Справа № 204/10887/24
Провадження № 2/204/739/25
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
14 квітня 2025 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, -
У листопаді 2024 року АТ «Страхова компанія «Країна» звернулась до суду позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, в якому просили стягнути з відповідача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 578 860, 00 грн. та судовий збір у сумі 8 682,90 грн.
В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еска Капітал» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «DAF XF 460 FT», д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно з постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області у справі №178/2186/23 від 28 серпня 2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП; справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП - провадженням закрито, у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу MAN 18.280, д.н.з. НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «СГ «ТАС» згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/9377866. За полісом ліміт відповідальності за шкоду завдану майну - 130 000,00 грн, франшиза - 00,00 грн. АТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 130 000,00 грн. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 578 860, 00 грн, яку позивач і просить стягнути з відповідача в порядку ст.ст.993, 1187, 1194 ЦК України, у зв'язку з чим, звернувся до суду із зазначеною позовною заявою.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві зазначав про можливість розгляду справи без участі представника позивача, підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.
В судовому засіданні 25.03.2025 представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що відповідачем була оскаржена в апеляційному порядку постанова Криничанського районного суду Дніпропетровської області у справі №178/2186/23 від 28 серпня 2023 року, та згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2025 року постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП - скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. В подальшому, останньою була подана заява про розгляд справи за її відсутності та було подане клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еска Капітал» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «DAF XF 460 FT», д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №УА 255370 від 16.09.2021, в графі - страхова сума - не зазначено, безумовна франшиза - не зазначено. Даним договором було застраховано транспортний засіб «DAF XF 460 FT», д.н.з. НОМЕР_1 .
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу MAN 18.280, д.н.з. НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «СГ «ТАС» згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/009377866. За полісом ліміт відповідальності за шкоду завдану майну - 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн. АТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 130 000,00 грн.
Як вбачається з постанови Криничанського районного суду Дніпропетровської області у справі №178/2186/23 від 28 серпня 2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП; справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП - провадженням закрито, у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2025 року постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП - скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст.1166 ЦК України).
В порядку ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст.5 цього Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно ст. 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. 22.1 ст. 22 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За статтею 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи, що згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2025 року постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП - скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відсутні підстави у цій справі для стягнення з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 578 860, 00 грн.
За таких обставин, позивачем не надано належних доказів, як це визначено ст.ст.77-80 ЦПК України, що відповідач є тією особою, яка має відшкодувати позивачу завдані збитки в порядку регресу.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Що стосується клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Зміст спірних матеріальних правовідносин сторін становлять права та обов'язки, тому відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Отже відсутність спірного матеріального правовідношення, тобто відсутність предмета судового розгляду, тягне за собою припинення провадження у справі. Підстави припинення матеріального правовідношення як цивільного зобов'язання визначені Цивільним кодексом України. І лише за відсутності спору сторін щодо відповідних прав та обов'язків і відсутності з боку жодної із сторін дій, які свідчать про наявність між ними неврегульованих спірних питань, може йтися про закриття провадження в справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - у зв'язку із відсутністю предмета спору.
У даній цивільній справі був наявний спір сторін щодо відповідних прав та обов'язків і наявність з боку позивача дій, які свідчать про наявність між страховою компанією і відповідачем неврегульованих спірних питань, що не дає підстави стверджувати про наявність обставин для закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, а тому, клопотання представника відповідача не грунтується на законі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, судові витрати слід віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 77-81, 82, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, -
В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Дата складення повного судового рішення 23.04.2025 року.
Суддя Н.В. Токар