П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/6480/24
Суддя першої інстанції: Ярощук В.Г.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м.Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 07.10.2024
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
09.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування їй компенсації втрати частини доходу - грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 25.08.2020, у зв'язку з порушенням строків його виплати, за період з 29.01.2020 по 05.06.2024; зобов'язання нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходу - грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 25.08.2020, у зв'язку з порушенням строків його виплати, за період з 29.01.2020 по 05.06.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не здійснив своєчасну виплату грошового забезпечення в повному обсязі за період з 29.01.2020 по 25.08.2020, а тому, на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», позивачка має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку його виплати.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 25.08.2020; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу - грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 25.08.2020, у зв'язку з порушенням строків його виплати, за період з 06.07.2023 по 05.06.2024; у задоволенні решти позовних відмовлено.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги вказав, що період, за який позивачка просить відповідача нарахувати та виплатити їй компенсацію за несвоєчасну виплату грошового забезпечення, складає понад 4 роки та обумовлений бездіяльністю позивачки щодо захисту своїх справ, оскільки з позовом про захист порушених прав щодо не нарахування та невиплати їй грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 25.08.2020 у повному розмірі остання звернулась до суду лише 06.07.2023 (більш чим через 3 роки після того як вона дізналась (повинна була дізнатись) про виплату їй грошового забезпечення за січень 2020 у неповному розмірі). На підставі наведеного, враховуючи, що у випадку задоволення вимог позивачки щодо виплати їй компенсації за період з 29.01.2020 по 05.06.2024, стане для відповідача великим фінансовий тягарем, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходу за період з 06.07.2023 (дата звернення до суду за захистом своїх прав щодо невиплати грошового забезпечення у повному розмірі) по 05.06.2024 (день фактичної виплати заборгованості).
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, позивачка подала апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове про задоволення позовних вимог.
Позивачка в апеляційній скарзі зазначає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням відповідачем строку виплати грошового забезпечення через несвоєчасну виплату грошового забезпечення в повному обсязі за період з 29.01.2020 по 25.08.2020, а саме з моменту виникнення заборгованості до моменту здійснення її фактичної виплати, тобто з 29.01.2020 по 05.06.2024 без будь яких обмежень.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Розгляд апеляційної скарги у справі здійснюється апеляційним судом у змішаній формі відповідно до п.112 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 №1845/0/15-21.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка у період з 29.01.2020 по 25.08.2020 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
На виконання рішення суду від 05.09.2023 у справі №420/16492/23, відповідачем 05.06.2024 було виплачено позивачці грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 25.08.2020 у розмірі 29636,57грн.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29.01.2020 по 05.06.2024, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступних висновків.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (надалі - Закон України №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 (надалі - Порядок №159).
Згідно ст.1 Закону України №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами ст.2 Закону України №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому вищезазначеному законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно приписів ст.ст.3, 4 Закону України №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до п.1 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 (п.2 Порядку №159).
За змістом п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсія (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даному випадку - органом прокуратури) добровільно чи на виконання судового рішення.
Так, у подібних правовідносинах у постанові від 15.08.2018 у справі №653/3356/17 Верховний Суд дійшов висновку, що наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.46 Закону №1058-IV, ст.2 Закону України №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Разом з тим, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону України №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Дана правова позиція викладена у відповідності до постанов Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №420/7633/20, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, від 10.10.2024 у справі №280/5397/19, від 18.12.2024 у справі №755/15005/23.
Відповідно до обставин даної справи, на виконання рішення суду у справі №420/16492/23, відповідач 05.06.2024 нарахував та виплатив позивачці грошове забезпечення у повному обсязі за період з 29.01.2020 по 25.08.2020 в сумі 29636,57грн.
Отже, відповідачем порушено строки виплати грошового забезпечення позивачці за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі, тобто до 05.06.2024, на підставі чого вона має законне право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення в повному обсязі без будь яких обмежень.
На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення ОСОБА_1 нарахування компенсації втрати частини доходу - грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 25.08.2020, у зв'язку з порушенням строків його виплати, за період з 29.01.2020 по 05.06.2024.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу - грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 25.08.2020, у зв'язку з порушенням строків його виплати, за період з 29.01.2020 по 05.06.2024.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв