Іменем України
23 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/5543/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому позивач просила суд визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 02 вересня 2021 року № Ф-64847-13.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що відповідачем відносно позивача було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 вересня 2021 року № Ф-64847-13, якою визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 20395.20 грн. Позивач зазначає, що остання сплачувала єдиний внесок у розмірах встановлених законодавством. В свою чергу, починаючи з вересня 2020 року остання була працевлаштована найманим працівником та за неї сплачувався єдиний внесок роботодавцем.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 цю справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ГУ ДПС у м. Києві 16 квітня 2025 року було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про правомірність спірної вимоги з огляду на наявність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 20395,20 грн.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
02 вересня 2021 року ГУ ДПС у м. Києві було прийнято відносно позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 20395,20 грн.
20 грудня 2021 року позивач звернулась до відповідача з заявою про надання інформації щодо підстав прийняття та періодів нарахування єдиного соціального внеску за вказаною вимогою.
Листом ГУ ДПС у м. Києві від 19 січня 2022 року № 3502/6/26-15-13-07-08 позивачу було повідомлено, що згідно з даними інформаційно-телекомунікаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві, ОСОБА_1 перебувала на обліку в ГУ ДПС у м. Києві як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат, дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності - 04 березня 2019 року, дата зняття ознаки - відсутня. Стан платника - 0 (платних податків за основним місцем обліку).
В інтегрованій картці платника по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т. ч, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (22 %) ОСОБА_1 проведені автоматичні щоквартальні нарахування єдиного внеску як самозайнятій особі у розмірі мінімального страхового внеску, які підлягають сплаті на загальних підставах, а саме; за березень-грудень 2019 року - на загальну суму 9180,60 грн (терміни нарахування: 19 квітня 2019 року, 19 липня 2019 року, 21 жовтня 2019 року, 20 січня 2020 року), за січень-грудень 2020 року нараховано 9595,30 грн єдиного внеску, які підлягають сплаті на загальних підставах (терміни нарахування: 21 квітня 2020 року, 20 липня 2020 року, 19 жовтня 2020 року та 19 січня 2021 року.
Крім того, ОСОБА_1 самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску згідно з поданим звітом за 2020 рік (від 13 серпня 2021 року за № 102976), в якому визначено базу нарахування єдиного внеску за січень-грудень 2020 року на загальну суму 24242,80 грн, у зв'язку з чим в ІКП відображено нарахування у розмірі 14647,50 грн (термін нарахування - 13 серпня 2021 року).
Таким чином, в ІКП ОСОБА_1 нарахування єдиного внеску за кодом платежу 71040000 проведені у відповідності до норм чинного законодавства. При цьому, за період з 01 січня 2019 року по теперішній час, сплачено єдиного внеску у розмірі 15415,78 грн, та, станом на дату надання відповіді, обліковується недоїмка у розмірі 18559,08 грн (у т. ч. сальдо недоїмки станом на 01 січня 2019 року - 551,46 грн), яка підлягає сплаті на загальних підставах.
Не погодившись з правомірністю прийняття наведеної вимоги, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнятою особою є платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, працівником є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI)
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
У той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.
Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме для досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З урахуванням зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 19 грудня 2022 року у справі № 640/9262/19, що враховується судом відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Із матеріалів справи вбачається, що за період березень-грудень 2019 року позивачу було нараховано єдиний внесок на суму 9180,60 грн.
Поряд з указаним, 12 серпня 2021 року позивачем до відповідача було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, в якому позивачем було самостійно визначено про нарахування суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 24242,80 грн.
Також, станом на 01 січня 2019 року за позивачем обраховувалось сальдо недоїмки у розмірі 551,46 грн.
У свою чергу, відповідно до пояснень позивача, які підтверджуються відповідачем, останньою було сплачено єдиний внесок за 2019-2020 роки у розмірі 14647,50 грн.
Відтак, з урахуванням сплати, загальна сума єдиного внеску за 2019-2020 роки становить 18559,09 грн.
Поряд з указаним, відповідно до поданого відповідачем відзиву на адміністративний позов, нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску у загальному розмірі 20395,20 грн, що відображено у спірній вимозі, здійснювалось наступним чином:
- 19 жовтня 2020 року - 2447,70 грн нараховано ЄВ ФОП, у т. ч. з незалежною професійною діяльністю. Нарахування єдиного внеску № 5934682/ev вiд 19 жовтня 2020 року, термін сплати 19 жовтня 2020 року;
- 19 січня 2021 року - 3300,00 грн нараховано ЄВ ФОП, у т. ч. з незалежною професійною діяльністю. Нарахування єдиного внеску № 23485/ev вiд 19 січня 2021 року, термін сплати 19 січня 2021 року;
- 13 серпня 2021 року - 14647,50 грн нараховано плат. самост. о.п. по строку (декл. термiн спл. пот. рiк) нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування № 102977 вiд 13 серпня 2021 року, термін сплати 13 серпня 2021 року.
Так, згідно з інтегрованої картки позивача як платника єдиного внеску, станом на 17 січня 2022 року за позивачем обраховувалась недоїмка у розмірі 20395,20 грн.
У свою чергу, 18 січня 2022 року відповідачем самостійно було здійснено коригування щоквартальних нарахувань позивача шляхом зменшення єдиного внеску на суму 1836,12 грн, внаслідок чого належна сума недоїмки склала 18559,08 грн, що відповідає вищенаведеним розрахункам.
Що стосується посилань позивача на те, що у період з вересня по грудень 2020 року остання була працевлаштована та за неї сплачувався єдиний внесок роботодавцем, як на підставу необґрунтованості його повторного нарахування відповідачем, то суд зазначає, що відповідно до поданого позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, останньою в таблиці 1 було зазначено, що сума нарахованого єдиного внеску за 2020 рік складає 24240,80 грн.
При цьому, у розділі 7 «тип платника та період перебування» позивачем самостійно було зазначено, що остання подає звіт, як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року.
Отже, в наведеному звіті позивачем було самостійно визначено про нарахування єдиного внеску у розмірі 24240,80 грн від доходу, отриманого як особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, а не найманим працівником.
Крім того, суд враховує, що відповідно до відомостей про застраховану особу за формою ОК-5, позивач у період з вересня по грудень 2020 року дійсно отримувала дохід від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Проектбуд» у загальному розмірі 86579,55 грн.
Між тим, відповідно до вказаних відомостей, в останніх також відображено окремо отримання позивачем доходу як самозайнятою особою за період з вересня по грудень 2020 року у загальному розмірі 86579,55 грн.
Отже, з огляду на вказані обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно здійснено нарахування єдиного внеску у розмірі 18559,08 грн, а тому спірна вимога відповідача підлягає визнанню протиправною та скасуванню на суму 1836,12 грн. У решті спірна вимогам підлягає залишенню в силі.
При цьому, що стосується посилань позивача на ненаправлення відповідачем спірної вимоги на її адресу, то суд вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до наданого відповідачем копії конверту, яким направлялась спірна вимога на адресу позивача, останній був повернутий на адресу податкового органу з позначкою «за закінченням терміну зберігання»
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Так, судом задоволені позовні вимоги на суму 1836,12 грн, що складає 9 % від суми позову (20395,20 грн). При цьому, із матеріалів справи вбачається, що при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, відтак враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 89,32 грн.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 291 КАС України, суд,
Частково задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 02 вересня 2021 року № Ф-64847-13 на суму 1836,12 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 89,32 грн (вісімдесят дев'ять гривень тридцять дві копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Кисіль