Справа № 620/14188/24 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Соломко І.І.
Іменем України
15 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Єгорової Н.М.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги про сплату боргу та рішення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2024 №8221/Ж10/25-01-24-05, №8222/Ж10/25-01-24-05, №8223/Ж10/25-01-24-05, №8224/Ж10/25-01-24-05, №8226/Ж10/25-01-24-05, №8227/Ж10/25-01-24-05; вимоги від 16.05.2024 №Ф-8228/Ж10/25-01-24-05; рішень від 16.05.2024 №8229/Ж10/25-01-24-05, №8231/Ж10/25-01-24-05.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 позов задоволено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення та вимоги є правомірними та не підлягають скасуванню.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач у період з 18.05.2016 по 14.11.2019 здійснювала підприємницьку діяльність за КВЕД 47.91 - роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, що підтверджується витягом з ЄДР.
ГУ ДПС у Чернігівській області відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України (далі - ПК) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 18.05.2016 по 13.11.2019, за результатами якої складено акт від 19.04.2024 № 5854/Ж5/25-01-24-05/3341315744 (далі також - акт).
Згідно висновків акту відповідачем встановлено порушення:
- ст.44, п.85.2 ст.85, п.296.1 ст.296 Податкового кодексу, абз.6 п.6 ст. 128 Господарського кодексу та Порядку №579, ПП-ФО ОСОБА_1 не надано на перевірку книгу обліку доходів та будь-яких інших документів потрібних для проведення перевірки;
- п.177.11 ст.177 Податкового кодексу, а саме; ПП-ФО ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Чернігівській області не подавала податкові декларації про майновий стан та доходи за 2017- 2019 рік (ліквідаційна);
- п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме ПП-ФО ОСОБА_1 занижено суму доходу від здійснення підприємницької діяльності протягом 2017 - 2019 років на 4891570,04 грн, в тому числі за 2017 рік на 3 341 716,25 грн, за 2018 рік на 1 549 770,01 грн, за 2019 рік на 83,78 грн;
- п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України занижено оподатковуваний дохід від здійснення підприємницької діяльності протягом 2017 - 2019 років на 4 891 570,04 грн, в тому числі за 2017 рік на 3341716,25 грн., за 2018 рік па 1549770,01 грн., за 2019 рік на 83,78 грн. Усього донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки -880482,61 гри., в тому числі за 2017 рік - 601508,93 грн., за 2018 рік - 278958,60 грн., за 2019 рік -15,08 грн.
- абз.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу, а саме: отримано дохід від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування в розмірі 461000,00 грн. Донараховано єдиного податку за актом за 2017 рік - 69150,00 грн.
- пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: за 2017рік було подано звітність невідповідної форми;
- пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-Vl "Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: занижено суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок за 2017 рік на 349950,00-грн., за 2018 рік на 625464,00грн. Донараховано єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, за результатами перевірки всього на суму 214591,08 грн., в тому числі за 2017рік - 76989,00 грн. та за 2018 рік на 137602,08 грн.
- п. 187.1 ст. 187 п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу, а саме: ПП-ФО ОСОБА_3 занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплачується до державного бюджету в сумі 309970,76 грн., в тому числі: за 2018 рік в сумі 309954,00 грн., за 2019 рік - 16,76 грн. Донараховано податку па додану вартість за результатами перевірки 309970,76 грн в тому числі: за 2018 рік в сумі 309954,00 грн., за 2019 рік -16,76 грн;
- п.п. 1.1, п.16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010. №2755-Vl, а саме: занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами перевірки па 73373,55 грн., в тому числі за результатами 2017 року па 50125,74 грн., за результатами 2018 року па 23246,55 грн., за результатами 2019 року па 1,26 грн. Усього донараховано військового збору за актом перевірки - 73373,55 грн., в тому числі за 2017 рік 50125,74 грн., за 2018 рік 23246,55 гри., за 2019 рік 1,26 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 16.05.2024 №8221/Ж10/25-01-24-05, №8222/Ж10/25-01-24-05, №8223/Ж10/25-01-24-05, №8224/Ж10/25-01-24-05, №8226/Ж10/25-01-24-05, №8227/Ж10/25-01-24-05. Також, на підставі акту перевірки відповідачем винесено рішення застосування штрафних санкцій від 16.05.2024 №8229/Ж10/25-01-24-05, №8231/Ж10/25-01-24-05. Крім того, податковим органом 16.05.2024 винесено вимогу №Ф-8228/Ж10/25-01-24-05 про сплату податкового боргу (недоїмки) в сумі 214591,08 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Щодо процедури здійснення перевірки.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно пункту 75.1.2 статті 75 ПК документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
За змістом пункту 79.1 статті 79 ПК документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 78.1.7 статті 78.1 ПК документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що суди в обов'язковому порядку повинні встановлювати причини невручення документів платнику податків та наявності/відсутності підстав вважати направлену кореспонденцію врученою відповідно до вимог статті 42 ПК, а відтак, і наявністю підстав вважати платника податків обізнаним про призначення перевірки до її початку.
Так, відповідно до пунктів 42.1, 42.2, 42.5 статті 42 ПК податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, податковим законодавством передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
У справі, що розглядається, відповідач наполягає на тому, що позивачу були направлені у встановленому порядку направлені копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки.
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивачу рекомендованою поштовою кореспонденцією було направлено повідомлення від 06.03.2024 № 52/ж4/25-01-24-04-04, додатком до якого є наказ від 06.03.2024 № 194-п про проведення перевірки з 08.04.2024 тривалістю 5 робочих днів. Проте, відповідна поштова кореспонденція повернулася із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
Колегія суддів наголошує на помилковості мотивів суду першої інстанції про те, що із наданих відповідачем доказів неможливо встановити, що саме вказані вище документи податкового органу були направлені позивачу. Так, із наданої відповідачем роздруківки повідомлення про повернення поштової кореспонденції вбачається, що нею направлялось згадане повідомлення від 06.03.2024 № 52/ж4/25-01-24-04-04. Тобто, зміст кореспонденції можливо ідентифікувати.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наказом від 11.04.2024 № 428-п, тобто після початку перевірки, відповідачем внесені зміни до наказу від 06.03.2024 № 194-п, якими відповідач змінив предмет здійснюваною ним перевірки позивача.
Жодних доказів направлення вказаного наказу від 11.04.2024 № 428-п позивачу матеріали справи не містять.
Таким чином, у контексті предмету перевірки, що визначений наказом від 11.04.2024 № 428-п, позивача не було повідомлено належним чином про проведення перевірки, а тому у відповідача не виникло право на її проведення перевірки, а у позивача не виникло обов'язку з надання відповідачу первинних бухгалтерських документів у розумінні відповідного предмету.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення або інше рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване рішення, є достатніми для висновку про його протиправність. З урахуванням цього.
Під час ухвалення постанов від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.
Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 160/20112/21, у постанові від 04.06.2024 у справі № 520/23110/21.
Зважаючи на викладене, оскільки відповідачем порушено процедуру проведення перевірки, зокрема в частині, що стосується інформування позивача про зміну її предмету, то спірні висновки контролюючого органу не можуть бути розцінені як правомірні.
Щодо виявлених перевіркою порушень.
Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу .
Згідно з абзацом першим пункту 299.11 статті 299 ПК у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Системний аналіз вищенаведених положень податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу лише у встановлених законом випадках.
При цьому, способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 19.06.2020 у справі №2040/6313/18, від 21.01.2021 у справі № 808/4202/17.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що навідміну від абзацу другого пункту 299.11 статті 299 ПК, який застосовується лише щодо платників єдиного податку четвертої групи, положення абзацу першого цього пункту, яке є застосовним до позивача, не містить приписів про можливість донарахувань податків та зборів, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку.
Таким чином, у справі, що розглядається, можливість донарахувань позивачу податкових зобов'язань за загальною системою оподаткування, залежить від наявності прийнятого в порядку пункту 299.10 статті 299 ПК рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування.
Колегія суддів наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування.
За змістом підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Таким чином, позивач протягом періоду, за який йому здійснено нарахування грошових зобов'язань згідно оскаржуваних рішень контролюючого орану, перебував на спрощеній системі оподаткування, що унеможливлює здійснення оподаткування його діяльності за правилами загальної системи оподаткування. Беручи до уваги відсутність законного рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку, то нарахування йому податкових зобов'язань та штрафних санкцій за правилами загальної системи оподаткування є неправомірним.
У зв'язку із викладеним, суд апеляційної інстанції вважає, що саме з наведених підстав оскаржувані позивачем рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, проте з помилкових мотивів.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні в мотивувальній частині.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області задовольнити частково.
Змінити рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 в мотивувальній частині.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорова
Повний текст постанови складений 21.04.2025.