23 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/3138/24 пров. № А/857/18366/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Гаврилко С.Є.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
01 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та Міністерства оборони України щодо непроведення відповідного перерахунку та виплати сум грошового забезпечення, а саме: одноразову виплату у розмірі 50 мінімальних заробітних плати за отримане поранення 05.12.2023, додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн за участь у бойових діях з 23.11.2023 та за час лікування по 04.01.2024, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 535% від посадового окладу з 23.11.2023 по 30.12.2023, передбачені наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 та доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з, грошову компенсацію за 38 діб невикористаної щорічної основної відпуски за 2022, 2023 роки в сумі 27017 грн 05 коп., одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 84% місячного грошового забезпечення, а саме 17916,57 грн; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому одноразову виплату у розмірі 50 мінімальних заробітних плат за отримане поранення 05.12.2023, додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн за участь у бойових діях з 23.11.2023 та за час лікування по 04.01.2024, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 535% від посадового окладу з 23.11.2023 по 30.12.2023, передбачені наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 та доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з, грошову компенсацію за 38 діб невикористаної щорічної основної відпуски за 2022, 2023 роки в сумі 27017 грн 05 коп., одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 84% місячного грошового забезпечення, а саме 17916,57 грн; зобов'язати військову частішу НОМЕР_1 подати на розгляд відповідної комісії матеріали щодо встановлення йому статусу учасника бойових дій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористнчній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» від 20.08.2014 № 413.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 05 березня 2022 року до 04 січня 2024 року. Вказує, що у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості у період з 05 грудня 2023 року по 21 грудня 2023 року перебував на лікуванні, однак за період лікування не отримував додаткову винагороду у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 грн та одноразової виплати у розмірі 50 мінімальних заробітних плат за отримане поранення 05 грудня 2023 року. Вважає таку бездіяльність протиправною, такою, що порушує його права. Вказує, що 04 січня 2024 року його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Зауважує, що наказом про його виключення зі списків особового складу частини було встановлено виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 535% від посадового окладу з 23.11.2023 по 30.12.2023, передбачені наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 та доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з, грошову компенсацію за 38 діб невикористаної щорічної основної відпуски за 2022, 2023 роки в сумі 27017 грн.05 коп., одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 84% місячного грошового забезпечення, а саме 17916,57 грн, однак такі йому виплачені не були. Окрім того, зазначає, що згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», військовослужбовці, які отримали поранення під час війни, мають право на одноразову виплату в розмірі 50 мінімальних заробітних плат, у зв'язку із чим, просив здійснити відповідачем виплату йому такої виплати за отримане поранення 05 грудня 2023 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з 02 грудня 2023 року по 05 грудня 2023 року, з 11 грудня 2023 року по 21 грудня 2023 року та з 06 грудня 2023 року по 11 грудня 2023 року, додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розмірі 100000 грн пропорційно в розрахунку на місяць. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 535% від посадового окладу з 01 грудня по 30 грудня 2023 року, передбачені наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 р. № 260 та доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року № 2683/з, грошову компенсацію за 38 діб невикористаної щорічної основної відпуски за 2022, 2023 роки в сумі 27017,05 грн та одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 84% місячного грошового забезпечення, а саме 17916,57 грн, з урахуванням виплачений сум. У задоволенні позову у частині решти позовних вимог - відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач в період з 02 грудня 2023 року по 05 грудня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, при цьому, як підтверджено випискою з особового рахунку додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах виплачена не була. Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 25429, у період із 06 грудня 2023 року по 11 грудня 2023 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні №1 КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР Запорізької обласної ради. Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 25429, у період із 11 грудня 2023 року по 21 грудня 2023 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні КНП «Міська лікарня №7» ЗМР. Враховуючи вищенаведене, а також те, що у разі втрати працездатності за військовослужбовцям зберігається грошове забезпечення, то за час перебування позивача на лікуванні в лікарняних закладах та за час відпустки по хворобі, йому повинно бути нараховано та виплачено грошове забезпечення та додаткова винагорода в розмірі 100000 грн (щомісячно) відповідно до Постанови № 168, суд першої інстанції прийшов до висновку про допущену відповідачем протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за спірні періоди, а відтак належним способом захисту в даному випадку є зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди Постановою № 168 від 28.02.2022, за періоди з 02 грудня 2023 року по 05 грудня 2023 року, та з 11 грудня 2023 року по 21 грудня 2023 року з 06 грудня 2023 року по 11 грудня 2023 року, з урахуванням виплачених сум. Разом з тим, суд першої інстанції зауважив, що позивачем не надано доказів перебування в період з 22 грудня 2023 року по 04 січня 2024 року, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку із отриманим пораненням або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Відтак, відсутні підстави для виплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн на місяць за вказані періоди. Судом першої інстанції встановлено, що позивачеві не було нараховано та виплачено суми надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 535% від посадового окладу з 01 грудня по 30 грудня 2023 року, передбачені наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 та доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року № 2683/з; грошової компенсації за 38 діб невикористаної щорічної основної відпуски за 2022, 2023 роки в сумі 27017,05 грн та одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 84% місячного грошового забезпечення, а саме 17916,57 грн. Суд першої інстанції зауважив, що в даній справі не оспорюється право позивача на вищевказані виплати, оскільки такі самостійно зазначені відповідачем у наказі про звільнення позивача зі служби, а відтак суд вважав за необхідне позовні вимоги в частині нарахування та виплати всіх належних позивачеві сум грошового забезпечення, що зазначені у наказі № 4 від 04 січня 2024 року задовольнити. Як слідує з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача із заявою про подання на розгляд комісії матеріали щодо встановлення статусу учасника бойових дій, оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять. При цьому, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у поданні на розгляд комісії матеріали щодо встановлення статусу учасника бойових дій. З огляду на те, що у цій справі позивач не звертався до відповідача із заявою про подання на розгляд комісії матеріали щодо встановлення статусу учасника бойових дій, а відповідач не відмовляв позивачу, тому право позивача ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним. За наслідками розгляду даної справи, судом не було встановлено, що позивач має статус ветерана війни, а відтак суд позбавлений можливості встановити чи поширюються на позивача пільги встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на який посилається позивач у позові, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині нарахування одноразової виплати в розмірі 50 мінімальних заробітних плат за отримане поранення 05 грудня 2023 рок відмовлено. Разом з тим, оскільки судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військові частині НОМЕР_1 , а тому позивач не перебував та не перебуває на фінансовому забезпеченні у Міністерстві оборони України, яке не може здійснювати перерахунок грошового забезпечення позивача, а відтак у задоволенні позовних вимог до Міністерства оборони України відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що позовні вимоги задоволено безпідставно, оскільки спірні виплати нараховано та виплачено позивачу. Зауважує, що позивачу була нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні зі служби за 2022 рік та 2023 рік в сумі 27 017 грн 05 коп., а також одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 84% місячного грошового забезпечення, а саме 17 916,57 грн, що засвідчує довідка про доходи від 08 червня 2024 року №3-29/3781. Вказує, що на підставі витягу з наказу № 4 від 04.01.2024 та довідки про доходи від 08 червня 2024 року № 3-29/3781 ОСОБА_1 за листопад 2023 року нараховано та виплачено грошове забезпечення в сумі 5 536 грн. 13 коп., за грудень 2023 року нараховано та виплачено грошове забезпечення в сумі 21 255 грн. 87 коп. З приводу невиплати додаткової винагороди ОСОБА_1 у розмірі 100000,00 грн. за участь в бойових діях з 23 листопада 2023 року та за час лікування по 04 січня 2024 року включно зазначає, що для отримання позивачем додаткової винагороди за лікування в стаціонарному лікувальному закладі невідкладно в червні 2024 року у негайному порядку було проведено нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди за період з 05.12.2023 по 11.12.2023, з 11.12.2023 по 21.12.2023, що підтверджується довідкою про доходи № 3-29/4109 від 27.06.2024 та копією відомості зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії тощо) за період з 17.01.2023 по 22.06.2024. Крім того, 26 січня 2024 року нараховано та виплачено позивачу додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях за період з 02.12.2023 по 04.12.2023.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому в апеляційному порядку не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , із 05 березня 2022 року на підставі Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про мобілізацію» призваний у Збройні Сили України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 44 від 06 березня 2022 року призначений на посаду стрільця. ОСОБА_2 було відряджено до в/ч НОМЕР_1 . Наказом командира в/ч НОМЕР_1 №4 від 23 листопада 2023 року солдата ОСОБА_2 було зараховано до особового складу в/ч НОМЕР_1 . Вказані обставини підтверджуються наявною, у матеріалах справи копією військового квитка позивача (а.с. 7-9).
Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 11 лютого 2024 року № 1112, підтверджується, відповідно до Бойового розпорядження командира НОМЕР_3 омбр №371 дск від 01 грудня 2023 року та Бойового розпорядження командира НОМЕР_3 омбр №32138 дск від 04 грудня 2023 року стрілець снайпер механізованого відділення взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 в період з 02 грудня 2023 року по 05 грудня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Роботине, Пологівського району, Запорізької області та внаслідок артилерійського обстрілу отримав поранення: Мінно вибухову травму. Закриту черепно-мозкову травму. Струс головного мозку. Лікворно-гіпертензивний, вестибуло-атактичний синдроми. Акубаротравма, гостра лівобічна сенсоневральна приглухуватість. Вогнепальне осколкове дотичне поранення м'яких тканин лівого колінного суглобу (а.с. 14).
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 25429, у період із 06 грудня 2023 року по 11 грудня 2023 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні №1 КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР Запорізької обласної ради (а.с. 11).
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 25429, у період із 11 грудня 2023 року по 21 грудня 2023 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні КНП «Міська лікарня №7» ЗМР (а.с. 12).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 4 від 04 січня 2024 року солдата ОСОБА_1 , відповідно до статі 26 частити 4 пункту 2 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» звільненого наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) № 1-РС від 01 січня 2024 року з військової служби у запас за підпунктом «г» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 15).
Як слідує із вказаного наказу, позивачу було встановлено виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 535% від посадового окладу з 01 грудня по 30 грудня 2023 року, передбачені наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 р. № 260 та доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 р. № 2683/з. Грошову допомогу для оздоровлення за 2024 р. не отримував. Щорічну основну відпуску за 2022 р. не використовував, за 2023 р. використовувалася терміном на 15 діб, за 2024 р. не використовувалася. Виплатити грошову компенсацію за 38 діб невикористаної щорічної основної відпуски за 2022, 2023 роки в сумі 27017 грн 05 коп. Відпустка за сімейними обставинами за 2023 роки не використовувалася. Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 10.10.2014 р. № 460 (зі змінами), виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 84% місячного грошового забезпечення, а саме 17916,57 грн.
Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 з «Приватбанку» за період з 15 грудня 2023 року по 24 лютого 2024 року ОСОБА_1 з в/ч НОМЕР_1 була виплачена заробітна плата (грошове забезпечення), а саме: - 15 грудня 2023 року у сумі 5453,09 грн; 27 грудня 2023 року у сумі 5982,59 грн;- 17 січня 2024 року у сумі 7481,44 грн; 17 січня 2024 року у сумі 7473 грн; 26 січня 2024 року у сумі 10660,78 грн; 14 лютого 2024 року у сумі 46970,50 грн; 24 лютого 2024 року у сумі 2859,68 грн. - 13 березня 2024 року у сумі 21692,95 грн. Всього на суму 108574,03 грн (а.с. 16).
Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) в/ч НОМЕР_1 № 986 від 11 січня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 , 05 грудня 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Роботине Запорізької області отримав поранення: Мінно вибухову травму. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Лікворногіпертензивний, вестибуло-атактичний синдроми. Акубаротравма, гостра лівобічна сенсоневральна приглухуватість. Вогнепальне осколкове дотичне поранення м'яких тканин лівого колінного суглобу (а.с. 13).
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу з 02 грудня 2023 року по 05 грудня 2023 року, з 11 грудня 2023 року по 21 грудня 2023 року та з 06 грудня 2023 року по 11 грудня 2023 року додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 в розмірі 100000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а також зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 535% від посадового окладу з 01 грудня по 30 грудня 2023 року, передбачені наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 та доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року № 2683/з, грошову компенсацію за 38 діб невикористаної щорічної основної відпуски за 2022, 2023 роки в сумі 27017,05 грн та одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 84% місячного грошового забезпечення, а саме 17916,57 грн, з урахуванням виплачених сум.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно зі пунктом 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно зі статтею 10-1 пункту 11 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Відповідно до пункту 8.14 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою військовослужбовець підлягає обстеженню військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 6.35. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів.
За постановою ВЛК відпустка за станом здоров'я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров'я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров'я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.
Якщо після продовження відпустки за станом здоров'я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов'язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.
Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов'язків або у відпустці за станом здоров'я повинна бути реалізована негайно.
У разі тимчасової втрати працездатності військовослужбовцям не нараховують допомогу за лікарняними, а зберігають грошове забезпечення та виплачують додаткову винагороду на час воєнного стану.
Військовослужбовцям ЗСУ, які отримали ушкодження чи захворіли, виплачують грошове забезпечення за останніми займаними посадами за період звільнення від виконання службових обов'язків: у зв'язку з хворобою та перебуванні на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я).
На час воєнного стану включають до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 тисяч гривень, військовослужбовців ЗСУ, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії. До цього періоду включають і час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям за час їхнього лікування здійснюється відповідно до розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 9 розділу І Порядку № 260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами здійснюється за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше ніж чотири місяці з дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) та рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах.
Згідно з пунктом 14 розділу 1 Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану № 168» (далі - Постанова № 168, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1-1 Постанови № 168, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1-2 Постанови № 168 визначено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Пунктом 21 Постанови № 168 встановлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: особливості виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пунктах 11 і І2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
Пункт 10 розділу XXXIV Порядку № 260 визначає, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
В той же час, у пункті 11 розділу XXXIV Порядку № 260 зазначено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Пункт 12 розділу XXXIV Порядку № 260 визначає, що керівниками військово- лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/3/29 на виконання вимог Постанови КМУ № 168 оновлено умови та порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям в розмірі 30000 та 100000 грн за період участі в бойових діях, а також військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебуванням у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100000 грн, у зв'язку з пораненням обов'язковим є встановлення таких обставин: отримання травми, пов'язаної із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; наявність довідки про отримання травми із зазначенням інформації про травму (дату отримання, вид, характер і локацію травми), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; наказ командира військової частини щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. на підставі довідки про отримання травми.
Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 11 лютого 2024 року № 1112, підтверджується, що відповідно до Бойового розпорядження командира НОМЕР_3 омбр №371 дск від 01 грудня 2023 року та Бойового розпорядження командира 33 омбр №32138 дск від 04 грудня 2023 року стрілець снайпер механізованого відділення взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 в період з 02 грудня 2023 року по 05 грудня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Роботине, Пологівського району, Запорізької області та внаслідок артилерійського обстрілу отримав поранення: Мінно вибухову травму. Закриту черепно-мозкову травму. Струс головного мозку. Лікворно-гіпертензивний, вестибуло-атактичний синдроми. Акубаротравма, гостра лівобічна сенсоневральна приглухуватість. Вогнепальне осколкове дотичне поранення м'яких тканин лівого колінного суглобу (а.с. 14).
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач в період з 02 грудня 2023 року по 05 грудня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, при цьому, як підтверджено випискою з особового рахунку додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах виплачена не була.
Згідно із випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 25429, у період із 06 грудня 2023 року по 11 грудня 2023 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні № 1 КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР Запорізької обласної ради (а.с. 11).
Згідно із випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 25429, у період із 11 грудня 2023 року по 21 грудня 2023 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні КНП «Міська лікарня № 7» ЗМР (а.с. 12).
Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_1 № 986 від 11 січня 2024 року, підтверджується, що ОСОБА_1 05 грудня 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Роботине Запорізької області отримав поранення: Мінно вибухову травму. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Лікворногіпертензивний, вестибуло-атактичний синдроми. Акубаротравма, гостра лівобічна сенсоневральна приглухуватість. Вогнепальне осколкове дотичне поранення м'яких тканин лівого колінного суглобу (а.с. 13).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за час перебування позивача на лікуванні в лікарняних закладах йому повинна бути нарахована та виплачена додаткова винагорода в розмірі 100000 грн (щомісячно) відповідно до Постанови № 168.
Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 з «Приватбанку» за період з 15 грудня 2023 року по 24 лютого 2024 року ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 була виплачена заробітна плата (грошове забезпечення), а саме: - 15 грудня 2023 року у сумі 5453,09 грн; 27 грудня 2023 року у сумі 5982.59 грн;- 17 січня 2024 року у сумі 7481,44 грн; 17 січня 2024 року у сумі 7473 грн; 26 січня 2024 року у сумі 10660,78 грн; 14 лютого 2024 року у сумі 46970,50 грн; 24 лютого 2024 року у сумі 2859,68 грн. - 13 березня 2024 року у сумі 21692,95 грн. Всього на суму 108574,03 грн (а.с. 16).
З огляду вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про допущену відповідачем протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за спірні періоди, тому належним способом захисту в даному випадку є зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 від 28.02.2022, за періоди з 02 грудня 2023 року по 05 грудня 2023 року, з 11 грудня 2023 року по 21 грудня 2023 року та з 06 грудня 2023 року по 11 грудня 2023 року, з урахуванням виплачених сум.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем не надано доказів перебування в період з 22 грудня 2023 року по 04 січня 2024 року, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку із отриманим пораненням або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Відтак відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. на місяць за вказаний період.
Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 4 від 04 січня 2024 року солдата ОСОБА_1 відповідно до статті 26 частини 4 пункту 2 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» звільненого наказом командира в/ НОМЕР_4 (по особовому складу) № 1-РС від 01 січня 2024 року з військової служби у запас за підпунктом «г» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 15).
Як слідує із вказаного наказу позивачу було встановлено виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 535% від посадового окладу з 01 грудня по 30 грудня 2023 р., передбачені наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 р. № 260 та доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 р. № 2683/з. Грошову допомогу для оздоровлення за 2024 р. не отримував. Щорічну основну відпуску за 2022 р. не використовував, за 2023 р. використовувалася терміном на 15 діб, за 2024 р. не використовувалася, виплатити грошову компенсацію за 38 діб невикористаної щорічної основної відпуски за 2022, 2023 роки в сумі 27017 грн.05 коп. Відпустка за сімейними обставинами за 2023 роки не використовувалася. Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 10.10.2014 р. № 460 (зі змінами), виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 84% місячного грошового забезпечення, а саме 17916,57 грн.
Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 з «Приватбанку» за період з 15 грудня 2023 року по 24 лютого 2024 року ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 була виплачена заробітна плата (грошове забезпечення), а саме: - 15 грудня 2023 року у сумі 5453,09 грн; 27 грудня 2023 року у сумі 5982.59 грн;- 17 січня 2024 року у сумі 7481,44 грн; 17 січня 2024 року у сумі 7473 грн; 26 січня 2024 року у сумі 10660,78 грн; 14 лютого 2024 року у сумі 46970,50 грн; 24 лютого 2024 року у сумі 2859,68 грн. - 13 березня 2024 року у сумі 21692,95 грн. Всього на суму 108574,03 грн (а.с. 16).
Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що на момент звернення до суду із позовом позивачеві не було нараховано та виплаченою суми надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 535% від посадового окладу з 01 грудня по 30 грудня 2023 року, передбачені наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 р. №260 та доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року № 2683/з; грошової компенсації за 38 діб невикористаної щорічної основної відпуски за 2022, 2023 роки в сумі 27017,05 грн та одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 84% місячного грошового забезпечення, а саме 17916,57 грн.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що в цій справі не оспорюється право позивача на вищевказані виплати, оскільки такі самостійно зазначені відповідачем у наказі про звільнення позивача зі служби, тому позовні вимоги в частині нарахування та виплати всіх належних позивачеві сум грошового забезпечення, що зазначені у наказі № 4 від 04 січня 2024 року слід задовольнити шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 535% від посадового окладу з 01 грудня по 30 грудня 2023 року, передбачені наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 р. №260 та доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року № 2683/з, грошову компенсацію за 38 діб невикористаної щорічної основної відпуски за 2022, 2023 роки в сумі 27017,05 грн та одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 84% місячного грошового забезпечення, а саме 17916,57 грн, з урахуванням виплачених сум.
Стосовно доводів скаржника про те, що позивачу нараховано та виплачено вищевказані виплати при звільненні, зазначені в наказі № 4 від 04 січня 2024 року та додаткову винагороду, за період з 02.12.2023 по 04.12.2023, з 05.12.2023 по 11.12.2023, з 11.12.2023 по 21.12.2023, колегія суддів зауважує, що долучені військовою частиною НОМЕР_1 до апеляційної скарги довідка про доходи від 08 червня 2024 року №3-29/3781 та довідка про доходи № 3-29/4109 від 27.06.2024 підтверджують лише факт нарахування позивачу виплат. Натомість, із цих довідок неможливо встановити конкретні дати здійснення таких нарахувань та виплат, а також в них конкретизовано окремі види грошового забезпечення, які нараховано та виплачено позивачу.
Вказані доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують встановленого судом першої інстанції факту ненарахування та невиплати позивачу спірних виплат на момент звернення позивача до суду із адміністративним позовом, підтверджують лише вчинення військовою часттною НОМЕР_1 дій щодо нарахування та виплати позивачу спірних сум вже після звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в межах апеляційного розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а не факт виконання відповідачем рішення суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення вищевказаних позовних вимог, натомість доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі № 260/3138/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін