П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 квітня 2025 р. Категорія: 109010000м. ОдесаСправа № 420/14419/21
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,
місце ухвалення: м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
при секретаріВишневській А.В.
за участю сторін:
Пред-к апелянтаОСОБА_1
Пред-к відповідачаХлистун Ростислав Васильович
Пред-к відповідачаБлізінський Максим Петрович
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Заступника Керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 р. у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах Державної інспекції архітектури та містобудування України до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Кепітал" про визнання протиправними та скасування рішень, припинення права на виконання будівельних робіт, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Кепітал", просив суд: 1) визнати незаконним та скасувати рішення управління ДАБК Одеської міської ради щодо видачі ТОВ “СТ КЕПІТАЛ» дозволу на виконання будівельних робіт від 11.02.2019 за № ОД 112190422174 щодо будівництва житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б; 2) припинити право ТОВ “СТ КЕПІТАЛ» на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б, яке виникло на підставі дозволу Управління ДАБК ОМР від 11.02.2019 за № ОД 112190422174; 3) визнати незаконним та скасувати рішення управління ДАБК Одеської міської ради про видачу сертифікату № ОД122240117839 від 24.01.2024, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта (житловий будинок з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б) проєктній документації та підтверджено його готовність до експлуатації, мотивуючи його тим, що на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 17.01.2024 головним спеціалістом відділу дозвільно-декларативних процедур управління ДАБК Одеської міської ради Стоматовою О.М. 24.01.2024 видано сертифікат № ОД122240117839, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта (житловий будинок з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б) проєктній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. При цьому, під час огляду об'єкта дослідження за місцем його розташування за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б, проведеного 17.05.2024 експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України в межах призначеної експертизи за присутності представників прокуратури та ТОВ “СТ Кепітал» спостерігалось, продовження виконання будівельних робіт на об'єкті. При цьому, за результатами проведення призначеної у справі № 420/14419/21 судової будівельно-технічної експертизи, зокрема, дослідження проєктної документації та аналізу даних натурного обстеження експерт дійшов висновків (висновок експерта № 23-5201 від 30.07.2024), зокрема, що проєктна документація на будівництво не відповідає положенням містобудівного законодавства, державним будівельним нормам та вихідним даним, а саме, вимогам містобудівної документації, в наступному: п. 3 загальних даних містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва, положенням п. 3.19 ДБН 360-92** та вимогам щодо допустимих видів використання зони Ж-1 згідно з положеннями Плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 № 1316-VII, та “Генеральним планом м. Одеси», затвердженим рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 № 6489-К, зокрема, в частині поверховості 7 поверхів замість 4-х; п. 1 містобудівних умов та обмежень: у матеріалах справи відсутнє; погодження ДП “Украерорух» та ТОВ “Міжнародний аеропорт “Одеса», відносно місця розташування та висоти об'єктів на приаеродромних територіях та об'єктів діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (ст. 69 Повітряного кодексу України); положенню примітки 1, п. 6.1.22 ДБН Б.2.2-12:2018 в частині дотримання відстаней від фасадів з вікнами багатоквартирного будинку, що зводиться, до меж земельних ділянок садибних будинків, а саме, фактично замість належних 15 м: по вул. Рєпіна 10,10 м; по вул. Купріна (огинає будинок з двох сторін) - 9,0 м та 10,60 м; п. 2 містобудівних умов та обмежень, а саме, вимогам таблиці 6.2 ДБН Б.2.2-12:18 “Планування та забудова територій» відсоток забудови земельної ділянки на момент натурного обстеження замість 40% склав 56%. Зазначене, в тому числі, свідчить про невідповідність закінченого будівництвом об'єкта проєктній документації. Адже, відповідно до проєктної документації на будівництво зазначеного житлового будинку та експертного звіту щодо розгляду проєктної документації за цим проєктом, які надавались до управління ДАБК Одеської міської ради для в отримання вищевказаного дозволу, замовником запроєктовано будівництво 5-ти поверхової будівлі галерейного типу. Також, відсоток забудови земельної ділянки запроєктованого об'єкта будівництва по вул. Рєпіна, діл. 1-Б, в м. Одесі, у відповідності до проєктної документації та експертного звіту складає 47%. Таким чином, діями відповідачів порушуються правові і організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій, спрямовані на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, що в цілому, суперечить державній політиці в сфері містобудування фактично здійснюється самочинна забудова території м. Одеси. Такі дії відповідачів можуть викликати суспільний резонанс, адже, в порушення, в тому числі, містобудівної документації в зоні, призначеній для житлових будинків садибного типу, фактично зведено 7-поверховий, багатоквартирний житловий будинок, загальною площею понад 9 тис. кв. м, експлуатація якого призведе до створення надмірного навантаження на систему комунікацій, не пристосовану до розміщення об'єктів такої категорії. З огляду на викладене, вбачається передчасність та незаконність і видачі управлінням ДАБК Одеської міської ради сертифікату № ОД122240117839 від 24.01.2024, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта (житловий будинок