Провадження № 22-ц/803/4806/25 Справа № 171/169/24 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
22 квітня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 171/169/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Дабіжа Олена Анатоліївна, на заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року, яке ухвалено суддею Ткаченком А.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 18 листопада 2024 року, -
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку майна у спільному майні подружжя.
Позов мотивовано тим, що з 15 жовтня 2010 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який рішенням суду від 21 листопада 2023 року, у справі № 214/7504/23, між ними розірвано.
08 січня 2022 року сторонами було придбано автомобіль марки Nissan Qashqai VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, однак, 06 квітня 2023 року відповідачем вказаний транспортний засіб, який є спільною сумісною власністю подружжя, було продано без її згоди, як іншого з подружжя.
Згідно звіту про експертну оінку від 15.12.2023, загальна вартість вказаного транспортного засобу становить 588 000,00 грн.
Посилаючись на на факт придбання спірного автомобіля в період шлюбу та відчуження його відповідачем без згоди іншого з подружжя, позивачка просила суд: стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію вартості частки автомобіля Nissan Qashqai, 2016 року випуску, в сумі 294 000,00 грн.
Заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки транспортного засобу Nissan Qashqai VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, в сумі 294 000 гривень 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 940 гривень 00 коп. та у рахунок відшкодування витрат, понесених за складення звіту про оцінку майна в сумі 2 000 гривень 00 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Дабіжа О.А., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив достовірність вартості спільного майна та без належної оцінки прийняв висновок експерта, наданий позивачкою. Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» передбачено, що замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки. Судом не враховано, що в матеріалах справи міститься відповідь ТСЦ МВС №1248 від 12 грудня 2023 року за № 31/29-1248-4Аз-2023, згідно якої 06 квітня 2023 року в ТСЦ МВС № 1248 на підставі договору купівліпродажу, укладеному в ТСЦ № 1248/2023/3749887 від 06 квітня 2023 року, було проведено перереєстрацію транспортного засобу Nissan Qashqai VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, об'єм двигуна 1461 куб.см., на ОСОБА_3 . Тобто, саме ОСОБА_3 є належним замовником оцінки майна, так як вона є власником зазначеного майна, а не позивачка. При цьому, сама оцінка не відповідає вимогам Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою КМУ від 10 вересня 2003 року № 1440.
Під час розгляду справи позивачка не надала доказів, що зазначений автомобіль було продано без її згоди, у зв'язку з чим, суд дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2 розпорядився спільним автомобілем на власний розсуд без повідомлення та згоди позивачки ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу та бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, виникають об'єктивні труднощі у забезпеченні належного та оперативного зв'язку представника з ним. Це, у свою чергу, ускладнює ефективний захист його прав та інтересів у рамках судового процесу, що створює труднощі у реалізації принципу змагальності сторін, передбаченого ЦПК України. Адвокат Дабіжа О.А. зверталась із клопотаннями про відкладення судового засідання, також було зазначено про намір звернутись із клопотанням про зупинення провадження на час проходження військової служби, що передбачається процесуальним законодавством України, однак, не було враховано судом першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дабіжу О.А., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Палішеву Н.О., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 15 жовтня 2010 року перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 5 - копія свідоцтва), який рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2023 року у справі № 214/7504/23 між ними розірвано (а.с. 6 - копія рішення).
Під час перебування сторін у шлюбі, сторони у справі набули у власність автомобіль марки Nissan Qashqai VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, об'єм двигуна 1461 куб.см., на підставі договору купівлі-продажу, укладеного СГ № 22-01-09 від 22 листопада 2021 року. 08 січня 2022 року в ТСЦ МВС № 1248 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на вказаний транспортний засіб, що підтверджується відповіддю Територіального сервісного центру МВС № 1248 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях від 20 грудня 2023 року за № 31/29-1248-5Аз-2023 (а.с. 8-9).
Із відповіді ТСЦ МВС №1248 від 12 грудня 2023 року за № 31/29-1248-4Аз-2023 встановлено, що 06 квітня 2023 року в ТСЦ МВС № 1248, на підставі договору купівлі-продажу, укладеному в ТСЦ № 1248/2023/3749887 від 06 квітня 2023 року було проведено перереєстрацію транспортного засобу Nissan Qashqai VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, об'єм двигуна 1461 куб.см., на ОСОБА_3 (а.с. 7).
Згідно звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «Кето Груп», який є сертифікованим суб'єктом оціночної діяльності, ринкова вартість об'єкта оцінки Nissan Qashqai, державний номер НОМЕР_2 , 2016 року випуску, станом на дату оцінки 15.12.2023 з урахуванням ПДВ, технічного стану, умов зберігання, комплектації, становить 588 000,00 грн. (а.с. 12-27 - копія звіту).
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки транспортного засобу Nissan Qashqai VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, в сумі 294 000,00 грн., суд першої інстанції виходив із того, що вибуття у квітні 2023 року із спільної сумісної власності подружжя транспортного засобу у власність ОСОБА_3 відбулось поза волею позивачки, а кошти використані не в інтересах сім'ї.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини третьої статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Отже, за змістом зазначених норм матеріального права належність подружжю майна, придбаного за час шлюбу за спільні кошти подружжя, на праві спільної сумісної власності законодавством презюмується, якщо інше не встановлено судом при розгляді справи.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружинин та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (стаття 70 СК України).
Згідно частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім"ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною четвертою статті 65 СК України визначено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
За таких обставин, один із подружжя може вимагати від іншого 1/2 частину вартості майна, яке відчужене в період зареєстрованого між ними шлюбу в тому випадку, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як закріплено в ч. 2 ст. 76 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).
Як встановлено судом, транспортний засіб Nissan Qashqai VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, об'єм двигуна 1461 куб.см., відчужено відповідачем ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 (а.с. 7), тобто близької йому особи, та, з огляду на відсутність доказів наявності згоди дружини на таке відчуження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_2 відчужив автомобіль, що є спільною сумісною власністю подружжя, без згоди дружини ОСОБА_1 .
Доказів про те, що кошти від продажу автомобіля відповідач ОСОБА_2 використав в інтересах сім'ї, він суду не надав та навіть не зазначив, як саме розпорядився грошовими коштами.
З огляду на наведене, правильним є висновок суду, що позивачка має право на грошову компенсацію у розмірі половини вартості відчуженого майна в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
Визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 частини вартості спірного автомобіля, суд виходив із Звіту про оцінку майна від 15 грудня 2023 року, складеного ТОВ «Кето Груп».
Доводи відповідача про те,що судом невірно визначено вартість спірного автомобіля, колегією суддів до уваги не приймаються.
Так, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц (провадження № 61-10442св18), від 09 грудня 2020 року у справі № 301/2231/17 (провадження № 61-5392св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 402/849/18 (провадження № 61-8383св19), в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
- у справі № 755/20923/14-ц: при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна;
- у справі № 127/7029/15-ц: у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні;
- у справі № 301/2231/17: у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання її згоди, тому має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості, визначену відповідно до висновку (акта) експертної оцінки, за яким вартість транспортного засобу становить 132 500,00 грн;
- у справі № 402/849/18: у разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Визначаючи розмір компенсації вартості частки автомобіля, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що у договорі купівлі-продажу автомобіля визначена вартість його продажу. Водночас суди не врахували, що у договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов'язаний був врахувати дійсну його вартість. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Звертаючись до суду з позовом, позивач на обґрунтування вартості спірного автомобіля надала звіт про оцінку майна, за яким середня ринкова вартість транспортного засобу становить 489530,00 грн. Відповідач на спростування розміру ринкової вартості автомобіля інших доказів суду не надав, не звертався із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, не надав суду заперечень щодо звіту про оцінку транспортного засобу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що саме ці обставини, з'ясовані судами на підставі звіту, підлягали врахуванню ними під час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя.
Визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 частини вартості автомобіля, суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя, визначається виходячи з ринкової вартості, вказаного у Звіті про оцінку майна від 15 грудня 2023 року, що відповідає правовому висновку, викладеному, зокрема у вищенаведеній постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).
Відповідач, на спростування розміру ринкової вартості автомобіля, інших доказів суду не надав, не звертався із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, а тому колегія суддів дійшла висновку, що саме ці обставини, з'ясовані судом першої інстанції на підставі вказаного звіту, підлягали врахуванню судом під час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя.
Виходячи зі встановлених обставин, на підставі наданих сторонами доказів, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що спірний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності сторін, а його відчуження одним з подружжя, ОСОБА_2 без згоди іншого з подружжя ОСОБА_2 відбулося не в інтересах сім'ї, тому половина вартості автомобіля, яка визначена шляхом дослідження спеціаліста, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про те, щовідповідач ОСОБА_2 проходить військову службу та бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, та адвокат Дабіжа О.А. зверталась із клопотаннями про відкладення судового засідання, також було зазначено про намір звернутись із клопотанням про зупинення провадження на час проходження військової служби, що передбачається процесуальним законодавством України, оскільки, як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Дабіжа О.А. неодноразово зверталися до суду із клопотаннями про відкладення справи (а.с. 61 - 12 липня 2024 року, а.с. 70 - 29 серпня 2024 року, а.с. 93 - 11 жовтня 2024 року, а.с. 121 - 12 листопада 2024 року), однак, жодного клопотання про зупинення провадження у справі ними до суду першоої інстанйії не було подано.
Слід зазначити, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Дабіжа О.А., про зупинення провадження у справі, у зв?язку з тим, що довідка про безпосередню участь ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України видана 31 березня 2025 року та в ній відсутня інформація щодо його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України після 28 лютого 2025 року.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 не був позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи через свого представника - адвоката Дабіжу О.А., що ним й було реалізовано під час звернення до суду із численними клопотаннями про відкладення судового засідання.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Дабіжа Олена Анатоліївна, - залишити без задоволення.
Заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 23 квітня 2025 року.
Головуючий:
Судді: