонічним синдромами. периферичним нейросудинним синдромом. часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ІФ другого ступеня). остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня). парезу розгиначів лівої стопи. М54.1.
На підставі санітарно гігієнічної характеристики умов праці № ПС/1/1628-24 від 23 січня 2024 року, умови праці кріпильника (підземного) прохідницької дільниці шахтоуправління з підземного видобутку руди (на правах шахт) гірничого департаменту ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_1 відносяться: за вмістом пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); за рівнем шуму - до 3 класу 3 ступеня (шкідливі): за показниками мікроклімату - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі); за показниками світлового середовища - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); за показниками важкості праці - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); за показниками напруженості праці - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі).
Загальна оцінка: умови праці відносяться до 3 класу 3 ступеня (шкідливі).
За виявленим професійним захворюванням складено Акт П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30 квітня 2024 року.
Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання п. 17 професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи кріпильником (підземним) прохідницької дільниці шахтоуправління з підземного видобутку руди (на правах шахт) гірничого департаменту ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в період з 01 травня 2001 року по 27 грудня 2023 року ОСОБА_1 проводив комплекс робіт кріплення гірничих виробок. доставки матеріалів, виявляв та усував несправності кріплення гірничих виробок, що виникли під час роботи.
Під час виконання своїх трудових обов'язків та враховуючи професійний маршрут на підприємстві на ОСОБА_1 діяв шкідливий виробничий фактор такий як важкість праці.
Відповідно до п. 17 акту причинами професійного захворювання: важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила до 36 кг. при нормативному значенні до 30 кг, робоча поза: незручна 34 % робочої зміни при нормативному значенні до 25 %, нахили тулуба (вимушені, більше 30° кількість за зміну: 160 разів за зміну при нормативному значенні 51-100 разів за зміну.
Позивач втратив своє здоров'я та працездатність і набув професійне захворювання внаслідок роботи тривалий час у шкідливих умовах кріпильником (підземним) прохідницької дільниці шахтоуправління з підземного видобутку руди (на правах шахт) гірничого департаменту ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Згідно з довідкою МСЕК серія 12 ААА № 130051, та серія 12ААГ № 573687 09 липня 2024 року позивачу первинно встановлено 60 % втрати професійної працездатності безстроково та третя група інвалідності безстроково по професійному захворюванню радикулопатія.
Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, наглядом у сімейного лікаря та санаторно - курортного лікування.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки травму отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язано з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманами професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває незручності в зв'язку з отриманами професійними захворюваннями.
В даному випадку, позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами доведено, як факт ушкодження його здоров'я на виробництві при виконання трудових обов'язків, так і завдання йому у зв'язку з цим моральної шкоди.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачеві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, тобто ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманої позивачем травми, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 60% та визнання людиною з інвалідністю третьої групи, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманням ним професійних захворювань правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманих позивачем професійних захворювань, що спричинили повну втрату ним професійної працездатності, визнання позивача особою з інвалідністю ІІІ групи до 01 серпня 2027 року, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 250 000 грн.
Отже, з урахування того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 60 % та визнано людиною з інвалідністю ІІІ групи, що безумовно тягне за собою зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди (250 000 грн) відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційних скарг, як позивача, так і відповідача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 22 квітня 2025 року.
Головуючий:
Судді: