Провадження № 22-ц/803/2427/25 Справа № 216/4738/24 Суддя у 1-й інстанції - КУЗНЕЦОВ Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
23 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Остапенко В.О.
суддів - Зубакової В.П., Корчистої О.І.
сторони:
позивач Криворізька міська рада
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2024 року, яке ухвалено суддею Кузнецовим Р.О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
У липні 2024 року Криворізька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що у період з 01 січня 2022 року по 22 травня 2023 року відповідачка використовувала земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачувала, договір оренди з територіальною громадою міста Кривого Рогу не укладала, хоча земельна ділянка використовувалась відповідачкою для розміщення об'єкта нерухомого майна, що призвело до неотримання доходу від орендної плати за землю, який позивач отримав би у разі оформлення відповідачем, згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України, правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
На підставі наведеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради 53625,31 грн, як безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, внаслідок порушення земельного законодавства.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2024 року позовну заяву Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради безпідставно набуті грошові кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер: 1211000000:08:796:0012), у період з 01 січня 2022 року по 22 травня 2023 року в розмірі 53625,31 грн та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 3028,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильність оцінки доказів, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що наданий позивачем витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки не відповідає вимогам, встановленим п. 176 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ № 1051 від 17 жовтня 2012 року, через відсутність у ньому обов'язкового атрибуту - QR-коду, що містить інформацію про документ.
Відповідачці невідомий механізм визначення головним спеціалістом ГУ Держгеокадастр в Дніпропетровській області А.Дерій нормативної грошової оцінки земельної ділянки, особливо із врахуванням того, що в державному земельному кадастрі взагалі відсутні відомості про таку оцінку. Вважає, що наданий витяг, сфальсифікований.
В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 повторно наголошує, що витяг, яким позивач обґрунтував нормативну грошову оцінку земельної ділянки, не відповідає вимогам законодавства.
Від Криворізької міської ради, в інтересах якої діє ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, який позивач обґрунтовує тим, що витяг із технічної документації є належним доказом на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Наголошує, що витяг на який посилається позивач від 21 липня 2023 року було оформлено та видано відповідним відділом Держгеокадастру в паперовій формі, який відповідачка також мала можливість отримати самостійно для самостійного обрахунку плати за землю, проте вказаним способом не скористалася та безпідставно звинувачує позивача у фальсифікації доказів. Щодо посилань відповідачки про відсутність QR-коду, зазначає, що вищевказані вимоги дотримані і відповідний QR-код міститься на кожній сторінці витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24 травня 2024 року № НВ-0001275082024. Враховуючи викладене, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Згідно з частиною 13 статі 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України, у редакції чинній на час подання апеляційної скарги).
Зважаючи на те, що ціна позову становить 53 625,31 грн та не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_1 є власником комплексу будівель, за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером: 1211000000:08:796:0012, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, площею 0,5303 га, яка перебуває у комунальній власності м. Кривого Рогу, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 11-19).
Договір оренди вказаної земельної ділянки між сторонами по справі не укладався та право оренди відповідно до закону не реєструвалось.
Відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 20.07.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер: 1211000000:08:796:0012 складає 3540919,16 грн (а.с. 21).
Згідно з довідкою ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 24.05.2024 відповідач ОСОБА_1 в переліку орендарів у 2022-2023 роках, як орендар земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня (а.с. 20).
Рішенням Криворізької міської ради №523 від 26.05.2021 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. кривого Рогу, розроблену ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» ім. Ю.М. Білоконя» (а.с. 29).
Також, рішенням Криворізької міської ради №506 від 26.05.2021 встановлено ставки плати за землю та пільги із земельного податку на території м. Кривого Рогу, зокрема, ставка орендної плати, % від нормативної грошової оцінки земель міста для фізичних осіб згідно з цільовим використанням земель (код 03.15 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) становить 1,200% (а.с. 30-36).
Рішенням Криворізької міської ради №1140 від 26.01.2022 внесено зміни до рішення Криворізької міської ради №506 від 26.05.2021 в частині переліку платників плати за землю (а.с. 37).
Згідно з інформаційною довідкою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 для обчислення нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік використовується коефіцієнт індексації у розмір 1,051 (а.с. 28).
Згідно з розрахунком сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою площею 0,5303 га, з кадастровим номером: 1211000000:08:796:0012 під реконструкцію комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.01.2022 по 22.05.2023 становить 53625,31 грн (а.с. 8).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з розрахунком позивача, сума недоотриманих територіальною громадою грошових коштів у розмірі орендної плати за період з 01 січня 2022 року по 22 травня 2023 року, в порядку ст. 1212 ЦК України, складає 53625,31 грн, Вказаний розрахунок не спростований відповідачем, іншого розрахунку матеріали справи не містять. Причиною розбіжностей у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сформованого 10.08.2021 із витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 21.07.2023, є рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу», яке набуло чинності 01.01.2022 та яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу, розроблену Державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут міст «Дніпромісто» імені Ю.М. Білоконя». Відповідачка, зазначаючи про фальсифікований витяг з НГО, надає лише повідомлення про відмову в наданні відомостей в автоматичному режимі, при цьому, остання не позбавлена можливості отримати такі відомості в відповідному управлінні Держгеокадастру.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно ст. 7, 140 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю та інше.
Відповідно ст. 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Наведена норма кореспондується з приписами ст. 142-145 Конституції України, відповідно до яких до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, шляхом прийняття рішень. Права місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.
Криворізька міська рада, в силу ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, наділена повноваженнями представляти територіальну громаду міста Кривого Рогу та здійснювати від її імені і в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами, у тому числі вирішувати відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Статтею 2 ЗК України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Як унормовано ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю (п.«а» ч. 2 ст. 83 ЗК України).
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України: норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як визначено положеннями ст. 120 ЗК України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
За змістом ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному ст. 1212 ЦК України.
Положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна. Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Таким чином, обов'язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об'єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.
Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) та висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №201/2956/19 (провадження № 61-2105св20).
Як встановлено судом та не заперечується стороною відповідача, ОСОБА_1 є власником комплексу будівель, за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності м. Кривого Рогу.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізуються через право постійного користування або право оренди.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою на якій розташоване належне їй нерухоме майно, за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.
Оскільки відповідач не є власником спірної земельної ділянки та не може бути постійним землекористувачем, тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.
Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
При цьому, відповідач належні дії, спрямовані на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою після набуття нерухомого майна у власність, не вчинив, в той час як з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Протягом тривалого часу цього обов'язку відповідач не виконував, а отже без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником комплексу будівель, за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером: 1211000000:08:796:0012, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, площею 0,5303 га, яка перебуває у комунальній власності м. Кривого Рогу, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 11-19).
Договір оренди вказаної земельної ділянки між сторонами по справі не укладався та право оренди відповідно до закону не реєструвалось.
Згідно з довідкою ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 24.05.2024 відповідач ОСОБА_1 в переліку орендарів у 2022-2023 роках, як орендар земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня (а.с. 20).
У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (пункт 7.12. постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20).
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку землі»).
За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (стаття 20 Закону України «Про оцінку землі»).
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які містяться у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Подібний правовий висновок викладений у пункту 7.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, а також постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 910/8770/19.
Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, які містять інформацію щодо предмета спору
Вищевказане узгоджується із постановою Верховного Суду від 01 березня 2023 року справі № 751/1543/19.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 20 липня 2023 року, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер: 1211000000:08:796:0012 складає 3 540 919,16 грн (а.с. 21).
Судом першої інстанції при визначенні розміру сум, які підлягають стягненню з відповідачки за фактичне користування сформованою земельною ділянкою, на якій розміщене належне їй майно, вірно взято до уваги вищевказаний витяг, що містить достатні відомості про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що причиною розбіжностей у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сформованого 10 серпня 2021 року із витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 21 липня 2023 року, є рішення Криворізької міської ради від 26 травня 2021 року №523 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу», яке набуло чинності 01 січня 2022 року та яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу, розроблену Державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут міст «Дніпромісто» імені Ю.М. Білоконя», що підтверджується матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невідповідність Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки вимогам законодавства, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.
Оцінка земель проводиться відповідно до Закону № 1378 за методиками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року № 753 «Про внесення змін до Методики нормативно грошової оцінки земельних ділянок», яка набрала чинності 06 липня 2022 року, передбачено, що витяги із технічної з нормативно грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автомативно в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
У разі відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що унеможливлює автоматичну видачу витягу, такий витяг оформляється протягом трьох днів з дати надходження відповідної заяви із наявної технічної документції з нормативно грошової оцінки земельних ділянок за підписом працівника відповідного територіального органу Держгеокадастру, до посадових обов'язків якого належить надання зазначених витягів.
Тобто, Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки, який позивач долучив до матеріалів справи, був отриманий ним у паперовій формі, що не суперечить чинному законодавству та з чим, в свою чергу, пов'язана відсутність на витязі QR-коду.
Крім того, відповідачка, у разі виникнення у неї сумнівів щодо достовірності вищевказаного витягу, своїх правом на звернення до суду із клопотанням про витребування доказів ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не скористалась.
Визначаючи розмір недоотриманого доходу від користування земельною ділянкою, суд першої інстанції, правильно вважав, що наведений позивачем розрахунок неотриманого доходу підтверджується належними доказами та належним чином обґрунтований.
Разом із цим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів спростування відповідачкою, наданого позивачем розрахунку недоотриманого доходу. Іншого розрахунку матеріали справи не містять.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку (частина третя статті 89 ЦПК України).
Судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень, судом апеляційної інстанції не встановлено. А правильне по суті й законне судове рішення не може бути скасованим з формальних підстав.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2024 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 23 квітня 2025 року.
Головуючий
Судді