Справа №638/7501/22
Провадження № 2-др/638/35/25
21 квітня 2025 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Цвіри Д.М.,
секретаря судового засідання - Пухно М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Рижкова Івана Петровича про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача у цивільній справі за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати послуг з теплопостачання, з урахуванням трьох процентів річних та інфляції, -
встановив:
В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати послуг з теплопостачання, з урахуванням трьох процентів річних та інфляції.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 березня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.
28 березня 2025 року від представника відповідача надійшла заява про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що Предметом позову у справі №638/7501/22 є позовна вимога КП «ХТМ» до ОСОБА_1 про стягнення вартість використаної теплової енергії у сумі 4 163,19 грн, з урахуванням трьох відсотків річних у сумі 256,83 грн. та інфляційних втрат у сумі 700,62 грн за період з 01.12.2019 по 31.01.2020.
Предметом спору у справі №638/7501/22 є правовідносини між КП «ХТМ» та ОСОБА_1 щодо надання послуги з постачання теплової енергії в період з 01.12.2019 по 31.01.2020 до наступних приміщень:- нежитлові приміщення 2-го поверху №52, 53 у нежитловій будівлі літ. А-2, загальною площею 70,6 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ,
- нежитлові приміщення 2-го поверху 7/100 місць спільного користування приміщення №43, 30/100 місць спільного користування приміщень 54, 55, 56 в нежитловій будівлі літ. А-2, загальною площею 5,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Спірне майно).
ОСОБА_1 був власником Спірного майна до 07.06.2019 року, - дати укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень з ОСОБА_2 (покупець та новий власник), посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гавриловою С.А. 07.06.2019 року, зареєстрованого за реєстр. №615.
Можна припустити, що уповноваженим представником позивача, який подав до суду позовну заяву, було неналежним чином виконано власні посадові обов'язки та не перевірено відомості щодо власника Спірного майна в спірний період часу. Але відповідач, з огляду на об'єктивні обставини, має підставі вважати, що позивач звернувся до суду з завідомо безпідставним позовом.
Вважає, в даній справі наявні докази свідчать про зловживання позивачем своїми процесуальними правами шляхом подання завідомо безпідставного позову та наявність правових підстав у відповідності до ч.9 ст. 141 та частин 5, 6 ст. 142 ЦПК України для покладення на позивача повністю понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції.
У судове засідання позивач не з'явився, про причини неявки не повідомила, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась своєчасно та належним чином.
Відповідач у судове засідання не з'явився, представником відповідача подано клопотання про розгляд поданої заяви без участі відповідача та його представника.
Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалась згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши подану заяву, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України.
Тобто, подання заяви про закриття провадження не є необґрунтованими діями позивача, а є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України. Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Таким чином, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
У п. 38 постанови Пленуму ВС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 01.06.2020 р. у справі № 607/8664/19 та від 26.09.2018 р. у справі № 148/312/16-ц.
Верховний Суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.
Звернення до суду із позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Саме факт подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суду має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Добросовісні дії позивачів, спрямовані на захист їх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Але відповідачем не доведено, а судом не встановлено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені. Представник відповідача обґрунтовує свою заяву лише пред'явленням безпідставного позову, що не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів представника відповідача, а тому у задоволенні заяви про стягнення з позивача витрат, пов'язаних з розглядом справ, необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 141,142, 260 ЦПК України, суд, -
постановив:
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Рижкова Івана Петровича про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача у цивільній справі за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати послуг з теплопостачання, з урахуванням трьох процентів річних та інфляції- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua).
Суддя Д.М. Цвіра