П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29701/24
Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Семенюка Г. В, Шляхтицького О. І.,
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії
Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_2 ), в якому просив:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 04.11.2017 по 28.02.2018, з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 04.11.2017 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року;
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 25.03.2019;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу в місяць за період з 01.03.2018 по 25.03.2019, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її виплата є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Стосовно вимог про обов'язок відповідача нарахувати та виплатити індексацію за період з 04.11.2017 по 28.02.2018 позивач просить врахувати, що місяцем обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) у цей період має бути січень 2008 року, оскільки на законодавчому рівні, посадові оклади військовослужбовців були підвищені з 01.01.2008 та до 01.03.2018 підвищення не відбувалося.
Мотивуючи вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.03.2019, позивач покликається на положення абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, згідно яких, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року був меншим за суму можливої індексації грошового забезпечення, яка склалася в тому місяці, у військовослужбовця виникає право на виплату індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04.11.2017 по 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04.11.2017 по 28.02.2018, включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.03.2019, включно, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.03.2019, включно, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що згідно положень Закону №1282-ХІІ позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у спірний період у законодавчо встановленому розмірі.
Суд зауважив, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на встановлені положеннями Порядку №1078 правила й умови нарахування індексації, відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у спірний період.
Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, суд дійшов висновку, що у цей період відповідач повинен проводити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням місяцем обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) - січень 2008 року.
Водночас, з огляду на те, що відповідач взагалі не виплачував позивачеві спірну індексацію, тобто допустив протиправну бездіяльність відносно позивача, суд вважав, що належним способом захисту є визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 04.11.2017 по 28.02.2018 із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року та зобов'язання відповідач нарахувати та виплатити таку індексацію.
Також, аналізом положень Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078, суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування та виплату індексації-різниці згідно положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 за період з 01.03.2018 по 25.03.2019.
Суд встановив, що ВЧ НОМЕР_1 не нараховувала і не виплачувала позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 25.03.2019 та не вирішувала питання щодо наявності у останнього права не цей вид індексації у спірний період, а тому з огляду на обсяз заявлених вимог, вважав, що права позивача слід захистити шляхом зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити суму індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.03.2019 відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Скаржник зазначає, що у спірний період, що охоплюється 2017 - 2018 роками відсутні підстави для проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням місяцем обчислення індексу споживчих цін під час розрахунку індексації грошового забезпечення- січень 2008 року.
Покликаючись на рішення Міністерства оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 №248/3/1150 скаржник зазначає, що у спірний період базовим місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому збільшено грошове забезпечення, незалежно від того, яка його щомісячна складова була збільшена.
Присутні в апеляції також доводи ВЧ НОМЕР_1 про безпідставність вимог щодо нарахування позивачу фіксованої індексації грошового забезпечення, за період з 01.03.2018 по 25.03.2019.
При цьому, скаржник зауважує, що відповідно до положень Порядку №1078, розмір підвищення грошового доходу має вираховуватись як різниця між грошовим забезпеченням у березні 2018 року та грошовим забезпеченням у січні 2008 року, тобто місяцями у яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців.
З огляду на викладене вище, на переконання скаржника, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема у ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 67 від 25.03.2019, капітан ОСОБА_1 , начальник фізичної підготовки та спорту з 25.03.2019 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із вибуттям до нового місця служби.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплати індексацію грошового забезпечення за період з 04.11. 2017 по 28.02.2018 а індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 по 25.03.2019, включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
У відповідь на вказану заяву відповідач листом за №1126/304/6/пс повідомив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у зазначений період здійснювалась відповідно до вимог чинного законодавства, а відповідно відсутні підстави для задоволення звернення позивача.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За такого правового регулювання, колегія суддів переглядає висновки суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги та не вступає в обговорення та оцінку судового рішення суду першої інстанції, в тій частині, яка не оскаржена.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Перш за все, колегія суддів звертає увагу на те, що даний позов поданий із пропуском строку звернення до суду, втім, слід зауважити, що в апеляційній скарзі скаржник не наводить жодних доводів стосовно його пропуску.
З цього приводу колегія суддів вважає необхідним звернутися до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.01.2022 у справі № 826/12308/18.
Так, суд касаційної інстанції, надаючи оцінку питанню чи може з суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивачем пропущений строк звернення до суду, з власної ініціативи скасувати рішення суду та залишити позов без розгляду, дійшов висновку, що розгляд судом справи, позов у якій поданий за межами строків звернення, не відноситься до порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, у зв'язку з чим наявність таких обставин не дає суду апеляційної інстанції повноважень для скасування рішення суду, якщо доводи про пропуск строку звернення до суду не були підставою для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
Наявність у суду апеляційної інстанції повноважень скасовувати рішення суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду не надає права суду апеляційної інстанції застосовувати ці повноваження з власної ініціативи.
Аналогічні висновки щодо застосування статей 308, 319 КАС України в подібних правовідносинах, викладені також у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №0440/6027/18, від 12.01.2021 у справі №1640/2719/18, від 23.02.2021 у справі №420/1927/20 і суд не знайшов підстав для відступу від вказаної правової позиції під час розгляду справи.
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів не перевіряє рішення суду першої інстанції в частині дотримання позивачем строків звернення до суду, оскільки таке питання не стало підставою для оскарження рішення суду.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги, в яких скаржник заперечує порушення прав позивача на виплату індексації грошового забезпечення у спірний період, колегія суддів зазначає таке.
Приписи частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначають, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно частини 3 статті 9 Закон №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі і вище - Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Перелік об'єктів індексації установлений частиною 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
До таких об'єктів індексації в силу абзацу 4 частини 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).
Стаття 4 Закону №1282-ХІІ визначає, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Згідно матеріалів справи, виникнення спірних правовідносин зумовлено нездійсненням відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу у спірний період.
В апеляційній скарзі скаржник заперечує право позивача на виплату індексації грошового забезпечення у спірний період із застосуванням місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року.
Оцінюючи доводи скаржника у зазначеній частині, колегія суддів керується наступним.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, висловив правову позицію стосовно правильності визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 27.07.2017 по 28.02.2018.
У цій справі Верховний Суд змінив постанову суду апеляційної інстанції та зобов'язав нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 27.07.2017 по 28.02.2018 включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць).
Висновками для прийняття такого рішення слугувало наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Як відзначив Верховний Суд, аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Досліджуючи обставини, в якому місяці відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців, суд касаційної інстанції звернувся до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було затверджено підвищені схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови, вона набрала чинності з 01.01.2008.
З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.
Наведена постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції дійшов висновку, що, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 27.07.2017 по 28.02.2018.
Колегія суддів вважає, що наведене судове рішення ухвалено судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах, адже подібними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04.11.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяцем обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
За таких умов, доводи апеляційної скарги щодо безпідставного задоволення позову в цій частині є необґрунтованими, а висновок суду першої інстанції у відповідній частині, відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у справі №400/1118/21.
Досліджуючи питання обґрунтованості доводів скаржника про відсутність у позивача права на виплату індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018, згідно положень абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, колегія суддів керується наступним.
Як мовилося вище, Порядок №1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Зокрема, слід звернути увагу на те, що з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 щодо підстав виплати та розміру так званої «фіксованої» індексації грошового забезпечення та наявності/відсутності у військової частини дискреційних повноважень у цьому питанні.
У цій справі Верховний Суд зазначив, що системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Сформовані апеляційним судом висновки підтверджують висновки суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на виплату індексації - різниці за період з 01.03.2018 по 25.03.2019, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про задоволення позовних вимог цій частині.
Отож, узагальнюючи викладене вище обґрунтування апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 про відсутність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у спірний період є неспроможними, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Інших аргументів апеляційна скарга не містить, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що надав оцінку визначальним доводам апеляційної скарги та не знаходить підстав для її задоволення.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На думку колегії суддів, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Г. В. Семенюк
суддя О. І. Шляхтицький
Повне судове рішення складено 23.04.2025.