Справа № 120/11557/24
Головуючий у 1-й інстанції: Сало Павло Ігорович
Суддя-доповідач: Моніч Б.С.
23 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
У вересні 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0192790705, що прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 27.05.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються протиправністю податкового повідомлення-рішення від 27.05.2024 за № 192790705, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 100219,33 грн.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмолено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом встановлено, що 01.05.2024, згідно з направлення № 2591 від 24.04.2024, головними державними інспекторами ГУ ДПС у Вінницькій області проведено перевірку магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташований за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, селище Томашпіль, вул. Леонтовича, 10.
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 01.05.2024 (далі - акт перевірки), у якому зафіксовано виявлені під час перевірки порушення, а саме:
- порушення режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду УКТ ЗЕД, яке полягало у тому, що 25.04.2024 о 10:01 (чек № 5602) продано горілку "Немирів Делікат" 0,7 л на суму 195,00 грн через РРО ФН 3000819203, але при цьому товар запрограмовано без зазначення коду УКТ ЗЕД;
- при продажі міцних алкогольних напоїв, які марковані марками акцизного податку, розрахункові операції проводилися через РРО із створенням та видачею невідповідних розрахункових документів: у фіскальних чеках РОО відсутній обов'язковий реквізит - серія та номер марки акцизного податку; зокрема, перша розрахункова операція із зазначеними порушеннями проведена 01.01.2022 о 15:07 (чек № 2251) на суму 40,00 грн, а наступні на суму- 63346, 22 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки 27.05.2024 ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0192790705, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 100219,33 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
05.06.2024 позивачем була розпочата процедура адміністративного оскарження, що передбачає досудове врегулювання спору. Протягом 10 робочих днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення позивач подав скаргу до контролюючого органу вищого рівня - ДПС України.
20.08.2024 рекомендованим листом від ДПС України надійшло рішення про результати розгляду скарги позивача, яким скаргу залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим ГУ ДПС у Хмельницькій області податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дотримано порядку проведення перевірки, доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваних рішень.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи , оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що в ході перевірки, відповідачем не досліджувалося питання щодо наявності марок акцизного податку нового чи старого зразка на підакцизних товарах, при реалізації яких, видано розрахункові документи невстановленої форми, тобто не доведено складу правопорушення, передбаченого п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР.
Також, в акті фактичної перевірки, зокрема в описовій частині виявлених під час проведення перевірки порушень, не зазначено жодного фіскального чеку, що підтверджує факт видачі в період здійснення перевірки розрахункових документів за продані алкогольні напої, що підлягають маркуванню марками акцизного податку, які не містять обов'язкових реквізитів, а саме: цифрового значення штрих кодового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (інформацію про серію та номер МАП).
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказав на її безпідставність та необґрунтованість, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідач вважає законним та обґрунтованим.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з пп. 41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Підпунктами 19.1.14, 19.1.19, 19.1.20 пункту 19.1 статті 19 ПК України контролюючі органи виконують, зокрема, такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.
Способом здійснення податкового контролю є перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПК України, особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів (крім тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах).
У відповідності до ст. 62 ПК України одним зі способів здійснення податкового контролю визначено проведення перевірок.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований ст. 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 ст. 80 ПК України).
Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України).
Відповідно до абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Так, з матеріалів справи встановлено, що 01.05.2024, згідно з направлення № 2591 від 24.04.2024, головними державними інспекторами ГУ ДПС у Вінницькій області проведено перевірку магазину "Гурман", що розташований за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, селище Томашпіль, вул. Леонтовича, 10.
За результатами фактичної перевірки відповідачем складено акт від 01.05.2024 №17792/02-32-07-05/2220205617, відповідно до якого встановлено порушення:
- п. 1, 2 ст. 3 ЗУ №265/95, здійснення розрахункових операцій з продажу алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку через РРО з видачею розрахункових документів невстановленого зразка - відсутній обов'язковий реквізит серія та номер марки акцизного податку;
- п. 11 ст. 3 ЗУ №265/95, здійснення розрахункових операцій через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду УКТ ЗЕД.
На підставі вказаного, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.05.2024 №0192790705 на суму 100 219,33 грн, в тому числі: 40,00 грн (40,00 грн х 100%) за невидачу розрахункового документа встановленої форми, за порушення, вчинене вперше; 95 079,33 грн ( 63 386,22 грн х 150%) за невидачу розрахункового документа встановленої форми, за кожне наступне вчинене порушення; 5 100,00 грн (17,00 грн х 300%) за проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням кодц товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, яке було відправлено платнику податків в порядку передбаченому ст. 42 ПКУ.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд звертає увагу на таке.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За змістом ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2);
- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями (пункт 11).
Щодо висновків контролюючого органу про те, що за відсутності у розрахунковому документі цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) наявні підстави вважати, що розрахункова операція проведена через РРО без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, то суд зазначає наступне.
Згідно з абз. 19 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №220/28350 (далі - Положення №13).
Згідно з п. 3 розділу І Положення №13 визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Фіскальний касовий чек на товари (послуги)» Положення №13 фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).
У відповідності до п. 1 ст. 17 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі встановлення в ході перевірки факту:
- проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг);
- непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;
- невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання,
- застосовується штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналізуючи вищевказані норми, Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 у справі №520/4564/23 дійшов висновку, що п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків:
1) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;
2) непроведення розрахункової операції через РРО;
3) невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції;
4) проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.
Перші два обов'язки суб'єкта господарювання походять зі змісту п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а третій - з п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за п. 1 ст. 17 вказаного Закону.
При цьому, якщо звернути увагу на об'єктивну сторону складу правопорушення, а саме дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, то в контексті п. 1 ст.17 Закону відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.
Так, з матеріалів справи встановлено, що позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов'язків, встановлених як п. 1, так і п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме за видачу розрахункового документа, який не містить одного з обов'язкових реквізитів розрахункових документів/електронних розрахункових документів (цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку).
Водночас, Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 у справі №520/4564/23 наголосив, що законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності, за видачу розрахункового документу з використанням реєстраторів розрахункових операцій, в якому не відображається той чи інший елемент наведеного у Положенні №13 змісту, а саме цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку. Тобто, законодавець визначив обов'язок, за невиконання якого не встановив відповідальність встановленого ст. 17 Закону.
Безумовно, до розрахункового документу встановлюються певні вимоги щодо відтворення його змісту. Водночас, відсутність певного елементу змісту (незначний недолік) у такому розрахунковому документі, який в свою чергу у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію за місцем її проведення не приховуючи її сутність за допомогою реєстратора розрахункових операцій (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Виключенням з цього правила, можна вважати, видачу такого фіскального чеку, в якому не зазначено тих обов'язкових реквізитів, що встановлені у наведеному Положенні, які не надають можливості підтвердити виконання розрахункової операції, та які мають вплив на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності.
Зазначений висновок узгоджується з правовим підходом наведеному у постанові Верховного Суду від 27.11.2023 у справі № 420/11790/22.
Як було вказано вище, до позивача були застосовані штрафні санкції за відсутність в розрахунковому документі цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.
Відповідно до пп. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (п. 226.7 ст. 226 ПК України).
Аналіз податкового законодавства України, свідчить про те, що маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів.
Отже, на дату початку дії змін до Положення №13 у частині обов'язкового відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (01.10.2021) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01.07.2015 (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 01.05.2020 (з нанесеним штриховим кодом).
Обов'язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.
Вказаний факт обов'язково необхідно враховувати при притягнені особи до відповідальності за невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Колегія суддів зауважує, що в акті перевірки відповідачем жодним чином не відображено інформацію щодо того, якими акцизними марками (старого чи нового зразка) були марковані алкогольні напої, продаж яких здійснено 01.01.2022.
Надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд дійшов висновку, що доводи контролюючого органу про недотримання позивачем законодавства в частині видачі розрахункових документів, які не містять одного з обов'язкових реквізитів розрахункових документів/електронних розрахункових документів (цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку), є безпідставними.
Таким чином колегія суддів констатує неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 95 119,33 грн за порушення п. 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження сплати відповідних судових витрат в суді першої інстанції позивачем надано платіжну інструкцію від 25.08.2024 № 1460-4476-5754-5205 про сплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
Також, на підтвердження сплати відповідних судових витрат в суді апеляційної інстанції позивачем надано платіжну інструкцію від 29.01.2025 № 47522-2044-5064-2991 про сплату судового збору в розмірі 1 816,80 грн.
Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог частково, відсотковий розмір у задоволенні позовних вимог становить 94,9% (95 119,33 грн / 100 219,33 грн) х 100%.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, факт задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку, що згідно з вимогами ч. 6 ст. 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області у сумі 2 873,57 грн ((1 211,20 грн + 1 816,80 грн) х 94,9%).
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 27.05.2024 №0192790705 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 95 119,33 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 873,57 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.