Справа № 120/8880/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
22 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Смілянця Е. С.,
представника позивача: Мишовської Т.М.,
представника відповідача: Левченка О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в липні 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (відповідача) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2024 №0080672405, №0080682405, якими застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 298857,32 грн.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 24.01.2025 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що згідно Угоди про врегулювання боргу до кредитного договору №CМ-SMEB02/202/2008 від 13.03.2008, судом встановлено факт зміни валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти в гривню, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. При цьому, для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а кваліфікація таким кредитором прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов'язання позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що позивач отримав додаткове благо (дохід), тому за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, встановлено порушення п. п. "д" п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, п.п. 1.2, 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік та не відображено дохід, отриманий платником як додаткове благо, та в свою чергу не сплачено податок з такого доходу.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом ГУ ДПС у Вінницькій області №3561к від 18.12.2023 року "Про проведення документальної позапланової невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 ", на підставі ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до повідомлення від 19.12.2023 №242, вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з 02.02.2024 року щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з ТОВ "ОТП ФАКТОРИНГ УККРАЇНА" за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт №6576/02-32-24-05/ НОМЕР_1 від 12.02.2024, яким встановлено наступні порушення: п. п. "д" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік на суму 220694,63 грн.; п. п. 1.2, 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано військовий збір за 2018 рік на суму 18391,22 грн.
На підставі вказаного акту перевірки та висновків, які у ньому зазначені, 05.03.2024 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0080672405, №0080682405, якими застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 298857,32 грн.
На переконання позивача, вказані рішення є протиправними, оскільки прощена сума боргу неправомірно ідентифікована контролюючим органом як додаткове благо, у зв'язку із чим, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, згідно з п. п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзаців 2, 3 п. 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
За визначеннями, наведеними у п.п. 14.1.54, 14.1.47 п. 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні; додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Законом України від 09.04.2015 року №321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Верховний Суд у постанові від 18.01.2021 у справі № 120/935/19-а зазначив, що у зв'язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов'язань".
Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України "Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню", згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.
Однією з таких преференцій є не віднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.
Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
В силу колізійного принципу пріоритету норми правового акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв'язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов'язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв'язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов'язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Таким чином, для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.
Разом з тим, застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Також, Верховний Суд у постанові від 18.01.2021 року по справі №120/935/19-а вказав, що датою зміни валюти зобов'язання за кредитом, отриманим позивачем за кредитним договором, є, зокрема, дата підписання між кредитором та позивачем додаткової угоди до кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого НБУ на день сплати.
Встановлення обставини щодо дати зміни валюти зобов'язання впливає на наявність у позивача не тільки обов'язку щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, а й на обов'язки щодо подання звітності з такого податку та сплати військового збору.
Як встановлено судом першої інстанції, 13.03.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CМ-SMEB02/202/2008 на суму 63500,00 доларів США.
06.03.2018 між позивачем (позичальник) та ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» (кредитор) було укладено Угоду про врегулювання боргу до кредитного договору №CМ-SMEB02/202/2008 від 13.03.2008, укладеного позивачем із Закритим акціонерним товариством «ОТП БАНК» в іноземній валюті (долари США). За умовами укладеної угоди позичальник зобов'язався до 06.03.2018 погасити боргові зобов'язання за кредитним договором у розмірі 440000,00 грн. Відповідно до п.п. 2.1.2 Угоди про врегулювання боргу, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватись в національній валюті України - гривні.
Підпунктом 2.1.3. пункту 2 Угоди про врегулювання боргу визначено, що за умови належного виконання ОСОБА_1 умов цієї Угоди, сторони домовились скасувати всю суму пені та штрафів, що були нараховані за кредитним договором до моменту укладання цієї Угоди, кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 1226081,30 грн., що складається з заборгованості за кредитом 1201459,40 грн. та витрати на претензійно-позовну роботу в сумі 24621,90 грн., після чого позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед кредитором у повному обсязі.
Разом з тим, згідно довідки ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» від 26.03.2024 року на дату підписання Угоди про врегулювання богу до кредитного договору №CМ-SMEB02/202/2008 від 13.03.2008, основна сума боргу позивача складала 1666081,30 грн. На погашення такої заборгованості 06.03.2018 (на дату підписання зазначеної Угоди про врегулювання богу) позивач вніс 440000,00 грн., при цьому, сума анульованого боргу склала 1226081,30 грн.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а саме Угоду про врегулювання боргу до кредитного договору №CМ-SMEB02/202/2008 від 13.03.2008, судом встановлено факт зміни валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти в гривню, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
При цьому, для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а кваліфікація таким кредитором прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов'язання позивача.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.07.2019 року по справі №826/4240/18, у постанові від 04.06.2020 року по справі №826/7305/17.
Разом з тим, податковим органом не надано належних доказів, які б підтверджували висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог п. п. "д" п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, п.п. 1.2, 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0080672405, №0080682405 від 05.03.2024 є протиправними та підлягали скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 23 квітня 2025 року.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.