23 квітня 2025 року
м. Київ
справа №320/39477/24
адміністративне провадження №К/990/14431/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Жука А.В., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У якості підстави позову позивач зазначив, що має право на перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року відповідно до постанови № 704, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, а також на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 29 січня 2020 року по 19 квітня 2023 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позовну заяву було повернуто позивачу у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року - без змін.
04 квітня 2025 року засобами поштового зв'язку позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у цій справі.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, після її перегляду в апеляційному порядку, про повернення позовної заяви.
Згідно з частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, за приписами частини другої статті 328 КАС України ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві, після її перегляду в апеляційному порядку, та постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження судового рішення в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Так, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що з урахуванням статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»), позивач пропустив тримісячний встановлений законодавством строк звернення до адміністративного суду. Також суди відхили посилання позивача на лист відповідача від 31 липня 2024 року № 1/13-2356-Г-229 у відповідь на його заяву від 21 червня 2024 року, як на письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, оскільки, як зазначили суди, лист від 31 липня 2024 року № 1/13-2356-Г-229 не є письмовим повідомленням роботодавця про суми, нараховані та виплачені при звільненні, а є відповіддю за звернення позивача від 21 червня 2024 року. Суди наголосили, що позивач був обізнаний зі змістом наказу від 19 квітня 2023 року № 88 про звільнення, відповідно до якого йому було повідомлено про те, які складові підлягають виплаті.
Враховавши вищевикладене, суд першої інстанції, застосувавши пункти 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України, повернув позовну заяву.
Водночас заявник касаційної скарги зазначає, що він звернувся з позовом до суду в межах предмета спору у справі № 320/39477/24, припадає на два часові проміжки - до та після 19 липня 2022 року (за існування різних редакцій статті 233 КЗпП України) відповідно процесуальні строки звернення до суду регулюються приписами статті 233 КЗпП України в різних редакціях. На думку скаржника, виходячи з підстав та предмету спору у справі № 320/39477/24, правові підстави прийняття процесуального рішення про повернення позовної заяви позивачу повністю з мотивів недотримання останнім процесуальних строків звернення до суду, суперечить приписам частини першої статті 58 Конституції України та частини четвертої статті З КАС України, позаяк захист порушеного права, що охоплює період з 29 січня 2020 року до 19 липня 2022 року, не обмежений процесуальним строком та підлягає захисту в судовому порядку.
Щодо позовних вимог за період з 20 липня 2022 року по 19 квітня 2023 року скаржник зазначає, що частина перша статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України № 2352-ІХ від 01 липня 2022 року, пов'язує початок перебігу процесуального строку звернення до суду з датою настання двох альтернативних фактів, що мають юридичне значення: з датою, коли працівник дізнався про порушення свого права; з датою, коли працівник міг дізнатись про порушення свого права.
На думку скаржника, для встановлення факту дотримання Позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 20 липня 2022 року по 31 січня 2023 року, судам належало дослідити питання, коли позивач дізнався або міг дізнатися про порушення свого права, за захистом якого звернувся до суду.
Скаржник також зазначає, що відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України №2352-ІХ від 01 липня 2022 року, із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
На думку скаржника, витяг з наказу від 19 квітня 2023 року № 88 не може вважатись днем, коли позивач дізнався про порушення свого права на оплату праці в розумінні частини другої статті 233 КЗпП України.
Враховуючи доводи касаційної скарги, а також враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, Суд дійшов висновку, що наслідки розгляду такої скарги можуть мати значення для формування єдиної правозастосовної практики, тому наявні правові підстави для допуску касаційного провадження у цій справі.
Отже, підставою відкриття касаційного провадження є правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, застосування положень пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України щодо підстав для повернення позовної заяви.
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 330, 334 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Витребувати справу № 320/39477/24 із Київського окружного адміністративного суду.
3. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку.
4. Іншим учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів надіслати через підсистему "Електронний суд" у вигляді електронних документів до їхніх електронних кабінетів, якщо ці учасники внесені до цієї автоматизованої системи. В іншому випадку, документи надсилаються цим учасникам засобами поштового зв'язку.
5. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: А.В. Жук
В.М. Соколов