22 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 175/17758/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Соловей Л.О.
за участю:
представника відповідача: Косьміна О.О.,
представника позивача: Копичко І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.12.2024, (суддя суду першої інстанції Шаповалова І.С.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №175/17758/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції (в особі інспектора взводу №1 роти №3 БПП в м.Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
17.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати постанову серії БАА №481209 інспектора взводу №1 роти №3 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Адміністративний позов обґрунтований тим, що позивач не керував транспортним засобом. Позивач зазначає, що автомобіль своєї матері він віддав у розпорядження свого друга, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для того, щоб вони поїхали до знайомих. У знайомих ОСОБА_1 вживав алкогольні напої після чого захотів спати і ліг на заднє сидіння. Прокинувся від того, що його розбудили стуком у вікно співробітники поліції. Поліцейським позивач неодноразово повідомляв, що не він перебував за кермом автомобіля. Відтак, оскільки не позивач керував автомобілем, відповідачем необґрунтовано складено у відношенні нього постанову про накладення адміністративного стягнення.
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області від 23.12.2024 відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Позивач наголошує, що судом першої інстанції не було надано оцінки доводам позивача з приводу того, що він не перебував за кермом автомобіля.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2025 задоволено клопотання представника позивача адвоката Копичко І.А. про виклик свідка. Викликано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав 1443, дата видачі 05.04.2021, до Третього апеляційного адміністративного суду для дачі показань в якості свідка на 11:00 годину 22.04.2025.
22.04.2025 ОСОБА_2 , який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи до судового засідання не з'явився.
В судовому засіданні судом у представника позивача Копичко І.А. з'ясовано причини неявки свідка. Представник позивача пояснив, що свідок не зміг прибути до суду через свої суб'єктивні причини, клопотань про перенесення розгляду справи та повторний виклик свідка представник позивача не заявляв, повідомив суду, що не заперечує проти розгляду справи та не наполягає на допиті свідка, просив врахувати постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31.03.2025.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.11.2024 у відношенні ОСОБА_1 складено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 481209, якою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн на підставі ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП.
Зі змісту постанови видно, що підставою для накладення адміністративного стягнення послугувало те, що 09.11.2024 о 23:45 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai TUCSON реєстраційним номер НОМЕР_2 , став учасником ДТП, при цьому не мав права керувати транспортним засобом(не має посвідчення водія відповідної категорії) та не мав при собі реєстраційного документу на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1 «а» та п. 2.1 «б» ПДР.
Не погодившись з означеною постановою позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в цій справі.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що факт керування позивачем автомобілем без наявності у нього права на відповідне керування підтверджений належними та допустимими доказами, відтак підстави для скасування постанови про адміністративне правопорушення відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.1 «а» та 2.1 «б» ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).
У відповідності до ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В силу приписів ст. 251 КУпАП доказами вчинення адміністративного правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як видно з постанови у справі про адміністративне правопорушення, яку оскаржує позивач в цій справі, в якості доказів вчинення позивачем правопорушення зазначений відеозапис з місця події.
Так, судом було досліджено надані відповідачем відеозаписи з реєстраторів співробітників патрульної поліції, та з'ясовано таке: 09.11.2024 екіпаж патрульної поліції в нічну пору доби помітив транспортний засіб, який рухався автодорогою під час комендантської години. Співробітники поліції прийняли рішення перевірити автомобіль. На вимогу поліцейських автомобіль не зупинився, почалось переслідування.
Водій не впорався з керуванням, виїхав за межі проїжджої частини та здійснив наїзд на бетонну огорожу паркан для сміттєвих контейнерів.
Як видно з відеозапису, після того, як поліцейські підійшли до автомобіля, на пасажирському сидінні зліва, пристебнутий паском безпеки, перебував пасажир, який пізніше був ідентифікований як ОСОБА_2 , ОСОБА_1 намагався переміститися на заднє видіння автомобіля, однак застряг між водійським кріслом та кузовом авто, для подальшого переміщення йому довелося відкрити задні дверцята автомобіля. Ключи від автомобіля були у ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 дійсно постійно заперечував те, що він керував автомобілем, ОСОБА_2 не надав інформації, хто перебував за кермом, водночас як видно з відеозапису в розмові з поліцейським він вказав, що не хоче підставляти свого друга, однак за кермом сам ОСОБА_2 не перебував, а хто був за кермом не може сказати.
Колегія суддів проаналізувавши наданий відеозапис приходить до висновку, що ОСОБА_1 дійсно керував автомобілем, оскільки відповідно до відеозапису саме він на момент, коли підійшли поліцейські змінював місце свого розташування в автомобілі, в той час як ОСОБА_2 перебував на пасажирському передньому пасажирському сидінні зліва від місця водія, пристебнутий паском безпеки та не рухався.
Факт відсутності у ОСОБА_1 посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документу на транспортний засіб встановлений співробітниками поліції та позивачем не оспорюється.
Відтак, колегія суддів, оцінивши за власним переконанням, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що відповідачем підтверджено факт керування позивачем автомобілем без наявності водійського посвідчення відповідної категорії, а також реєстраційного документу на автомобіль, вказане є підставою для застосування до нього адміністративного стягнення на підставі ст. 126 КУпАП. Доводи позивача з приводу того, що він не керував автомобілем, а спав на задньому сидінні спростовуються матеріалами справи, а саме: відеозаписом з місця події.
Щодо посилань позивача на те, що постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31.03.2025 підтверджено те, що позивач не керував автомобілем, колегія суддів зазначає таке.
Як видно з копії постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а за ст. 124 КУпАП - закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а також у зв'язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так, постановою від 31.03.2025, яка набрало законної сили 10.04.2025, констатована відсутність в діях позивача складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 та 124 КУпАП, також вказано про те, що сплив строк притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Натомість предметом доказування в цій справі є обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 2.1 «а» та п. 2.1 «б», правомірність та обґрунтованість прийняття інспектором патрульної поліції постанови у справі про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 126 КУпАП.
Таким чином, обставини встановлені постановою від 31.03.2025 не можуть бути враховані судом під час розгляду цієї справи.
Крім того, колегією суддів встановлено, що в постанові Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області поряд із твердженням про те, що на підставі матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, зазначено також, що позивач все таки вчинив адміністративне правопорушення, однак вчинив його вперше у зв'язку з крайньою необхідністю і наслідки правопорушення не передбачають суспільної небезпеки, не спричинили шкоди суспільним або державним інтересам. (абзаци 13 та 14 мотивувальної частини рішення)
Таким чином, оскільки судовим рішенням встановлено обставини, які протирічать одне одному, колегія суддів не вбачає підстав для застосування преюдиції під час розгляду цієї справи.
Стосовно доводів позивача про те, що відповідачем порушено процедуру складання постанови у справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Як видно з оскаржуваної постанови вона містить, всі визначені ст. 283 КУпАП реквізити та відомості.
Відтак посилання позивача на те, що постанова складена із порушення вимог закону, оскільки вона не містить належної аргументації є безпідставними.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи адміністративного позову не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 в адміністративній справі № 175/17758/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник