23 квітня 2025 рокусправа № 380/22632/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання протиправними дій,
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання протиправними дій з вимогами:
- Визнати протиправними дії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачених п. п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 21.08.1983 по 07.07.1987, з 15.08.1987 по 14.03.1988, з 15.10.2008 по 13.09.2016 та здійснити виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила що на день призначення пенсії вона мала більше 30 років стажу у системі освіти, з урахуванням, в тому числі, роботи на умовах сумісництва, а тому згідно п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набула право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Оскільки відповідачі у виплаті вказаної допомоги їй безпідставно відмовили, просила покласти на них такий обов'язок в судовому порядку.
Ухвалою від 08.11.2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву(вх.№88379 від 29.11.2024), відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що робота за сумісництвом на посадах, передбачених Постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909 у Переліку не зараховується у спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно не має підстав для зарахування періоду роботи за сумісництвом в стаж, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати. Просить відмовити у задоволені позовних вимог.
Від Головного управління Пенсійного фонду у Тернопільській області щодо позовних вимог надійшов відзив на позовну заяву (вх.86569 від 22.11.2024), відповідно до змісту якого він заперечує проти їхнього задоволення. Зазначав, що позивач на день досягнення пенсійного віку не працює на посаді, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років та проведенні виплати грошової допомоги в розмірі 10 пенсій. Зазначав, що Пунктом 2 зазначеного Порядком №1191 передбачено, що до страхового стажу, що право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е) статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4.11.1993 № 909. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (пункт 7 Порядку). Згідно ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються лише при залишені роботи, що дає право на цей вид пенсії. Просить відмовити у задоволені позовних вимог.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№89486 від 04.12.2024) у якій підтримує позовні вимоги.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, маючи страховий стаж понад 30 років на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та подала заяву для виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбаченої п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 07.06.2024 Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області повідомило позивача про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення від 03.06.2024 року № 133650008328, яким відмовлено у призначенні пенсії (призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій) згідно заяви у зв'язку з тим, що загальний стаж працівника на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» складає 28 роки 9 місяців 0 днів.
В подальшому, позивачка звернулась із запитом до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про надання інформації, який саме страховий стаж на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» її не зараховано.
Листом від 24.07.2024 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило позивачку про те, що період роботи з 15.10.2008 по 13.09.2016 у відділі освіти Самбірської районної державної адміністрації не враховано до стажу роботи на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». А також повідомило про рішення прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду у Тернопільській області про відмову у перерахунку пенсії від 16.07.2024 №133650008328.
У рішенні зокрема зазначено наступне: «Проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи встановлено, що стаж роботи на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підтверджений документами становить 28 років 9 місяців.».
Крім цього із доданої інформації про зарахований стаж вбачається, що не зараховано позивачці період навчання з 01.09.1983 по 07.07.1987.
Не погоджуючись з рішеннями відповідачів, з правомірністю не виплати одноразової грошової допомоги, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII).
Таким чином, оскільки Закон № 1058-ІV та Закон № 1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону №1058-IV, як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058-IV.
Згідно з п. 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З аналізу вищевикладеного суд зазначає, що право на отримання відповідної грошової допомоги не залежить та не пов'язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії по віку.
Зазначена позиція міститься у висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 30.01.2019 у справі №442/456/17 та від 13.02.2019 у справі №233/4308/17.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Порядок №1191).
Порядок №1191 визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі-Перелік №909).
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IVта які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм права вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Як встановлено судом, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги Головним управлінням Пенсійного фонду в Тернопільській області в рішенні від 16.07.2024 року № 133650008328, зазначено те, що загальний на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» складає 28 років 9 місяців 0 днів.
Відмовляючи у виплаті позивачці грошової допомоги, відповідачем не взято до уваги той факт, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 , вона працювала:
- 01.09.1981 - прийнята Старшою піонервожата в Стахановську СШ № 26;
?-з 29.08.1983- звільнена із займаної посади, у зв?язку із вступом на навчання у ВУЗ;
?-з 21.08.1983 по 07.07.1987 - навчання на факультеті дошкільного виховання;
?-з 15.08.1987 по 14.03.1988 - прийнята вихователем садочку №7 Стахановського
міського відділу освіти;
- з 15.03.1988 по 16.02.1995 - призначена старшим вихователем по переводу із я/с
№7 в я/с №2;
- з 17.02.1995 по 31.08.1999 - призначена по переводу вчителем-логопедом в я/с №6
міського відділу освіти;
- з 15.10.2008 по 13.09.2016 - призначена на посаду вчителя-логопеда відділу освіти
Самбірської районної державної адміністрації;
- з 15.09.2016 по 18.10.2021 - призначена вчителем-логопедом Новокалинівського
HBK;
-3 19.10.2021 по 18.10.2024 - призначена директором закладу дошкільної освіти
«Сонечко» м. Новий Калинів.
Як вбачається із відмови ГУ ПФУ у Тернопільській області позивачці не враховано наступні періоди до спеціального стажу роботи:
-з 21.08.1983 по 07.07.1987 - навчання на факультеті дошкільного виховання;
-з 15.08.1987 по 14.03.1988 - вихователем садочку № 7 Стахановського міського відділу освіти;
?-з 15.10.2008 по 13.09.2016 - вчителем-логопедом відділу освіти Самбірської районної державної адміністрації.
Суд зазначає, що записи про роботу позивачки є послідовними, чіткими, без перекреслень чи виправлень, містять підпис відповідальних осіб та печатки підприємств.
Жодних неправильних чи неточних записів саме щодо періодів роботи позивачки, у зв'язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, контролюючим органом не виявлено. Окрім цього, відповідачем не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.
Щодо періоду навчання на факультеті дошкільного виховання з 21.08.1983 по 07.07.1987року, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 №103/98-ВР професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар?єрного зростання впродовж життя.
Професійна (професійно-технічна) освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до диплому серії НОМЕР_3 позивачка (дівоче прізвище « ОСОБА_2 ») у 1987 році закінчила Елецкій державний педагогічний інститут за спеціальністю «Педагогіка і психологія (дошкільня)», присвоєно кваліфікацію «викладач педагогіки і психології (дошкільної), методист по дошкільному вихованню».
Після закінчення навчання 15.08.1987 прийнята вихователем Стахановського садочку № 7 .
Норми статті 38 Закону №103/98-BP визначають, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі повинен бути зарахований до трудового стажу учня/слухача, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, за умов: якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує 3 місяці та якщо особа зарахована на роботу за набутою професією.
Судом встановлено, що перерва між днем закінчення навчання (07.07.1987) та днем прийняття на роботу вихователем садочку (15.08.1987) не перевищує трьох місяців.
За таких обставин суд висновує, що період навчання з 21.08.1983 по 07.07.1987 у професійно-технічному навчальному закладі підлягає зарахуванню до спеціального (педагогічного) стажу позивачки.
Щодо періоду роботи вихователем садочку № 7 Стахановського міського відділу освіти з 15.08.1987 по 14.03.1988, суд зазначає таке.
Статтею 57 Закону України "Про освіту" Державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам) передбачає, що Держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам, серед іншого, пенсію за вислугу років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров?я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» встановлено, що в дошкільних навчальних закладах право на пенсію за вислугу років мають право громадяни, які працювали на таких посадах: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи
Одночасно, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, до яких віднесено, зокрема, такі посади педагогічного працівника, як вихователь та старший вихователь.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 затверджено Схему тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій, відповідно до якої посада вихователя відноситься до переліку посад педагогічних працівників.
Оскільки позивачка працювала в дошкільній установі (дитячому садку) -вихователем садочку № 7 Стахановського міського відділу освіти, як педагогічний працівник дошкільного навчального закладу, суд висновує, що період роботи з 15.08.1987 по 14.03.1988 підлягає зарахуванню до спеціального (педагогічного) стажу.
Щодо періоду роботи з 15.10.2008 по 13.09.2016 - вчителем-логопедом відділу освіти Самбірської районної державної адміністрації, суд зазначає таке.
Робота на посадах директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної частини або роботи, вчителів, вихователів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів, майстрів виробничого навчання, практичних психологів, соціальних педагогів, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи у цих закладах дає право на зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги.
Згідно пунктів 1.1-1.3, 3.6 Положення про логопедичні пункти системи освіти, затвердженого наказам Міносвіти від 13.05.1993 №135, логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкільних закладах організовуються для надання допомоги дітям з вадами мови. Логопедичні пункти відкриваються районними, міськими органами державного управління освітою в межах асигнувань, передбачених у бюджеті для цієї мети. Для вчителів-логопедів логопедичних пунктів діючим законодавством передбачені всі пільги і переваги, тривалість чергової відпустки і порядок пенсійного забезпечення, встановлені для вчителів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку.
Отже, діюче законодавство відносить логопедичні пункти до закладів і установ освіти, робота в яких вчителів логопедів надає право на пенсію за вислугу років та при призначенні пенсії за віком також надає право на зарахування такого стажу для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Оскільки по суті позивач була прийнята вчителем-логопедом до відділу освіти Самбірської районної державної адміністрації, як органу державного управління освітою, а насправді виконувала роботу при логопедичних пунктах (логопедкабінетах) при школах.
Згідно карток по нарахуванню заробітної плати з 2008 по 2016 роки підтверджується виконання позивачкою роботи вчителем - логопедом при логопедкабінеті та отримання заробітної плати (копії додаються).
Також, у постанові Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, якою затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, до яких віднесено, зокрема, такі посади педагогічного працівника, як логопед.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 затверджено Схему тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій, відповідно до якої посада логопеда відноситься до переліку посад педагогічних працівників.
Одночасно, відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників вчитель-логопед:
Здійснює навчальну, корекційно-розвиткову, компенсаційну, реабілітаційну роботу з дітьми, які мають мовленнєві порушення. Розробляє і вдосконалює навчально-корекційні програми. Забезпечує умови для засвоєння дітьми компенсаційно-корекційних програм з урахуванням порушень, вікових та індивідуальних особливостей, сприяє їхній соціальній реабілітації, профорієнтації. Вивчає та фіксує динаміку розвитку дитини.
Створює сприятливі організаційно-педагогічні умови для дітей з важкими мовленнєвими порушеннями (з ринолалією, заїкуватістю, алалією, афазією, дизартрією). Виробляє оптимальну педагогічну й корекційну стратегію. Проектує шляхи навчання, реабілітації та соціальної адаптації кожної дитини. Обирає ефективні форми, методи, засоби корекційно-реабілітаційного процесу. Надає батькам або сім?ям консультативну допомогу щодо виправлення дефектів усної і письмової мови їх дітей. Проводить з дітьми фронтальні, підгрупові та індивідуальні заняття.
Отже суд висновує про задоволення позовних вимог у частині зарахування періоду роботи з 15.10.2008 по 13.09.2016 - вчителем-логопедом відділу освіти Самбірської районної державної адміністрації.
В силу вимог ч.1, ч.5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 21.10.2019 у справі №295/8391/15-а навів правовий висновок про те, що робота за сумісництвом підлягає зарахуванню як робота, що передбачена у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а відтак і право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №456/1310/17, в якій суд зазначив, що чинне законодавство не містять жодних застережень щодо неврахування стажу роботи у випадку роботи у закладах охорони здоров'я за сумісництвом.
Такої ж позиції притримувався Верховний Суд при застосуванні норми пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у постановах від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 та від 05.03.2019 у справі №686/9307/17.
Аналізуючи відповідні норми законодавства Верховний Суду постанові від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у нього необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №442/456/17 звернула увагу, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу, тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.
Також, судом при розгляді даної справи враховано, що Велика Палата Верховного Суду вирішуючи спори, пов'язані із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» №909 від 04.11.1993, дійшла висновків про недопустимість формальних (дискримінаційних) підходів органів ПФУ до реалізації особою конституційного права на соціальний захист при наявності підтвердженого стажу роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров'я та соціального захисту.
Така позиція Великої Палати Верховного Суду була висловлена у постановах від 29.08.2018 у справі №492/446/15-а, від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі №233/4308/17.
Також суд звертає увагу на положення постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я» №1418 від 29.12.2009, за нормами якої медичні працівники отримують надбавку за вислугу років як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Відповідно, зарахування стажу роботи для визначення розміру надбавки за вислугу років здійснюється за усіма місцями роботи працівника в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, тобто і з урахуванням стажу роботи на посадах медичних працівників при роботі за сумісництвом.
Відтак, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправними дії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачених п. п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 21.08.1983 по 07.07.1987, з 15.08.1987 по 14.03.1988, з 15.10.2008 по 13.09.2016.
Отже, в силу приписів п.7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач має право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню).
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що рішенням про відмову у перерахунку пенсії від 16.07.2024 №133650008328 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, щодо призначення та виплати грошової допомоги в розмірі 10 пенсій, як освіти відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" за її заявою.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачці пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.
З урахуванням зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачених п. п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 21.08.1983 по 07.07.1987, з 15.08.1987 по 14.03.1988, з 15.10.2008 по 13.09.2016, у зв'язку із чим виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ у Тернопільській області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; ЄДРПОУ 13814885) Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області ( 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачених п. п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 21.08.1983 по 07.07.1987, з 15.08.1987 по 14.03.1988, з 15.10.2008 по 13.09.2016, у зв'язку із чим нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на день призначення пенсії за віком.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (ЄДРПОУ 14035769) 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 к. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна