П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8750/24
Категорія 112010201Головуючий у суді І інстанції: Гордієнко Т.О. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення №948170108369 та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення №948170108369 та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що 28.05.2024 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889 з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 07.05.2024 №558/01-03 станом на квітень 2024 року. Однак, відповідач протиправно відмовив у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 04.06.2024 року № 948170108369. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 28.05.2024 на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до положень пункту 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії державного службовця мають особи якщо їм до набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-УІІІ не призначалася пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993. При розгляді заяви позивача з'ясовано, що ОСОБА_1 пенсію було призначено в 2010 році згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Враховуючи вище зазначене прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-УІІІ, оскільки заявниці призначалася пенсія в 2010 році згідно Закону України «Про державну службу» № 3723 - XII від 16.12.1993.
ОСОБА_1 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що до спірних правовідносин слід застосовувати п.12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІ як акт, що має вищу юридичну силу по відношенню до Порядку №622.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Розпорядження від 15.09.2010 року, позивач має стаж держслужбовця 26 років 1 день 26 днів.
Позивач з 2006 року по 2017 рік отримувала пенсію за віком відповідно до Закону "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993.
З 2017 року позивач отримувала пенсію відповідно до Закону № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
28.05.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889 з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 07.05.2024 №558/01-03 станом на квітень 2024 року.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ у Львівській області.
04.06.2024 ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення № 948170108369 про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
У рішенні зазначено, що ОСОБА_1 пенсію було призначено в 2010 році згідно Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Відповідно до положень пункту 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії державного службовця мають особи якщо їм до набрання чинності Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII не призначалася пенсія відповідно до Закону України “Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993.
Враховуючи вище зазначене прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, оскільки заявниці призначалася пенсія в 2010 році згідно Закону України “Про державну службу» № 3723 - XII від 16.12.1993. Перерахунок раніше призначених пенсій за цим Законом не передбачений.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що безпідставним є твердження відповідача про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII, з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія. Норми Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи права станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 року по справі № 580/3805/22.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом № 3723-XI.
Проте, 01 травня 2016 року набрав чинності Закон № 889-VIII, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» згаданого Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як - 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18).
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивачки з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.
Крім того, а ні Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, а ні стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII.
Враховуючи вище викладене, доводи апелянта про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII, з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія є безпідставними.
Норми Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи права станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 року по справі № 580/3805/22.
Позивач досяг необхідного пенсійного віку та має стаж на посаді державної служби понад 26 років, працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а відтак набув право на пенсію державного службовця за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 04.06.2024 № 948170108369 та зобов'язання перевести позивача з 28.05.2024 року на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ.
Позовні вимоги щодо нарахування та виплати пенсії позивачу в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 07.05.2024 №558/01-03 є передчасними, оскільки відповідачем взагалі у спірному рішенні заперечується право позивача на переведення її з пенсії відповідно до Закону № 1058 на пенсію відповідно до Закону № 889.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року по справі № 400/8750/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький