22 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 505/4238/24
Головуючий в 1 інстанції: Ващук О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.,
при секретарі - Альонішко С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26 лютого 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив скасувати постанову № 1274 від 17 червня 2024 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн. 00 коп. і закрити справу про адміністративне правопорушення;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 605,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №1274 від 17.06.2024 року підлягає скасуванню.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь апелянта 908 грн. 40 коп. у відшкодування судових витрат.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції фактично не прийнято до уваги, що з військово- облікового документу, виданого апелянту 14.06.2024 вбачається, що його взято на військовий облік військовозобов'язаних 18.10.2010 року. Апелянт зазначає, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 не прийнято до уваги, що повісток про виклик раніше до добровільної явки апелянт не отримував, а з'явився туди добровільно, оновив свої дані, пройшов ВЛК та отримав військовий квиток. Тому вважає оскаржувану постанову неправомірною. Апелянт наголошує, що ч. 3 ст. 210 КУпАП на дату 31.08.2010 року переведення його з військового обліку призовників до військового обліку військовозобов'язаних взагалі не існувало. Отже, до 19.05.2024 р. норми частини третьої ст. 210 КУпАП не існувало. Тобто з 19.05.2024 р. було встановлено 60-денний строк, щоб громадяни України уточнили свої дані щодо виконання військового обов'язку, що передбачає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду. Апелянт зазначає, що жодних доказів того, що він вчинив інкриміноване йому правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 не долучено та не описано в оскаржуваній постанові. Доказів вжиття заходів органом, на який покладалося ведення військового обліку військовозобов'язаних, щодо взяття на військовий облік та доказів ухилення від цього матеріали справи не містять. Також відсутні докази, що апелянт отримував повістки про виклик до військомату (ТЦК) з метою постановлення на облік або проходження ВЖ.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано.
16 квітня 2025 року до суду від апелянта надійшла заява про розгляд справи без участі позивача (апелянта), в якій апелянт повідомляє, що він не має можливості прийняти участь у засіданні, що відбудеться. У зв'язку із вказаним та керуючись ст.ст. 44, 47 КАС України просить провести розгляд апеляційної скарги без йо8го участі; зазначає, що апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17 червня 2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_2 виніс постанову № 1274 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП про застосування адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. до ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Зі змісту вищенаведеної постанови вбачається, що 14 червня 2024 р. о 12 год. 10 хв. під час дії особливого періоду та військового стану до ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув військовозобов'язаний ОСОБА_1 1990 року народження. Під час перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_1 був переданий 31.08.2010 року з військового обліку призовників до військового обліку військовозобов'язаних. Після чого з 2010 року не мав жодного чинного військово-облікового документу та перебував на військовому обліку військовозобов'язаних не тому, що виконав військовий обов'язок та став на військовий облік, а у зв'язку із його передачею з обліку призовників до військового обліку військовозобов'язаних, в АГГС «Оберіг» обліковувався лише завдяки алгоритмам роботи самої програми, без прив'язки до будь- якого військкомату (ТЦК та СП).
В подальшому в супереч вимог п.п. 3.1, 3.2 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом МО України №402 від 14.08.2008 року взагалі не проходив медичний огляд військово-лікарською комісією, чим порушив п. 1.4 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до якого він повинен проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Порушуючи вимоги п.1.10 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до якого він повинен звіряти не рідше одною разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, взагалі не звіряв свої персональні дані.
Зазначено, що вказані протиправні діяння він продовжував вчиняти також після 18.05.2023 року.
Вказано, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, але на її розгляд не з'явився і не подав клопотання про відкладення розгляду справи на інший час, тому справа розглянута за його відсутності.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 ч.3 КУпАП накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів громадян, сумі 17000 грн. (а.с.11).
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що триваюче правопорушення ОСОБА_1 розпочалось з серпня 2010 року, коли був переданий 31 серпня 2010 року з військового обліку призовників до військового обліку військовозобов'язаних, з того часу він перебував на військовому обліку не тому, що виконав військовий обов'язок та став на військовий облік, а у зв'язку з його передачею з обліку призовників до військового обліку військовозобов'язаних, в АІТС «Оберіг» обліковувався лише завдяки алгоритмам роботи самої програми, без прив'язки до будь-якого військомату (ТЦК та СП) та станом на 14 червня 2024 року не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних, що було виявлено 14 червня 2024 року під час перевірки його документів, відповідно після виявлення адміністративного правопорушення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено протокол №1274 від 14 червня 2024 року, відтак строки для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку згідно ст.38 КУпАП не були порушені.
З огляду на вищевказане та зважаючи на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діянні ОСОБА_1 на час винесення оскаржуваного рішення містилися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому суб'єктом владних повноважень правомірно ухвалено рішення у справі про адміністративне правопорушення за вказаною статтею КУпАП, а оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення є обґрунтованою, і підстав для її скасування суд не вбачав, обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи. Стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 210 КУпАП накладено з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Дослідивши в сукупності всі надані у справі докази, суд вважав, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважав прийняте рішення законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позовних вимог і його скасування не вбачав.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, завданням якого є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.5 ч.1 ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 210 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку -
тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -
тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно з абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-IX від 03.03.2022 затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з абзацом 6 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
За приписами абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
18.05.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 року.
Цим Законом положення частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно з якою, зокрема, встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме:
- шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;
- шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
З наведеного вбачається, що позивач з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року мав обов'язок уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження.
Натомість, як було зазначено вище, на позивача накладено штраф за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП постановою від 17 червня 2024 року, тобто в період, коли апелянт мав обов'язок вчиняти дії по уточненню своїх персональних даних та вчинив такі дії.
В оскаржуваній постанові зазначено, що 14 червня 2024 р. о 12 год. 10 хв. під час дії особливого періоду та військового стану до ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув військовозобов'язаний ОСОБА_1 1990 року народження. Під час перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_1 був переданий 31.08.2010 року з військового обліку призовників до військового обліку військовозобов'язаних. Після чого з 2010 року не мав жодного чинного військово-облікового документу та перебував на військовому обліку військовозобов'язаних не тому, що виконав військовий обов'язок та став на військовий облік, а у зв'язку із його передачею з обліку призовників до військового обліку військовозобов'язаних, в АГГС «Оберіг» обліковувався лише завдяки алгоритмам роботи самої програми, без прив'язки до будь- якого військкомату (ТЦК та СП).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 18.10.10 р. (а.с. 16).
При цьому, у військовому квитку є відмітка про те, що призовною комісією Котовського району Одеської області зарахований в запас 18.10.2010 р., прот. №6 за ст. 18 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
Таким чином, колегією суддів встановлено, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності на військовому обліку ОСОБА_1 спростовуються відміткою у військовому квитку.
Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції, чинній на 18.10.2010 року) взяттю на військовий облік призовників та військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України: 1) на військовий облік призовників: приписані до призовних дільниць; які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць; 2) на військовий облік військовозобов'язаних: звільнені з військової служби в запас; звільнені з альтернативної (невійськової) служби; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; звільнені зі служби начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної податкової адміністрації України; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; виключені з військового обліку Служби безпеки України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.
Згідно з ч.2 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції, чинній на 18.10.2010 року) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають жінки, що належать до категорій, зазначених у частині одинадцятій статті 1 цього Закону.
Відповідно до ч.3 ст. 37 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції, чинній на 18.10.2010 року) призовники та військовозобов'язані після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік.
З аналізу зазначених норм Закону вбачається, що ч. 1 ст. 37, зокрема ч. 2, регламентує перелік громадян, які підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних. При цьому дана стаття не регламентує порядок такого взяття, зокрема, осіб, які переходять з військового обліку призовників до військового обліку військовозобов'язаних, та обов'язок особи з'явитися до органу, де вона перебуває на військовому обліку. Такий обов'язок був передбачений у ч. 3 цієї статті Закону при зміні місця проживання.
Однак, як наголошує апелянт, місця проживання з моменту постановки його на облік апелянт не змінював.
Суд першої інстанції, опираючись фактично на відомості, надані відповідачем, та наявні в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» зробив висновок про не перебування апелянта на військовому обліку військовозобов'язаних станом на 14.06.2024 року.
Колегія суддів зазначає, що в березні 2017 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 року №1951-VIII, який передбачав створення уніфікованої автоматизованої системи, що буде збирати та зберігати усю інформацію про військовозобов'язаних громадян України віком від 18 до 60 років.
Наказом Міноборони України №94 від 28.03.2022 року затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Тобто, формально реєстр розпочав свою дію в березні 2022 року.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно ст.ст.8, 9 цього Закону, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Отже, цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до абз.21 ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «;Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зокрема обліку відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладено на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Отже, враховуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідальними за ведення і наповнення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») є відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому колегія суддів погоджується з доводом апелянта, що позивач не повинен відповідати та нести відповідальність за несвоєчасне перенесення (не внесення) відомостей про його перебування на військовому обліку у з 2010 року до відповідного реєстру.
Таким чином, відсутність електронних відомостей про взяття його на військовий облік у реєстрі «Оберіг» не може бути доказом того, що апелянт не перебуває на вказаному обліку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неправильному трактуванні норм чинного законодавства.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, обставини справи та докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь апелянта сплачений судовий збір до суду першої та апеляційної інстанції у загальному розмірі 1514 грн.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26 лютого 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1274 від 17 червня 2024 року за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 17000 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1514 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко