Провадження № 22-ц/803/1363/25 Справа № 214/5059/20 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
22 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Корчистої О.І.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР»
третя особа Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року у цивільній справі № 214/5059/20, ухвалене суддею Ткаченком А.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 24 вересня 2024 року,
У липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ТОВ Сітісервіс-КР» матеріальної шкоди у розмірі 34 868,80 грн спричиненої затопленням його квартири по АДРЕСА_1 та 20 000,00 грн. моральної шкоди, посилаючись на аварію в системі центрального опалення на технічному поверсі, внаслідок якої 15.04.2020 відбулося залиття стелі кімнати та стелі спальні його квартири.
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що він є власником квартири АДРЕСА_2 . 15 квітня 2020 року у його квартирі сталося залиття стелі кімнати та стелі спальні.
Відповідно до акту про залиття, складеного комісією представників ТОВ «Сітісервіс-КР» від 16.04.2020, причиною залиття є прорив трубопроводу центрального опалення, розташованого на горищному приміщенні.
Згідно з актом мешканців будинку від 26.04.2020, 15 квітня 2020 року відбулася аварія в системі центрального опалення на технічному поверсі, після якого відбулося затоплення житлового приміщення квартири АДРЕСА_3 , пошкоджено перекриття між технічним поверхом та квартирою АДРЕСА_3 , що призвело до його часткового обвалювання та було пошкоджено покриття підлоги, меблі та побутова техніка власника квартири.
Вважає, що внаслідок невиконання умов договору № 0606/03-18 від 30.05.2018 про надання послуг з управління будинком відповідачем, відбувся прорив трубопроводу центрального опалення, розташованого на горищному приміщенні будинку, внаслідок чого відбулося затоплення його квартири, чим завдано збитку згідно висновку експертного дослідження від 23.06.2020 в розмірі 33 458,24 грн., а вартість ремонтних робіт, проведення яких необхідно для усунення наслідків затоплення становить 34 868,80 грн., які він і просить стягнути на свою користь.
Крім того, внаслідок залиття квартири він зазнав значної емоційної напруги та стресу, зокрема, був позбавлений належних умов проживання та санітарно-гігієнічних умов, доступ до його квартири став вільним через технічний поверх внаслідок обвалення стелі, що призвело до того, що він не може залишити власне помешкання без нагляду, що спричинило моральну шкоду, яку він оцінює в 20 000,00 грн та просить стягнути її з відповідача на свою користь.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої затопленням квартири, суму в розмірі 34 868 (тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят вісім) гривень 80 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп. та у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору суму у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. і по сплаті за експертне дослідження суму в розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 коп.
Також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» в повному обсязі.
Вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права, оскільки відповідачем було дотримано усіх вимог, які висуваються до управителя багатоквартирного будинку чинним законодавством та безпосередньо украденим договором із співвласниками. Жодних претензій щодо отриманих послуг до ТОВ «Сітісервіс-КР» не надходило. Надання послуг для мешканців зазначеного будинку здійснюється якісно, безперебійно та в повному обсязі. Посилання на неналежне виконання умов договору з боку відповідача не відповідає дійсності, оскільки на думку апелянта позивач не надав жодного доказу з цього приводу.
Вказує на те, що залиття квартири ОСОБА_1 сталося внаслідок перевищення тиску теплоносія в зовнішньому магістральному трубопроводі АТ «Криворізька теплоцентраль», у зв'язку з чим виникли течі трубопроводу центрального опалення.
Також апелянт вважає, що відсутній будь-який причинно-наслідковий зв'язок між діями чи бездіяльністю відповідача та шкодою завданою позивачеві.
30 січня 2025 року від адвоката Миксимова Романа Ігоровича, який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представника просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісерві-КР» залишити без задоволення, а рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року - залишити без змін.
Зазначає, що відсутність претензій та зауважень щодо роботи відповідача з обслуговування будинку позивача не спростовує факту пориву трубопроводу центрального опалення, розташованого на горищному приміщенні будинку. Відповідно до Договору, саме відповідач зобов'язаний перевіряти стан трубопроводу та утримувати його в належному стані.
Вважає розмір моральної шкоди значно заниженим, з урахуванням інфляції за п'ять років розгляду справи, та з урахуванням того, що позивача позбавили належних умов проживання.
Від представника третьої особи на адресу суду апеляційної інстанції надіслані через систему «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, в яких представник зазначає, що у відповідача відсутній акт підписаний з боку АТ «Криворізька теплоцентраль» щодо готовності теплового господарства до роботи в опалювальному періоді, необхідні заходи не були виконані у повному обсязі , про що свідчить Додаток 6, який мається в матеріалах справи. Внаслідок цього, ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» на адресу АТ «Криворізька теплоцентраль» був наданий гарантійний лист від 09.10.2019 вих. № 1191 (Додаток 7, який мається в матеріалах справи ), відповідно до якого ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» гарантувало забезпечення безпечної експлуатації системи тепло споживання з недоліками, що були виявлені під час підготовки теплового господарства до ОЗП 2019-2020 рр. по ряду житлових будинків, у т. ч. по житловому будинку за адресою: АДРЕСА_4 .
У зв'язку з чим, просить у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.09.2024 у цивільній справі № 214/5059/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири - відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, доводів відзиву на апеляційну скаргу, та додаткових пояснень за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на житло від 23.11.1999 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.09.2020, є власником квартири АДРЕСА_2 .
15 квітня 2020 року відбулося затоплення квартири позивача.
Згідно акту від 16 квітня 2020 року (том 1 а.с. 12), складеного представниками ТОВ «Сітісервіс-КР», причиною залиття є порив трубопроводу центрального опалення, розташованого на горищному приміщенні, під час відключення теплоносія 15.04.2020 відповідно до телефонограми АТ «Криворізька теплоцентраль» від 13.04.2020 за № 30. Виникнення течі трубопроводу ц/о сталося внаслідок перевищення тиску теплоносія в зовнішньому магістральному трубопроводі АТ «КТЦ». Даний випадок зафіксовано актом заміру тиску в житлових будинках АДРЕСА_5 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_6 . Теча трубопроводу була усунута негайно після отримання звернення кв. АДРЕСА_3 .
Згідно висновку № 47/20 експертного будівельно-технічного дослідження, складеного 23.06.2020 судовим експертом Ткаленко О.М., вартість ремонтно-будівельних робіт (відновлювального ремонту), проведення якого необхідне в квартирі АДРЕСА_2 , для усунення недоліків затоплення, складає 34 868,80 грн. Розмір матеріальної шкоди, спричиненої затопленням квартири АДРЕСА_2 складає 33 458,24 грн. (том 1 а.с. 58-77).
ТОВ «Сітісервіс-КР» являється управителем будинку АДРЕСА_4 та зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг, здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.
Затоплення квартири ОСОБА_1 сталося через порив трубопроводу центрального опалення, розташованого на горищному приміщенні будинку АДРЕСА_4 під час відключення теплоносія 15.04.2020.
Залиття квартири, власником якої є позивач, з вини відповідача підтверджується наданими до суду письмовими доказами АТ «Криворізька теплоцентраль», відповідно до яких тиск теплоносія станом на 15.04.2020 о 08-00 у подавальному трубопроводі за адресою: АДРЕСА_4 , не перевищував регламентований підприємством.
На підставі рішення виконкому Криворізької міської ради від 23.03.2020 № 168, роботу котла ст. № 6-1 районної котельні № 6, у зв'язку із закінченням опалювального сезону 2019-2020, завершено 15.04.2020 о 06.00. Роботу мережевого насосу № 1 районної котельні № 6 у зв'язку із закінченням опалювального сезону 2019-2020 р.р. завершено 15.04.2020 о 07.50. Роботу мережевого насосу № 3 районної котельні № 6 у зв'язку із закінченням опалювального сезону 2019-2020 р.р. завершено 15.04.2020 об 11.35.
Відповідно до акту та схеми розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності сторін, теплова мережа після зовнішнього зрізу будівлі (по напряму подачі теплоносія на житловий будинок) знаходиться в зоні відповідальності обслуговуючої компанії (ТОВ «Сітісервіс-КР»).
При цьому судом першої інстанції вірно прийнято до уваги, що у ТОВ «Сітісервіс-КР» підписаного з боку АТ «Криворізька теплоцентраль» акту готовності теплового господарства до роботи в опалювальному періоді, передбачені Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж та Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду, організаційно-технічні заходи щодо підготовки теплового господарства до опалювального періоду 2019-2020 р.р. не були виконані в повному обсязі, внаслідок цього ТОВ «Сітісервіс-КР» на адресу АТ «Криворізька теплоцентраль» був надісланий гарантійний лист від 09.10.2019 вих. № 1191, відповідно до якого ТОВ «Сітісервіс-КР» гарантувало забезпечення безпечної експлуатації системи теплоспоживання з недоліками, що були виявлені під час підготовки теплового господарства до ОЗП 2019-2020 р.р. по ряду житлових будинків, у т.ч. по житловому будинку за адресою: АДРЕСА_4 (том 1 а.с. 194-204).
Доказів на спростування відсутності протиправності та вини, а також розміру завданої позивачу майнової шкоди, ТОВ «Сітісервіс-КР» не надало.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення заподіяної шкоди.
Постановляючи рішення суд повно та всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, що були підтверджені доказами та були досліджені.
Згідно п.14 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Відповідно до п.12 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45, балансоутримувач житлового будинку або уповноважена ним особа несе відповідальність перед власником, наймачем (орендарем) приміщення житлового будинку в разі: ненадання або надання не в повному обсязі послуг, що призвело до збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю,- шляхом відшкодування збитків.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу №76 від 17.05.2005 року встановлено, що Управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору. До внутрішньобудинкових систем відносяться мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які розміщені в межах будинку, споруди, системи протипожежного захисту.
Відповідно до абз.4 п.3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 року №1198, межею балансової належності (відповідальності) є межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем.
У пунктах 8, 9 частини другої статті 19 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 212/7628/21 (провадження № 61-7265св22) зазначено, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц)».
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Так, ТОВ «Сітісервіс-КР» являється управителем будинку АДРЕСА_4 та зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг, здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 виходив з того, що позивачу дійсно були завдані емоційні стрес та напруга, як наслідок пошкодженого житла через затоплення. Саме цей факт призвів до позбавлення санітарно-гігієнічних та належних умов проживання позивача, що створило йому нервові переживання та негативно впливало на відносини з оточуючими.
Враховуючи викладене, судом вірно встановив суму 5 000,0 грн відшкодування позивачу моральної шкоди.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача в частині незаконного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» на користь держави судового збору у сумі 840,80 грн, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову, зокрема у разі об'єднання суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру: про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 34868,80 грн; та моральної шкоди у розмірі 20000 грн, що разом складає 54868,80 грн, у зв'язку з чим з відповідача має бути стягнутий судовий збір у розмірі 840,80 грн, з урахуванням ціни позову.
Проте судом першої інстанції помилково встановлено, що позивачем заявлялась вимога немайнового характеру щодо відшкодування моральної шкоди, та стянуто судовий збір з відповідача на користь держави у розмірі 840,80 грн, що підлягає скасуванню.
Таким чином, суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір за вимогу немайнового характеру, яка позивачем не була заявлена у позові.
Виходячи з наведеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 840,80 грн, в іншій частині рішення суду є законним, обґрунтованим та постановленим з дотриманням вимог чинного законодавства.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, дослідив обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, такі висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню лише в частині помилково стягнутого судового збору з відповідача на користь держава, в іншиму - рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» - задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у сумі 840,80 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 22 квітня 2025 року.
Головуючий Я.М.Бондар
Судді В.П.Зубакова
О.І.Корчиста