з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б) проєктній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що проєктна документація подана ТОВ “СТ Кепітал» для отримання дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б не відповідає вихідним даним на проєктування, містобудівній документації на місцевому рівні та державним будівельним нормам, а відтак не може вважатися розробленою та затвердженою у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим рішення Управління ДАБК ОМР щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 11.02.2019 за № ОД 112190422174 підлягає визнанню незаконним, а право останнього на виконання будівельних робіт припиненню в судовому порядку. З огляду на те, що об'єкт будівництва, який розташований в м. Одесі по вул. Рєпіна, діл. 1-Б будується без належно затвердженого проєкту та з істотними порушеннями будівельних норм і правил останній є об'єктом самочинного будівництва. Згідно із п. п. 11 п. 6 Положення ДІАМ для виконання покладених на неї завдань має право проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів. Таким чином, єдиним органом державної влади, який реалізує державну політику у сфері державного архітектурно-будівельного нагляду є ДІАМ України, який наділений повноваженнями, в тому числі щодо скасування рішень Управління ДАБК ОМР щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт. Листом обласної прокуратури від 15.06.2021 № 15/3/2-1226вих-21 повідомлено ДІАМ України про виявлені порушення вимог містобудівного законодавства при видачі Управлінням ДАБК ОМР дозволу на виконання будівельних робіт від 11.02.2019 за № ОД 112190422174 щодо будівництва житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б, проте станом на момент подачі позову останнім не вжито жодних заходів реагування щодо його скасування в межах наданих повноважень.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “СТ Кепітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, зазначивши, що ТОВ “СТ Кепітал» було подано заяву та акт готовності до експлуатації для видачі сертифіката від 17.01.2024. З огляду на відсутність порушень з боку ТОВ “СТ Кепітал» при поданні акту готовності об'єкта до експлуатації був відповідно виданий Сертифікат № ОД 122240117839 від 24.01.2014, яким засвідчено відповідність з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б. З боку ТОВ “СТ Кепітал» було повністю дотримано вимоги закону щодо отримання вищезазначеного сертифікату, а з боку ДАБК Одеської міської ради не було підстав для відмови у його видачі. Саме на ДАБК Одеської міської ради, як на суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок у визначений спосіб довести той факт, що відомості, які містяться в акті готовності об'єкта до експлуатації не відповідають дійсності, в іншому випадку відомості акта готовності об'єкта до експлуатації слід вважати достовірними. При цьому, позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав оскільки визнання судом протиправними дій управління ДАБК Одеської міської ради щодо видачі ТОВ “СТ Кепітал» сертифіката №ОД 122240117839 від 24.01.2014 не призведе до досягнення поставленої ним мети, оскільки у зв'язку із наявністю зареєстрованого права власності на новозбудований об'єкт будівництва скасування вказаного сертифікату не тягне за собою настання будь-яких правових наслідків. Так, станом на дату подання заяви про зміну предмету позову відповідачем вже було здійснено введення вищезазначеного об'єкту будівництва в експлуатацію, що підтверджується Актом готовності об'єкта до експлуатації від 17.01.2024 року, зареєстрованого в ЄДСББ за номером AC01:1840-7556-8506-6609 та Сертифікатом ОД№12220117839 від 24.01.2024 р., виданого Управлінням ДАБК Одеської міської ради. Реєстрація дозволу про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення ТОВ “СТ Кепітал» дій щодо реалізації наданого йому цим дозволом права на проведення будівельних робіт. Отже, оскільки реєстрація дозволу на виконання будівельних робіт електронний кабінет замовника здійснювалась у результаті надання органом ДАБІ адміністративної послуги у сфері містобудування в електронній формі, то відповідно рішення про таку реєстрацію, прийняте в автоматичному порядку за допомогою програмних засобів, є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, а тому такий акт вичерпує свою дію фактом виконання. Зокрема, у даному випадку з моменту реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, з якою пов'язується закінчення будівництва об'єкта містобудування, реєстрація дозволу на виконання будівельних робіт вважається такою, що вичерпала свою дію. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 2 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 5 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17, від 04.03.2021 року у справі №826/13826/18. В свою чергу вже після введення об'єкту до експлуатації було вже зареєстровано право власності на окремі квартири та паркомісця за деякими з пайовиків (інвесторів) об'єкту будівництва, що підтверджується довідкою з реєстру речових прав на нерухоме майно №378237031 від 13.05.2024 року, яка свідчить, що вже зареєстровано право власності на 9 квартир та 12 паркомісць (машиномісць). І процес реєстрації права власності інвесторами продовжується надалі. Після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої сертифікату про готовність об'єкту до експлуатації, останній вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об'єкта до самочинного. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 року по справі № 465/1461/16-а, від 19.01.2019 року у справі № 916/1986/18, від 11.11.2020 року № 640/10134/9 14.03.2024 року у справі № 640/1622/20. Предметом розгляду справи в суді є скасування дозволу на виконання робіт від 11.02.2019 № ОД 112190422174 щодо будівництва житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: АДРЕСА_1 , який на сьогоднішній час фактично вичерпав свою дію після введення об'єкту до експлуатації. Також, предметом розгляду є визнання незаконним та скасування рішення управління ДАБК Одеської міської ради про видачу сертифікату №ОД 122240117839 від 24.01.2014 року, який в свою чергу підтверджено факт прийняття об'єкту до експлуатації, також вичерпав свою дію, після реєстрації права власності на квартири інвесторами будівництва. За наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо затвердження декларації про готовність об'єкта до експлуатації, отриманої у встановленому законом порядку Відповідачем на підставі якої в подальшому інвесторами будівництва було оформлено право власності на квартири в ЖК “Сапфір», у останніх виникли правомірні очікування мирно володіти майном. При цьому такі правомірні очікування є об'єктом правового захисту згідно із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України. Зміна законодавства не може бути правовою підставою для позбавлення інвесторів будівництва права власності, набутого ними на законних підставах. Обґрунтовуючи вимоги, викладені у позовній заяві, Позивач посилався на віднесення об'єкту будівництва до самочинно збудованого, як основну підставу для задоволення позовних вимог. З огляду на те, що предметом розгляду по справі є саме законність реєстрації та видачі дозволу на будівництво, яким вичерпав свою дію після отримання сертифікату готовності об'єкта до експлуатації, який, в свою чергу, вичерпав свою дію після реєстрацію права власності на квартири інвесторами будівництва, що в свою чергу виключає можливість віднесення такого об'єкта до самочинного, а відповідно є підставою для відмови у задоволені апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 23.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю “Інститут експертно-технічних рішень у будівництві» було складено Експертний звіт щодо розгляду проектної документації за проектом “Будівництво житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. № 1-Б». Отже, відповідно до проекту, який пройшов експертизу, клас наслідків (відповідальності) об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 визначено CC2.
19.11.2018 року за результатами розгляду звернення ТОВ “СТ Кепітал» Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради були надані містобудівні умови та обмеження № 01-06/221 для проектування об'єкту будівництва з намірами забудови нове будівництво житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Рєпіна, 1-Б.
Згідно з договором оренди землі від 17.10.2018, зареєстрованим у реєстрі за № 226, земельна ділянка, загальною площею 0,4390 га, кадастровий номер 5110136900:27:005:0023, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. № 1-Б, надана в оренду ТОВ “СТ Кепітал», строком на 20 років, для будівництва та обслуговування житлових будинків та обслуговуючої інфраструктури.
Категорія земель за основним цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови.
Вид цільового призначення згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель В.02.07 Для іншої житлової забудови.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.10.2018, індексний номер витягу: 140822115, ТОВ “СТ Кепітал» на праві приватної власності, частка 1/1, належить об'єкт нерухомого майна, загальною площею 460,4 м2, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, буд. № 1-Б. Складові частини об'єкта нерухомого майна: нежитлова будівля літ. “А», сараї літ. “Б, В», вбиральня літ. “Г», льох літ. “Д».
Згідно з Генеральним планом м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 25 березня 2015 року № 6489-VІ, земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. № 1-Б, розташована на території одноквартирної (садибної та блокованої) житлової забудови.
Згідно з Планом зонування території міста Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 р. № 1316-VІІ, земельна ділянка» за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. № 1-Б, розташована в зоні садибної житлової забудови (Ж-1). Переважний вид використання зони садибної забудови Ж-1 житлові будинки садибного типу. До допоміжних видів використання також відносяться підприємства побутового обслуговування та об'єкти соціально-побутового обслуговування.
У наданих містобудівних умовах зазначено, що земельну ділянку необхідно використовувати в межах вимог, встановлених Законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації, документації із землеустрою та садибної забудови, яка історично склалася у даному мікрорайоні (у т.ч. стосовно гранично допустимої висотності проектувального об'єкту).
Проект “Нове будівництво житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1-Б» розроблений у 2018-2019 році, ТОВ “В.С. ПРОЕКТ», головний архітектор проекту Коч І.Е. (кваліфікаційний сертифікат серія АА 002108 від 23.04.2014 та головний інженер проекту Бичек Д. П. (кваліфікаційний сертифікат інженера-проектувальника серія АР 000564 від 30.05.2012).
За результатами розгляду проектної документації Товариство з обмеженою відповідальністю “Інститут експертно-технічних рішень у будівництві» надано позитивний експертний звіт щодо проекту: “Нове будівництво житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1-Б» № 14/1 від 23.01.2019 року.
Згідно з вказаним вище Експертним звітом встановлено, що: “документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної безпеки, техногенної безпеки, енергозбереження і може бути затверджена в установленому порядку...».
ТОВ “СТ Кепітал» звернулось до Управління із заявою (вх. № 01-16/135д/д від 31.01.2019) відповідно до ст. 37 Закону № 3038-І та Порядку № 466 про видачу дозволу на виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1-Б. Разом із заявою подано повний пакет документів, що вимагає чинне законодавство.
За результатами розгляду вказаного звернення Управлінням ДАБК ОМР видано Замовнику дозвіл на виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва “Будівництво житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1-Б, № ОД 112190422174 від 11.02.2019.
Відповідно до вищевказаного дозволу: планується будівництво житлового будинку з об'єктами обслуговуючої: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1-Б; інфраструктури за адресою Замовник ТОВ “СТ Кепітал» (ЄДРПОУ 36613188). Технічний нагляд здійснює ОСОБА_2 , класифікаційний сертифікат серія АТ № 002893. Проектна документація розроблена ТОВ “В.С. ПРОЕКТ», код ЄДРПОУ 35931274. Авторський нагляд здійснює ОСОБА_3 (серія та номер кваліфікаційного сертифіката АР 000554). Експертиза проекту проведена ТОВ “Інститут експертно-технічних рішень у будівництві», код ЄДРПОУ 41230758. Генеральний підрядник ТОВ “ВЕКТОР БУДКОНСАЛТ», код ЄДРПОУ 36613188.
Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради ТОВ “СТ Кепітал» видані містобудівні умови та обмеження № 01-06/221 від 19.11.2018 для проектування об'єкта будівництва: “нове будівництво житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. № 1-Б».
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колгановою М.В. 17.10.2018, індексний номер витягу: 141603020, земельна ділянка, загальною площею 0,4390 га, кадастровий номер 5110136900:27:005:0023, що розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1-Б, на правах оренди надана ТОВ “СТ Кепітал» cтроком до 17.10.2038 для будівництва та обслуговування житлових будинків та обслуговуючої інфраструктури. Категорія земель за основним цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови. Вид цільового призначення згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель - В.02.07 для іншої житлової забудови.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області 09.10.2018 р., ТОВ “СТ Кепітал» на праві приватної власності, частка 1/1, належить об'єкт нерухомого майна, загальною площею 460,4 кв.м, за вищезазначеною адресою. Складові частини об'єкта нерухомого майна: нежитлова будівля літ. “А», сараї літ. “Б, В», вбиральня літ, “Г», літ. “Д».
Згідно з Генеральним планом м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 25 березня 2015 року № 6489-УІ, земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. № 1-Б, яка розташована на території одноквартирної (садибної та блокованої) житлової забудови.
Згідно з Планом зонування території міста Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-УІІ, земельна ділянка за вищезазначеною адресою, розташована в зоні садибної житлової забудови (Ж-1).
Зона садибної забудови Ж-1 (Ж-1п) призначена для розташування садибної забудови, одноквартирних житлових будинків до 4 поверхів із земельними ділянками та зблокованих одно-двоквартирних житлових будинків на суміжних ділянках.
Зона формується, в основному, на території існуючої сельбищної зони міста та в районах в межах сельбищних територій міста, передбачених містобудівною документацією під такий вид забудови. Переважні види використання: 1. окремі житлові будинки садибного типу; 2. окремо розміщені блоковані житлові будинки на 2 сім'ї; 3. одноквартирні житлові будинки до 4 поверхів із земельними ділянками. Супутні види використання: 1. гаражі, вбудовані в житлові будинки; 2. окремо розміщені гаражі або відкриті автостоянки (в межах присадибних ділянок без порушення принципів добросусідства); 3. сади, городи; 4. споруди для утримання дрібної худоби; 5. бані, сауни за умов каналізування стоків; 6. теплиці, оранжереї, парники та інші споруди, що пов'язані з вирощуванням , фруктів та овочів; квітів 7. об'єкти пожежної охорони (гідранти, резервуари, протипожежні водойми); 8. господарські майданчики; 9. парки, сквери, бульвари; 10. магазини торгівельною площею до 40 м 2, без спеціалізованих магазинів будівельних матеріалів, магазинів з наявністю в них вибухонебезпечних речовин та матеріалів.
Допустимі види використання (потребують спеціального дозволу або погодження): 1. окремі багатоквартирні житлові будинки (лише за умови наявності містобудівних розрахунків або детального плану території); 2. заклади дитячого дошкільного виховання; 3. загальноосвітні школи (початкові, середні); 4. спортивні зали, басейни; 5. культові споруди; 6. аптеки; 7. пункти першої медичної допомоги, відділення сімейної медицини; 8. підприємства побутового обслуговування та об'єкти соціально-побутового обслуговування; 9. підприємства громадського харчування; 10.громадські вбиральні; 11. дільничні відділення управління внутрішніх справ; 12.аптеки; 13.об'єкти автомобільного сервісу (АЗС, СТО), при розміщенні вздовж магістральних вулиць; 14. ветеринарні приймальні пункти; 15. відділення зв'язку, поштові відділення.
Використання території зони, розміщення підприємств і установ здійснюється відповідно до вимог ДБН 360-92**.
У вищезазначених містобудівних умовах зазначено, що земельну ділянку використовувати в межах вимог, встановлених Законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації, документації із землеустрою та садибної забудові, яка історично склалася у даному мікрорайоні (у т.ч. стосовно гранично допустимої висотності проєктуємого об'єкту).
Водночас у 2021 р. Одеською обласною прокуратурою встановлено факт видачі дозволу на виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва “Будівництво житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1-Б, № ОД 112190422174 від 11.02.2019.
За результатами опрацювання зазначеної проєктної документації Одеською обласною прокуратурою установлено, що рішення Управління ДАБК ОМР щодо видачі зазначеного дозволу є незаконним, у зв'язку із чим право ТОВ “СТ Кепітал» на проведення будівельних робіт на підставі вищевказаного дозволу на виконання будівельних робіт підлягає припиненню в судовому порядку з наступних підстав, що зумовило заступника керівника Одеської обласної прокуратури звернутися до суду із даним позовом.
Зокрема, будівництво багатоквартирних житлових будинків у вказаній зоні не передбачено.
Крім того, забудова цих районів не повинна перевищувати 4-х поверхів.
Проте, відповідно до проєктної документації на будівництво зазначеного житлового будинку та експертного звіту щодо розгляду проектної документації за цим проєктом, які надавались до Управління ДАБК ОМР для отримання вищевказаного дозволу, замовником запроєктовано будівництво 5-ти поверхової будівлі галерейного типу, яка складається умовно з трьох квартирних блоків (36 квартир), загальною площею 9458, 21 кв.м, з цокольним поверхом, в якому розташовано паркінг на 72 машиномісця та спортивно-оздоровчий комплекс, загальною площею 670, 88 кв.м, що не відповідає вимогам щодо допустимих видів використання зони Ж-1.
Пунктом 2 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки визначено, що відсоток забудови земельної ділянки необхідно розраховувати відповідно до вимог таблиці 6.2 та п. 6.1.36 ДБН Б.2.2-12:18 “Планування та забудова територій», які визначають, що гранично допустимий відсоток забудови земельної ділянки 4-5 поверховими житловими будинками складає 45%, тоді як відсоток забудови земельної ділянки запроєктованого об'єкта будівництва у відповідності до проєктної документації та експертного звіту складає 47%.
Крім того, з урахуванням того, що запроєктований будинок є багатоквартирним, не враховано положення примітки 1 п. 6.1.22 ДБН Б.2.2- 12:18, яким визначено, що при розміщенні 3-8 поверхових житлових будинків суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, відстань від фасадів з вікнами багатоквартирного будинку, що зводиться до меж земельних ділянок садибних будинків приймається не менше 15 метрів, які в проєктній документації фактично не дотримані.
Пунктом 4 містобудівних умов та обмежень визначено, що при проєктуванні необхідно враховувати вимоги п. 6.1.33 ДБН Б.2.2-12:18, які визначають мінімальний відступ об'єкта будівництва від червоних ліній житлових вулиць не менше 3 метрів, тоді як відповідно до проєктної документації такий відступ взагалі відсутній.
Проєктною документацією та експертним звітом щодо її розгляду визначено ІІ ступінь вогнестійкості будівель. Разом із тим, протипожежні відсіки не визначені, що унеможливлює віднесення будинку до певного ступеню вогнестійноксті та свідчить про невідповідність наданої проектної документації ДБН з цих питань.
Відтак, сторона позивача наполягає на тому, що за результатами розгляду документів, поданих ТОВ “СТ Кепітал», Управління ДАБК ОМР мало відмовити останньому у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, у зв'язку із тим, що ним не були надані документи, всі необхідні для прийняття рішення про видачу дозволу, а подані документи не відповідають вимогам діючого законодавства.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходить з того, що прокуратура звернулася до суду із даним позовом 11.08.2021 в інтересах ДІАМ України, яка в свою чергу, не була уповноважена на вжиття заходів реагування, направлених на захист інтересів держави у сфері державного архітектурно-будівельного контролю, так як робота цього органу виконавчої влади розпочалась лише 15 вересня 2021 року (після відкриття провадження по даній справі 25.08.2021). В подальшому прокуратурою доповнено предмет спору та заявлено додатково одну позовну вимогу, в результаті чого на момент вирішення справи предметом спору були законність реєстрації та видачі дозволу на будівництво, який вичерпав свою дію після отримання сертифікату готовності об'єкта до експлуатації, та який, в свою чергу, вичерпав свою дію після реєстрації права власності на квартири інвесторами будівництва, що в свою чергу виключає можливість віднесення такого об'єкта до самочинного, а відповідно є підставою для відмови у задоволені позовних вимог. Внаслідок цього не підлягає до задоволення й вимога до ТОВ “СТ Кепітал» про припинення права на виконання будівельних робіт, які завершилися з огляду на прийняття об'єкту до експлуатації та видачі інвесторам правовстановлюючих документів.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України врегульовані Законом України “Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697).
Згідно з частиною третьою статті 2 Закону № 1697, на прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 1697, на прокуратуру покладаються функції, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та Інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представника або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійсняють або неналежним чином здійснюють її захист.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Відповідно до частини першої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх л осадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Аналіз вищезазначених норм чинного законодавства свідчить, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах є можливою лише за умови обов'язкової наявності двох умов, які прокурор обґрунтовує у своїй заяві: 1) порушення або загрози порушення інтересів держави; 2) захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний суб'єкт владних повноважень, а також у разі відсутності такого суб'єкта.
Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду Касаційного адміністративного суду від 06.09.2021 р. по справі № 320/3398/19.
За висновком суду касаційної інстанції, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може та бажає захищати інтереси держави, а також те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор, який в такому випадку виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Зазначене підтверджується також висновками Верховного Суду, викладених в ухвалі від 19 липня 2018 року у справі № 822/1169/17, від 13 березня 2019 року у справі № 815/1139/18, від 21 січня 2019 року у справі № 810/3163/18, постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 26 жовтня 2020 року у справі № 320/2585/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 815/6347/17.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 26 жовтня 2020 року у справі №320/2585/19 висловив позицію, яка| полягає в тому, що, звертаючись до суду, прокурор перекладає на себе компетенцію відповідного уповноваженого органу та намагається скасувати містобудівні умови у судовому порядку, оскільки уповноваженими на це органами цього здійснено протиправно (на думку позивача) не було. Незгода прокурора з висновками перевірки не може свідчити про бездіяльність відповідного органу, який не здійснює захист інтересів держави.
У постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 815/6347/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в адміністративному процесі прокурор набуває статусу позивача в разі, якщо певними діями, рішеннями чи бездіяльністю порушено інтерес держави у публічних правовідносинах, а орган, який уповноважений реалізовувати або захищати такий інтерес, відсутній або в силу закону не наділений повноваженнями самостійно звертатися до суду. У такому випадку прокурор здійснює квазіпредставницьку функцію, виступаючи в інтересах певного органу державної влади, однак, в адміністративному судочинстві прокурор не може набувати статусу сторони у справі із самостійними інтересами, правами та обов'язками, крім випадків, коли це прямо передбачено нормами КАС.
Однак, за обставин розглядуваної справи, Одеська обласна прокуратура не реалізовує публічно-владні управлінські функції стосовно ТОВ “СТ Кепітал» та Управління ДАБК ОМР, рівно як і не здійснює представництво Державної інспекції архітектури та містобудування України, не зважаючи на зазначення про це в адміністративному позові прокурором.
Так, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах
В даному випадку прокурор в основу позову поклав бездіяльність ДІАМ України, до якого прокурор звертався листом від 15.06.2021 за № 15/3/2-1226вих-21, в якому повідомлено про виявлені порушення вимог містобудівного законодавства під час видачі Управлінням ДАБК ОМР дозволу на виконання будівельних робіт від 11.02.2019 року за №ОД112190422174 щодо будівництва житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою м, Одеса, вул. Рєпіна, І-Б.
Поряд із тим, ДІАМ України було створено відповідно до Постанови КМУ від 23.12.2020 року №1340, якою Уряд ліквідував Державну інспекцію містобудування і Державну сервісну службу містобудування. Замість цих органів створена Державна інспекція архітектури та містобудування Україні, яка здійснюватиме архітектурно-будівельний контроль і нагляд у сфері містобудування без дозвільно-реєстраційних функцій.
Також, 30 грудня 2020 року на сайті Кабінету Міністрів України опубліковано постанову № 1339 від 16 грудня 2020 р., яка відновлює дію постанови № 553 “Про порядок Здійснення державного архітектурно-будівельного контролю».
Однак обласною прокуратурою не враховано, що на день звернення до суду із даним позовом, а також на час звернення до ДІАМ України листом від 15.06.2021 за № 15/3/2-1226вих-21, ДІАМ України не набула повноважень та не мала можливості виконувати покладені на цю новоутворену інспекцію функції.
Відповідно до п. 12 Постанови КМУ від 20.10.2011 року № 1074 “Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.
Відповідно до п.13 цієї ж Постанови, акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов'язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.
Проте станом дату звернення до суду, відповідного акту Кабінету Міністрів про можливість здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади видано не було, а повноваження в сфері державного архітектурно-будівельного контролю продовжує здійснювати Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - ДАБІ України), про що свідчить п.2. Постанови КМУ № 303 від 29.03.2021 “Про внесення змін до деяких Постанов Кабінету Міністрів України щодо удосконалення діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду».
Фактично, ДІАМ України розпочала свою роботу та приступила до виконання функції та обов'язків лише з 15 вересня 2021 року, про що свідчить публічна інформація сайті самого ДІАМ України за посиланням https://diam.gov.ua/news/15-veresnva-diam-rozpochjnave funkcionuvannva. яка була опублікована 10 вересня 2021 року.
Таким чином, ДІАМ України, в інтересах якого прокуратура звернулася із даним позовом, не була уповноважена на вжиття заходів реагування, направлених на захист інтересів держави у сфері державного архітектурно-будівельного контролю, так як робота цього органу виконавчої влади розпочалась лише 15 вересня 2021 року (після відкриття провадження по даній справі 25.08.2021). У свою чергу, на час звернення прокуратури до суду, відповідні функції продовжувала виконувати ДАБІ України, тобто інший орган державної влади.
Поряд із тим, на час вирішення справи по суті, TOB “СТ Кепітал» було подано до ДАБК Одеської міської ради заяву та акт готовності об'єкта до експлуатації для видачі сертифіката від 17.01.2024.
Згідно п. 24 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженого Постановою КМУ № 461 від 13 квітня 2011 р. для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката, до якої додається акт готовності Об'єкта до експлуатації та документ або інформація (реквізити платежу) про внесення плати. Заява про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката щодо об'єктів, на які поширюється дія Закону України “Про державну таємницю», подається до ДІАМ у паперовій формі із дотриманням вимог Закону України “Про державну таємницю» за формою, визначеною в додатку 6 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 7 до цього порядку, та реєструється в журналі реєстрації заяв про видачу сертифіката. До заяви замовником додаються результати технічної інвентаризації об'єкта.
Відповідно до ч, 7 ст. 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; 2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 3) невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та / або вимогам будівельних норм, у тому числі щодо: дотримання вимог, передбачених розділом інженерно-технічних заходів цивільного захисту, вимог пожежної та техногенної безпеки; доступності об'єкта для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 4) невиконання вимог, передбачених Законом України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», щодо оснащення будівлі вузлами обліку відповідних комунальних послуг; 5) неврахування суб'єктом господарювання, який планує експлуатувати хоча б один Об'єкт підвищеної небезпеки, висновків компетентного органу у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, щодо поданого звіту про заходи безпеки на об'єкті підвищеної небезпеки або неподання оператором звіту про заходи безпеки на об'єкті підвищеної небезпеки у порядку та строки, визначені Законом України “Про об'єкти підвищеної небезпеки».
Відмова у видачі сертифіката надається замовникові у строк, передбачений для його видачі.
Відповідно до п.п. 11, 23 24 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
Сертифікат видається органом державного архітектурно-будівельного контролю з використанням Реєстру будівельної діяльності (крім об'єктів, на які поширюється дія Закону України “Про державну таємницю»).
Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації та документ або інформація (реквізити платежу) про внесення плати. Заява про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката щодо об'єктів, на які поширюється дія Закону України “Про державну таємницю», подається до ДІАМ у паперовій формі із дотриманням вимог Закону України “Про державну таємницю» за формою, визначеною в додатку 6 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 7 до цього Порядку, та реєструється в журналі реєстрації заяв про видачу сертифіката. До заяви замовником додаються результати технічної інвентаризації об'єкта.
При цьому за п. 9 Порядку, на об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно з будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання з дотриманням особливостей.
За результатами розгляду акту готовності об'єкта до експлуатації ДАБК Одеської міської ради був виданий Сертифікат № ОД 122240117839 від 24.01.2014, яким засвідчено відповідність з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б.
При цьому, у випадку реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, з якою пов'язується закінчення будівництва об'єкта містобудування, реєстрація дозволу на виконання будівельних робіт вважається такою, що вичерпала свою дію.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Руду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 2 жовтня 2018 року у справі № 465/1463 /16-а, від 5 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17, від 04.03.2021 року у справі № 826/13826/18.
Так, на час вирішення справи вже відбулося введення вищезазначеного об'єкту будівництва в експлуатацію, що підтверджується Актом готовності об'єкта до експлуатації від 17.01.2024, зареєстрованого в ЄДСББ за номером AC01:1840-7556-8506-6609 та Сертифікатом ОД № 12220117839 від 24.01.2024, виданого Управлінням ДАБК Одеської міської ради.
При цьому, згідно акту готовності об'єкта (Будівництво житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б) до експлуатації реєстраційний номер в ЄДЕССБ: AC01:1840-7556-8506-6609 від 17.01.2024, будівельні роботи виконано у строк: початок робіт: Лютий 2019; (місяць, рік) закінчення робіт: Червень 2022.
Таким чином, оскаржуване рішення управління ДАБК Одеської міської ради щодо видачі ТОВ “СТ Кепітал» дозволу на виконання будівельних робіт від 11.02.2019 за № ОД 112190422174 щодо будівництва житлового будинку 3 об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б вже вичерпало свою дію, а тому і не може бути скасованим, оскільки це не матиме жодних юридичних наслідків.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).
Відповідно до статті 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката (частина 5 статті 39 Закону).
Зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього (частина 9 статті 39 Закону).
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (частина 10 статті 39 Закону).
За приписами частини першої статті 39-1 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності», у разі якщо замовник самостійно виявив технічну помилку у надісланому повідомленні про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт, зареєстрованій декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а також у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до закону, до такого повідомлення або декларації вносяться зміни у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 26 цього Закону завершальним етапом будівництва об'єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об'єкт.
В свою чергу після введення об'єкту в експлуатацію було зареєстровано право власності на окремі квартири та паркомісця за деякими з пайовиків (інвесторів) об'єкту будівництва. Так, відповідно до інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно №378237031 від 13.05.2024, вже зареєстровано право власності на 9 квартир та 12 паркомісць (машиномісць).
При цьому, кількість власників квартир та машиномісць постійно зростає, про що свідчить надана 26.11.2024 до суду представником ТОВ “СТ Кепітал» довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкта нерухомого майна № 404980716 від 22.11.2024.
В свою чергу, після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої сертифікату про готовність об'єкту до експлуатації, останній вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об'єкта до самочинного. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 року по справі № 465/1461/16-а, від 19.01.2019 року у справі № 916/1986/18, від 11.11.2020 року № 640/10134/19, від 14.03.2024 року у справі № 640/1622/20.
Відтак, рішення управління ДАБК Одеської міської ради про видачу сертифікату №ОД 122240117839 від 24.01.2014, яким в свою чергу підтверджено факт прийняття об'єкту до експлуатації, також вичерпало свою дію після реєстрації права власності на квартири інвесторами будівництва.
У свою чергу, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах “Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, “Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, “Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, “Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, “Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, “Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, “East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті “суспільний», “публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип “пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. “Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року “Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком ЄСПЛ у зазначеній справі, “наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце “непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».
У рішенні ЄСПЛ у справі “Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип “належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу “помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
У рішенні ЄСПЛ у справі “Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту “правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. “Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.
За наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо затвердження декларації про готовність об'єкта до експлуатації, отриманої у встановленому законом порядку Відповідачем на підставі якої в подальшому інвесторами будівництва було оформлено право власності на квартири в ЖК “Сапфір», у останніх виникли правомірні очікування мирно володіти майном. При цьому такі правомірні очікування є об'єктом правового захисту згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.
Правомірні очікування дійсно є важливим аспектом захисту права власності та інших прав, що випливає із статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ). Це поняття стосується ситуацій, коли особа має обґрунтовану підставу очікувати реалізації своїх прав або інтересів, навіть якщо ці права ще не набули завершеного юридичного оформлення. У контексті національного законодавства України, такі очікування також можуть бути захищені за допомогою норм Конституції та інших законодавчих актів.
У справі “Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» ЄСПЛ підкреслив важливість правомірних очікувань, навіть якщо початковий дозвіл на будівництво пізніше був скасований.
Вищезазначена справа є ключовою у контексті правомірних очікувань, яку розглядав Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Вона демонструє, як принцип правової визначеності та захист легітимних інтересів осіб (інвесторів) реалізується в судовій практиці.
ЄСПЛ закріплено низку ключових висновків по цій справі, таких як: інвестори, які діяли в межах чинного законодавства та отримали дозволи, мають право розраховувати на стабільність цих дозволів; - якщо дозвільна документація видана з помилками, спричиненими органами влади, це не може перекладатися на інвесторів; - держава повинна дотримуватися балансу між публічними інтересами та захистом прав інвесторів.
Таким чином, важливо, що якщо дозволи на будівництво були видані органами влади, але згодом оскаржені, це не має ставати підставою для порушення прав інвесторів. Суд наголошує на необхідності дотримання принципу правової визначеності, який захищає очікування інвесторів, сформовані рішеннями компетентних органів.
Так, стаття 41 Конституції України гарантує право власності та захист від незаконного позбавлення майна. Також Цивільний кодекс України передбачає захист права власності та добросовісних очікувань. Суд враховує концепцію “правомірних очікувань» при вирішенні даного спору, оскільки інвестори, вкладаючи кошти у будівництво, очікують, що їхні права будуть захищені у разі дотримання ними законодавчих вимог. Якщо забудовник отримав усі необхідні дозволи та документацію від державних органів, інвестори мають правомірні очікування, що об'єкт буде введено в експлуатацію.
У свою чергу, держава зобов'язана діяти передбачувано. У випадках, коли компетентні органи видали дозвільну документацію, але інші органи пізніше намагаються її скасувати, це може порушувати принцип правової визначеності.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України» (пункт 23) і “Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме “небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Апеляційний суд погоджується із судом першої інстнації, що прокуратура звернулася до суду із даним позовом 11.08.2021 в інтересах ДІАМ України, яка в свою чергу, не була уповноважена на вжиття заходів реагування, направлених на захист інтересів держави у сфері державного архітектурно-будівельного контролю, так як робота цього органу виконавчої влади розпочалась лише 15 вересня 2021 року (після відкриття провадження по даній справі 25.08.2021). В подальшому прокуратурою доповнено предмет спору та заявлено додатково одну позовну вимогу, в результаті чого на момент вирішення справи предметом спору були законність реєстрації та видачі дозволу на будівництво, який вичерпав свою дію після отримання сертифікату готовності об'єкта до експлуатації, та який, в свою чергу, вичерпав свою дію після реєстрації права власності на квартири інвесторами будівництва, що в свою чергу виключає можливість віднесення такого об'єкта до самочинного, а відповідно є підставою для відмови у задоволені позовних вимог. Внаслідок цього не підлягає до задоволення й вимога до ТОВ “СТ Кепітал» про припинення права на виконання будівельних робіт, які завершилися з огляду на прийняття об'єкту до експлуатації та видачі інвесторам правовстановлюючих документів.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Заступника Керівника Одеської обласної прокуратури, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року по справі № 420/14419/21, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст Постанови складено - 23 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький