про відмову в забезпеченні позову
21 квітня 2025 року м. Київ 320/18148/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши заяву про забезпечення позову одночасно з пред'явленням адміністративного позову, заявника - ОСОБА_1 , відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову одночасно з пред'явленням адміністративного позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) та іншим районним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням суду у відповідній адміністративній справі за позовною заявою №0904-1 від 09.04.2025.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.04.2025 заяву про забезпечення позову передано судді Жуку Р.В.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняє активні дії з проведення незаконної, на його думку, процедури проходження військово-лікарської комісії для подальшого взяття позивача на військовий облік та мобілізації в майбутньому.
Окрім того, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 05.02.2025 в адміністративній справі № 160/2592/23, та зазначає що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. У разі якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період (воєнний стан), він набуде юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію відновлення порушених прав.
Розглянувши вказану заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Пунктом 1 ч. 2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 5 ст.154 КАС України визначено, що про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14- 729цс19) зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами, дійсно, виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до положень ч.1 ст.154 КАС України заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно положень ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Також, відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно п. 4, 5 ч.1 ст.152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, в тому числі: - захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; - інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Аналізуючи зміст положень ч.2 ст.150 КАС України суддя зазначає, що забезпечення позову допускається лише у виключних випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ж є очевидні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що із заяви та матеріалів доданих до неї не вбачаються очевидні ознаки протиправності оскаржуваних дій суб'єкта владних повноважень. Зазначені заявником ознаки не є очевидними, а є оскаржуваними, а предмет підлягає доказуванню під час розгляду справи по суті.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24.02.2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 не є військовозобов'язаним та вказує, що довідкою, виданою замість військового квитка від 07.12.2012 №1/577, підтверджується його непридатність до військової служби.
Разом з тим, представником позивача окрім копії довідки не додано інших доказів, що підтверджують відсутність у позивача статусу військовозобов'язаного, в тому числі документів, на підставі яких була видана означена представником позивача довідка.
Втім, суд вказує, що ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, на чому наголошує представник позивача у заяві про забезпечення позову, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Поряд з цим, суд наголошує, що заборона вчиняти дії відповідно Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" не входить до повноважень адміністративного суду та не може бути реалізовано у межах розгляду заяви про забезпечення позову.
Позивач також не надав жодного доказу щодо можливості істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених/оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без вжиття заходів забезпечення позову.
Предметом даної заяви є заборона ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим районним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 .
Суд зауважує, що заборона вчиняти певні дії повинна стосуватись конкретного кола осіб (суб'єктів), а не будь-кого. Втім, представником позивача конкретно не визначено нікого із суб'єктів, окрім означеного ІНФОРМАЦІЯ_1 до якого звернута вимога, проте, поряд з цим, використаний лексичний оборот «та іншим районним центрам комплектування та соціальної підтримки», який фактично не містить конкретно визначеного суб'єктного складу.
Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний заявником, є позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними та фактично є вирішенням справи по суті на період перебування справи за поданим позовом у провадженні суду та вирішення справи судом, що є неприпустимим.
Крім того, суд зазначає, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Проведення медичного огляду позивача військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України №402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу, яка є, власне, предметом спору в цій справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №160/2592/23.
Аналогічний правовий висновок викладений в абз. 4 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008, згідно із яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Також, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) про те, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку статей 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Жук Р.В.