П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1508/24
Суддя першої інстанції: Білостоцький О.В.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 21.05.2024
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової академії (м.Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м.Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
10.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інституту Військової академії (м.Одеса) про визнання протиправною бездіяльність щодо проведення нарахування йому компенсації втрати частини доходу - індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 19.07.2018, у зв'язку з порушенням строків її виплати, за період з 01.12.2015 по 31.03.2023; зобов'язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу - індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 19.07.2018, у зв'язку з порушенням строків її виплати, за період з 01.12.2015 по 31.03.2023.
В обґрунтування позовних зазначено, що відповідач не здійснив своєчасну виплату індексації грошового забезпечення, а тому, на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку її виплати.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 позов задоволено, оскільки позивач має право на виплату компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення (з 01.12.2015 по 19.07.2018), виплаченої 31.03.2023 на виконання рішення суду.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку їх виплати, оскільки виплата позивачу індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду виконана Військовою академією (м.Одеса) в повному обсязі. Крім того, апелянт зауважує, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з позовом, визначений ст.122 КАС України, при цьому, клопотання про поновлення пропуску строку звернення до суду позивачем не подано, що в силу приписів ст.240 КАС України, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , у період з 28.08.2012 проходив службу у Військовій академії (м. Одеса) та наказом №148 від 19.07.2018 позивача виключено зі списків особового складу академії та знято з усіх видів забезпечення.
На виконання рішення суду від 28.12.2021 у справі №420/17340/21, відповідачем 31.03.2023 було виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 19.07.2018 у розмірі 96848,17грн. /а.с.8/
Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (надалі - Закон України №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 (надалі - Порядок №159).
Згідно ст.1 Закону України №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами ст.2 Закону України №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому вищезазначеному законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно приписів ст.ст.3, 4 Закону України №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до п.1 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (п.2 Порядку №159).
За змістом п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсія (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даному випадку - органом прокуратури) добровільно чи на виконання судового рішення.
Так, у подібних правовідносинах у постанові від 15.08.2018 у справі №653/3356/17 Верховний Суд дійшов висновку, що наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.46 Закону №1058-IV, ст.2 Закону України №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Разом з тим, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону України №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Дана правова позиція викладена у відповідності до постанов Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №420/7633/20, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, від 10.10.2024 у справі №280/5397/19, від 18.12.2024 у справі №755/15005/23.
Відповідно до обставин даної справи, на виконання рішення суду у справі №420/17340/21, відповідач 31.03.2023 нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 19.07.2018 в сумі 96848,17грн. /а.с.8/.
Отже, відповідачем порушено строки виплати індексації грошового забезпечення позивачу за весь час затримки виплати - за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, тобто до 31.03.2023, на підставі чого позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Разом з тим, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо залишення позову без розгляду, оскільки, на думку відповідача, позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.04.2025 у справі №420/1581/24, від 10.04.2025 у справі №560/3582/24 та зазначає наступне.
Так, нарахування та виплата компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.12.2024 у справі №440/6875/24, від 29.11.2023 у справі №560/11895/23, від 05.05.2022 у справі №380/8976/21.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми ст.233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, з відліком тримісячного строку звернення до суду, який почався 01.07.2023. (Постанова Верховного Суду від 21.03.2025р. у справі 460/21394/23).
Як зазначалось вище, ч.1 ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Тобто, право на компенсацію виникає з моменту затримки виплати доходу на один і більше календарних місяців.
Таким чином, з огляду на те, що відповідачем після виключення позивача зі списків особового складу академії у липні 2018 не проведено з ним розрахунку грошового забезпечення у повному обсязі, тобто, право на виникнення у позивача права на компенсацію виникло у серпні 2018, враховуючи дію ч.2 ст.233 КЗпП у редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, колегія судів дійшла висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому у відповідності до ст.316 КАС України не вбачає підстав для його скасування.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Військової академії (м.Одеса) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Військову академію (м.Одеса).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв