П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7255/24
Перша інстанція: суддя Величко А.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Димерлія О.О., Семенюка Г. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі № 400/7255/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від від 19.08.2024 року у справі №400/7255/24 позов ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнив частково.
21.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про подання відповідачем звіту, в якій позивач просив встановити ІНФОРМАЦІЯ_2 строк для подання суду звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі Миколаївського окружного адміністративного суду № 400/7255/24 від 19.08.2024 - протягом одного календарного місяця після дати отримання копії ухвали про встановлення судового контролю.
Заява позивача мотивована тим, що відповідач на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 надав довідки про розмір грошового забезпечення від 30.10.2024 №9/1/14251 станом на 01.01.2020, від 30.10.2024 №9/1/14252 станом на 01.01.2021, від 30.10.2024 №9/1/14253 станом на 01.01.2022 та від 30.10.2024 №9/1/14254 станом на 01.01.2023. Проте, у зазначених довідках додаткові види грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, надбавка за кваліфікацію та премія) визначені із розміру посадового окладу із розрахунку 1762 грн. на відміну як основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років) визначені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 28 лютого 2025 року у справі № 400/7255/24 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 382 КАС України.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не згодний із виконанням рішення суду відповідачем у певний спосіб, що не узгоджується із порядком встановлення строку подання звіту про виконання рішення, врегульованого ст. 382 КАС України.
Суд першої інстанції вказав, що судовий контроль за виконанням рішення встановлюється тоді, коли триває процес виконання рішення відповідачем і такий процес підлягає контролю судом, натомість, визнання дій (рішень) відповідача протиправними - коли дії відповідача з виконання рішення вже завершено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою справу в частині повернутої частини повернутих позовних вимог направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію зазначає, що Відповідач, порушуючи ст.14 КАС України, ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ч.2 ст.19 Конституції України, не виконав рішення суду по справі №400/7255/24, а суд першої інстанції відмовою про встановлення судового контролю про виконання рішення суду, порушуючи статті 2, 5, 6 КАС України, сприяє протиправним діям Відповідача.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.
Судом першої інстанції слушно зазначено, що позивачем подано заяву про встановлення судового контролю відповідно до ст. 382 КАС України, а по суті та зважаючи на обґрунтування заяви, позивач не згодний з діями відповідача, що вчинені на виконання рішення суду.
Відтак, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю.
Поміж тим, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.09.2023 у справі «Статівка проти України» (заява № 64305/12) зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні перешкоджати здійсненню цього права у спосіб або такою мірою, за яких буде порушена його суть. Вони повинні переслідувати законну мету, і має існувати розумна пропорційність між застосовними засобами та метою, якої прагнуть досягти.
Також Європейський суд з прав людини зазначив, що зацікавлені сторони мають розраховувати на застосування таких норм. Проте відповідні норми або їх застосування не повинні перешкоджати використанню сторонами у справі доступних засобів юридичного захисту (див. рішення у справах «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine), заява № 23436/03, пункти 22 і 23, від 28.03.2006, та «Кравченко проти України» (Kravchenko v. Ukraine), заява № 46673/06, пункти 41 і 42, від 30.06.2016).
Відтак, доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвалу суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі № 400/7255/24 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк О.О. Димерлій