Провадження № 22-з/803/246/25 Справа № 176/722/24 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
22 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів: Єлізаренко І.А., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Дениса Юрійовича про ухвалення додаткового рішення
у справі за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»
на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року та на додаткове рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна»), ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17 грудня 2023 року о 13 год. 00 хв. у місті Жовті Води ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen T4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній автодорозі по вулиці Івана Богуна при виїзді на нерегульоване перехрестя з вулиці Івана Франка, не надав перевагу у русі автомобілю марки «Renault Megan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній автодорозі та скоїв з ним зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні ушкодження.
Постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 січня 2024 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Станом на дату ДТП відповідальність власника транспортного засобу марки «Volkswagen T4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна».
29 січня 2024 року судовим експертом Крутінь В.І. було складено висновок № 2851 по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ, згідно з яким розмір збитку, нанесеного позивачу внаслідок ДТП складає 184 766,00 грн. Під час огляду судовим експертом транспортного засобу був присутній лише представник страхової компанії.
Страховою компанією було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 91 320,55 грн. за реквізитами, що були вказані в заяві про виплату страхового відшкодування. Розмір страхового відшкодування було зменшено на розмір франшизи - 3 200,00 грн., що передбачений пунктом 5 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
14 лютого 2024 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» частково сплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 91 270,55 грн.
Посилаючись на положення статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач вважав, що загальна сума страхового відшкодування становить 155 709,60 грн. (190 049,60 грн. вартість транспортного засобу до ДТП - 31 140,00 грн. вартість транспортного засобу після ДТП - 3 200,00 грн. франшиза).
Таким чином, залишок невиплаченого страхового відшкодування становить 64 389,05 грн.
Також позивач вважав, що відповідачем ОСОБА_2 має бути відшкодована йому сума франшизи в розмірі 3 200,00 грн. та 20 000,00 грн. заподіяної моральної шкоди, яка проявляється у душевних стражданнях, пов'язаних з фізичним знищенням належного йому транспортного засобу внаслідок винних дій відповідача.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на його користь страхове відшкодування в розмірі 64 389,05 грн. та витрати на оплату експертного дослідження в розмірі 8 000,00 грн., а всього - 72 389,05 грн., а з ОСОБА_2 на його користь франшизу в розмірі 3 200,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн., а всього - 23 200,00 грн., а також судові витрати.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 64 389,05 грн., витрати на оплату експертного дослідження в розмірі 8 000,00 грн. та судові витрати в розмірі 15 607,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 3 200,00 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. та судові витрати в розмірі 4 539,50 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Євроінс Україна» залишено без задоволення. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року та додаткове рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року в оскаржуваних частинах залишено без змін.
31 березня 2025 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Д.Ю. про ухвалення додаткового рішення, яка обґрунтовувалась тим, що судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Сторони, належним чином сповіщені про день та час розгляду справи у судове засідання не з"явились. Від представника заявника , позивача у справі, адвоката Ковальчука Д.Ю. надійщла заява про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заяву слід задовольнити частково та ухвалити у справі додаткове судове рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 3 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).
Встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу адвокат Ковальчук Д.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надав: ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1370640 від 18 березня 2025 року; договір про надання правничої допомоги від 18 березня 2025 року; акт приймання наданої правничої допомоги від 26 березня 2025 року (а.с.194,196-198 т.2).
Згідно пункту 5.1 договору про надання правничої допомоги від 18 березня 2025 року вартість правничої допомоги адвоката, що визначена пунктом 1.1 даного договору становить 10 000,00 грн., виходячи з вартості 1 години - 1 000,00 грн.
В акті приймання наданої правничої допомоги від 26 березня 2025 року адвокат Ковальчук Д.Ю. навів види правничої допомоги, які були надані, а саме: аналіз апеляційної скарги, підготовка, підписання та подання відзиву на апеляційну скаргу - 9 000,00 грн. (витрачено 9 год.); участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 25 березня 2025 року - 1 000,00 грн. (витрачено 1 год.), всього на суму 10 000,00 грн. Також, підписанням цього акту сторони підтвердили, що не мають претензій одна до одної.
Однак, як зазначив у поданій заяві адвокат Ковадьчук Д.Ю., станом на дату подання даної заяви, витрати на професійну правничу допомогу не оплачені позивачем (т.2.а.с.192).
Отже, зазначене підтверджує фактичне отримання позивачем ОСОБА_1 послуги та відсутність понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Аналогічна позиція відображена в постанові Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Заяви про зменшення цих витрат відповідач ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та його представник не подавали, хоча були повідомлені про розгляд справи, що підтверджується довідкою про отримання документів в Електронному суді (а.с.207 т.2).
Разом з тим, колегія суддів враховує, що суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в пункті 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Тому, виходячи з положень частини третьої статті 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання відзиву на апеляційну скаргу, участі представника позивача у судовому засіданні 25 березня 2025 року дистанційно в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (тривало 15 хвилин) та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів вважає, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. є завищеними.
Зокрема колегія суддів звертає увагу, що предметом апеляційного розгляду справи було стягнення з відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь позивача ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 64 389,05 грн., витрат на оплату експертного дослідження в розмірі 8 000,00 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн., тобто справа є малозначною та незначної складності.
Крім того, колегія суддів зауважує, що правова позиція сторін, зокрема позивача, інтереси якого, як в суді першої так і апеляційної інстанції, представляв адвокат Ковальчук Д.Ю., була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи, адвокат був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають, оскільки приймав учать у справі в суді першої інстанції, тому ознайомлення із апеляційною скаргою та складання відзиву на неї становлять собою дії, які не потребують об'єктивної та нагальної необхідності для адвоката вивчати додаткові джерела права та інші обставини, тому, підготовка та ведення даної справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
Також, адвокатом Ковальчуком Д.Ю. в акті приймання наданої правничої допомоги від 26 березня 2025 року було зазначено такий вид наданої правничої допомоги як аналіз апеляційної скарги ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на додаткове рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року, проте колегія суддів вважає, що такий вид правничої допомоги не потребує великого обсягу роботи та зусиль, враховуючи, що сам адвокат ініціював перед судом розгляд питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі, подавши відповідну заяву.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Д.Ю. про стягнення з відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» понесених витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції та ухвалити додаткове судове рішення у справі.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн., понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 141, 270, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Дениса Юрійовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ 22868348) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
В іншій частині вимог заяви - відмовити.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2025 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.А. Єлізаренко
М.О. Макаров