23 квітня 2025 рокусправа № 380/24855/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:
- Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що матір та батько позивача ОСОБА_1 є особами з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 371090 та серії 12 ААГ №371099 відповідно та потребують стороннього догляду. У зв'язку із вказаною обставиною, 30.09.2024 позивачем подано заяву за змістом якої просить оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII. Однак, за результатами розгляду заяви, відповідач відмовив позивачу у наданні відстрочки, у зв'язку із відсутністю відомостей в реєстрі актів цивільного стану громадян про особу з інвалідністю, що не уможливлює здійснення перевірки щодо наявності інших військовозобов'язаних осіб, які відповідно до законодавства зобов'язанні здійснювати догляд.
Ухвалою від 13.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх№92506 від 16.12.2024) у якому проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування вказав, що на адресу Центру надійшла заява ОСОБА_1 № б/н від 30.09.2024, яка зареєстрована за № 2001/в, 30.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Отже, відповідно до п. 60 Постанови КМУ № 560, Комісією було сформовано витяг в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження дітей у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та встановлено про відсутність актових записів про народження дітей. Головою комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_4 , на адресу заявника скеровано повідомлення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідачем здійснено перевірку викладених фактів у позовній заяві ОСОБА_1 та встановлено, що 02.11.2024 реєстратором Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внесено зміни, а саме виправлення в актовий запис про народження (копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження додається). Враховуючи вище наведене позивач ОСОБА_1 не був позбавлений права на повторну подачу заяви щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 30.09.2024 року засобами поштового зв'язку направив відповідачу заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону (форма передбачена Додатком 4 до Постанови), оскільки матір позивача- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інвалід 2 групи довічно та батько позивача - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , інвалід 2 групи довічно, а позивач, як єдина дитина зобов'язаний у відповідності до чинного в Україні законодавства її утримувати, зважаючи на відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати.
До такої заяви позивач долучив :
-Письмове пояснення ОСОБА_1 ;
- Копія паспорту та ІПН ОСОБА_1 ;
- Копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 ;
- Копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії
12ААГ №371090;
- Копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії
12ААГ №371099;
- Пенсійне посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 ;
- Пенсійне посвідчення ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 ;
- Свідоцтво про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- Відомості з реєстру про кількість зареєстрованих осіб..
За наслідками розгляду вказаної заяви, Комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянуто заяву ОСОБА_1 та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та протоколом №44 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Причини відмови: відсутні відомості в реєстрі актів цивільного стану громадян про особу з інвалідністю, що унеможливлює здійснення перевірки щодо наявності інших військовозобов'язаних осіб, які відповідно до законодавства зобов'язані здійснювати догляд.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону № 2232-XII).
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною одинадцятою статті 38 Закону № 2232-ХІІ призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
За приписами частини першої статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України строк дії воєнного часу продовжується станом і на час розгляду справи.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.
Відповідно до статті 1 цього Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з частиною 10 статті 1 Закону № 3543-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Як встановлено судом, позивач є військовозобов'язаним, однак, 07.10.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 з заявою, за змістом якої просить оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII.
В даному аспекті суд вказує на таке.
Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно з пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Відповідно частини 2 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в пунктах 3-15 частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.
Згідно з частин 7-9 статті 23 Закону № 3543-ХІІ, перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов'язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.
Постановою КМУ від 23 лютого 2022 року № 154 затверджено «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», відповідно до пункт 1, якого, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 8 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до положень пункту 9 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» відповідно до покладених на них завдань, у тому числі:
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Відповідно до абзацу 8 пункту 11 Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
16 травня 2024 року Кабінет Міністрів України постановою № 560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 560, порядком визначено процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-ХІІ.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
Приписами пунктів 58,59 Порядку № 560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають завірену копію довідки про надання таким особам відстрочки (додаток 6) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з пунктом 60 Порядку № 560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що ОСОБА_3 є його матір'ю та ОСОБА_2 є його батьком, котрі обрали із числа військовозобов'язаних членів сім'ї першого ступеня споріднення для свого утримання (догляду) сина ОСОБА_1 .
Як слідує зі змісту довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 371090 ОСОБА_3 06.06.2023 встановлено (повторно) ІІ групу інвалідності довічно.
Як слідує зі змісту довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 371099 ОСОБА_2 06.06.2023 встановлено (повторно) ІІ групу інвалідності довічно.
Інших осіб, які б мали здійснювати догляд за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (особами з інвалідністю ІІ групи), як зазначає позивач по змісту заяви від 30.09.2024 не має, внаслідок чого, останній має законну підставу для відстрочки від мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Суд зазначає, що позивач для реалізації свого права на відстрочку повинен бути членом сім'ї першого ступеня споріднення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи), та повинні бути відсутні інші особи, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
Згідно з підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений у Сімейному кодексі України.
Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Таке піклування, турбота може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо.
Згідно зі статтею 47 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
Обов'язок дітей утримувати батьків в першу чергу виникає на підставі кровного споріднення.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Сімейного кодексу України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
Дочка, син звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.
Судом встановлено, що до заяви від 30.09.2024 позивачем долучено документи, що підтверджують факт того, що він зобов'язаний у відповідності до чинного в Україні законодавства матір утримувати, зважаючи на відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати, Позивачем вчинено дії щодо реалізації належного останньому права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону, а саме: копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 ; Копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №371090; Копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №371099; Пенсійне посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 ; Пенсійне посвідчення ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 ; Свідоцтво про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; Відомості з реєстру про кількість зареєстрованих осіб.
Аналізуючи наведене, слід прийти до висновку, що позивач зобов'язаний утримувати своїх батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які є непрацездатними в силу інвалідності ІІ групи.
Тому, суд висновує, що підстави відмови в оформленні відстрочки ОСОБА_1 , які були зазначені у рішенні від 18.10.2024 є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, що свідчить про протиправність рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу, оформленого протоколом комісії № 44 від 18 жовтня 2024 року.
Відтак, ефективним способом захисту порушеного права позивача, є визнання протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" , суд зазначає наступне.
Як слідує з положень Рекомендації Комітету Ради Європи N R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.80, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Таким чином дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Отже, виключно у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним.
Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частинами 3 та 4 статті 245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Так, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
Відтак суд висновує, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.
4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.
5.Судові витрати розподілу не підлягають.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна