ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" квітня 2025 р. справа № 300/9129/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою
Військова частина НОМЕР_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення вартості предметів однострою, в якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Військова частина НОМЕР_1 вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився у розмірі - 6242,36 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що у період з 31.08.2016 по 09.12.2019 солдат ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого навідника 3 гаубичної самохідно-артилерійської батареї 2 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи. Відповідно до картки обліку військового майна особистого користування від 31.09.2016 №2192/1528 солдату ОСОБА_1 видано речове майно згідно визначених чинним законодавством норм. На момент виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, згідно довідки від 09.12.2019 №54 про взаємозалік грошових коштів за речове майно за солдатом ОСОБА_1 залишилась заборгованість за видані військовослужбовцю предмети речового майна особистого користування, строки яких не закінчились у розмірі 8805,84 грн. подальше стягнення не можливе у зв'язку з виключенням зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , залишок до утримання складає 6242,36 грн. У зв'язку з невідшкодуванням вказаної заборгованості, виникла правова підстава для стягнення даних коштів в судовому порядку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.31-32).
Поштове відправлення із ухвалою суду, направлене відповідачу повернулося до суду без вручення. В такому випадку у відповідності до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що останнє вручене належним чином. Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у встановлений судом строк, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву (а.с. 35-38).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив такі обставини.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.08.2016 № 187 солдата ОСОБА_1 з 31.08.2016 зараховано до списків особового складу частини та на всі види грошового забезпечення (а.с. 8).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.12.2019 № 265, солдата ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас на підставі наказу командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади №279-РС від 09.12.2019 згідно підпункту «е» частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання), з 09.12.2019 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2019 № 265, наказано утримати з відповідача грошові кошти за речове майно у сумі 8805,84 грн згідно довідки №54 від 09.12.2019.
Отримання речового майна відповідачем підтверджується карткою обліку військового майна особистого користування № 2192/1528 від 31.09.2016.
16.05.2024 на адресу відповідача направлено претензію, якою запропоновано відповідачу добровільно сплатити кошти в розмірі 6242,36 грн (а.с. 13,14).
Зважаючи на відсутність добровільного відшкодування відповідачем вказаної суми, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача вартості виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчились.
При вирішенні даного спору суд виходить з такого нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XІV (далі - Статут).
Згідно статті 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.
Як встановлено судом, відповідач проходив службу в Збройних Силах України, був забезпеченим речовим майном згідно норм забезпечення та інвентарним майном, що підтверджується наявною у матеріалах справи картою обліку військового майна особистого користування № 2179/2007/2946.
Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
За приписами ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).
З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України від 29.06.2016 № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 768/28898, якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Згідно із положеннями ст. 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що на момент звільнення відповідача зі служби в Збройних Силах України вартість речового майна, яка підлягала утриманню з відповідача складала 6242,36 грн, що підтверджується довідкою №54 від 09.12.2019.
Доказів сплати вартості виданих предметів речового майна, строки носіння яких не закінчився, на загальну суму у розмірі 6242,36 грн до суду відповідачем не надано.
При цьому, вжиття Військовою частиною НОМЕР_1 заходів щодо добровільної сплати відповідачем вартості предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, не призвели до фактичної сплати відповідачем спірної суми.
Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчились на суму 6242,36 грн є обґрунтованими, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно частиною 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач не надав до суду доказів відшкодування вартості предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У зв'язку з відсутністю судових витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, суд не вирішує питання щодо їх стягнення з відповідача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про стягнення вартості предметів однострою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь Військової частини Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) вартість предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, в сумі 6242 (шість тисяч двісті сорок дві) гривні 36 копійок.
Позивачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.