22 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8972/24
Суддя І інстанції - Бондар М.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «КВАРТА-М» до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДК ДНІПРО-ТРЕЙД» про визнання протиправною та скасування постанови,-
Приватне підприємство «КВАРТА-М» звернулося до суду з вищевказаним позовом згідно з яким, просило:
визнати протиправною та скасувати постанову №005770 від 11.10.2023 про застосування адміністративно-господарських санкцій.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №005770 від 11.10.2023.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна служба України з безпеки на транспорті оскаржила його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована правомірністю винесення відносно позивача постанови №005770 від 11.10.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу. Вказує на те, що під час рейдової перевірки було встановлено, що у водія була відсутня індивідуальна контрольна книжка, або копія графіка змінності водіїв. Скаржник зазначає також на те, що під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки жодних документів про те, що позивач є неналежним перевізником надано не було.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що представниками відділу дорожнього нагляду (контролю) у Дніпропетровській області 27.09.2023 о 10:38 на автодорозі Н - 08, 362 км. Бориспіль - Дніпро - Запоріжжя - Маріуполь, проведено перевірку транспортного засобу марки «TATA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 під керуванням водія - ОСОБА_1 , про що складено акт від 27.09.2023 №004726 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
У наведеному акті зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення вимог статті 34 Закону №2344-ІІІ, а саме: перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення (пасажирів) вантажів, а саме: відсутня індивідуальна контрольна книжка водія ОСОБА_1 або копія графіка змінності водіїв, чим порушено вимоги пункту 6.3. Положення №340, у тому числі відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем 11.10.2023 винесено постанову №005770 про застосування до перевізника ПП «КВАРТА-М» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ (допущено порушення, передбачені статей 34, 48 Закону №2344-ІІІ, пункту 6.3. Положення №340).
Не погоджуючись з правомірністю винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
За змістом частини сімнадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ встановлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Так, частиною першою - другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, абзацом третім частини першої якої встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підставою для висновку про протиправність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є те, що позивач не є суб'єктом відповідальності, оскільки не був автомобільним перевізником.
Вище судом встановлено, що власником транспортного засобу марки ТАТА, д.н. НОМЕР_3 , є ПП «КВАРТА-М», проте перебував в оренді у ТОВ «ДК ДНІПРО-ТРЕЙД» на підставі Додаткової угоди №2 від 15.10.2022 до Договору №32/20-ДК, що укладений між між ТОВ «ДК ДНІПРО-ТРЕЙД» (орендар) та ПП «КВАРТА-М» (орендодавець) і акта прийому-передачі рухомого майна від 23.12.2019 до Договору №32/20-ДК.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.
У постанові від 07 грудня 2023 року в справі № 620/18215/21 Верховний Суд вказав, що положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
При цьому на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
У постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а Верховний Суд сформулював висновок, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.
У цій справі сторонами не заперечується, що транспортний засіб, який у спірному випадку підлягав перевірці, зареєстрований на позивача, однак, за доводами останнього, транспортний засіб за умовами договору оренди переданий ТОВ «ДК ДНІПРО-ТРЕЙД».
В акті перевірки автомобільним перевізником уповноваженими особами Укртрансбезпеки на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ПП «КВАРТА-М», тобто автомобільного перевізника під час розгляду справи органом контролю встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.
Посадова особа контролюючого органу, застосовуючи до позивача адміністративно-господарській штраф за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, не встановила правовий статус власника транспортного засобу та належного користувача у спірних правовідносинах.
Отже, відповідачем оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано та без врахування всіх обставин у справі.
Доводи скаржника про те, що під час проведення перевірки водій транспортного засобу не повідомляв про наявність будь-яких договорів найму (оренди) транспортного засобу тощо, не надав документів про те, що позивач не є перевізником, є безпідставними, оскільки такі дані повинні бути встановлені відповідачем під час розгляду справи і винесення постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.
З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №005770 від 11.10.2023.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 22 квітня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун